Справа № 738/1489/20
№ провадження 2/738/44/2021
(заочне)
12 лютого 2021 року Менський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді: Савченка О.А.
з участю
секретаря: Лях Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А H О В И В:
У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 18.07.2014. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язувалася погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Відповідач порушила умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 23 вересня 2020 року утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 12 116 гривень 10 копійок, яка складається з: 5 414 гривень 76 копійок - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 5 414 гривень 76 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 946 гривень 24 копійки - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 4 755 гривень 10 копійок - нарахована пеня, яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати, понесені при зверненні до суду.
В ході розгляду справи, представник позивача подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, на що він має право відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України. Згідно поданої заяви представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором № б/н від 18.07.2014 в розмірі 7 361 гривень 00 копійок, яка складається з: 5 414 гривень 76 копійок - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 5 414 гривень 76 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 946 гривень 24 копійки - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, та судові витрати, понесені при зверненні до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду заяву, в якій просить дану справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином.
Тому, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вiдповiдно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст.ст. 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась.
Як встановлено в судовому засіданні, на підставі анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивач надав відповідачці ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 12).
Уклавши з позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач порушила зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Згідно розрахунку, заборгованість відповідача, станом на 02.12.2020 року, становить 7 361 гривня 00 копійок, яка складається з: 5 414 гривень 76 копійок - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 5 414 гривень 76 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 946 гривень 24 копійок - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 (а.с. 70-75).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути з відповідача крім заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом), також заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 липня 2014 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як невід'ємну частину спірного договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, базова % ставка на місяць, обов'язковий щомісячний платіж, відповідальність сторін, щорічна комісія за обслуговування, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, на який посилається позивач, розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках їх нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 липня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12 листопада 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд дослідивши та вивчивши Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які міститься в матеріалах справи, приходить до висновку, що вказані Витяги не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 липня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 342/180/17) від 03 липня 2019 року, в якій також зазначено про те, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В зв'язку з цим, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, на які посилається в позовній заяві.
Будь-яких інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем суду не надано.
Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язок з повернення простроченого тіла кредиту.
За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором в сумі 5 414 грн. 76 коп. (заборгованість за простроченим тілом кредиту) та 2 102 грн. 00 коп. - у відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 79, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В И Р I Ш И В:
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ вулиця Грушевського, будинок 1Д) 5 414 (п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 76 копійок заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ вулиця Грушевського, будинок 1Д) 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок сплаченого судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: О.А. Савченко