Іменем України
"10" вересня 2007 р.
справа № 20-5/215
За позовом: Прокурора м. Севастополя (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 1) в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
Відкритого акціонерного товариства «Побутрадіотехніка» (99053 м. Севастополь, вул. Рєпіна, 19)
про визнання недійсним договору оренди
Суддя: І.В. Євдокимов
Представники сторін:
Прокурор - Шаблін Євген Ігорович, посвідчення № 490 від 21.03.07, Прокурор м. Севастополя;
Позивач - Чиркова Ольга Миколаївна, представник, довіреність № 03-15/2294 від 20.06.07, Севастопольська міська Рада;
Відповідач -не з'явився, ВАТ "Побутрадіотехніка;
Відповідач - не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;
Суть спору:
Прокурор м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом до відповідачів - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та Відкритого акціонерного товариства «Побутрадіотехніка» про визнання недійсним договору оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір протиріччіть діючому законодавству України, з посиланням на те, що орендоване приміщення є житловим, що суперечить ст.ст. 6, 61 Житлового кодексу України.
Відповідачі позовні вимоги не визнали, мотивуючі свої заперечення тим, що прокурором не надано належних доказів того, що орендоване приміщення до даному договору є житловим. Крім того, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.07 по справі № 20-11/184 встановлений факт передачі в оренду саме нежитлового приміщення.
Представникам сторін, прокурору в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд, -
12.10.1999 між ВАТ «Побутрадіотехніка» (орендар) та Управлінням майном Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) був укладений договір оренди № 484-99 зі строком дій до 12.10.2004.
Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 50,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Аксютина, 16, приміщення передається для використання під майстерню, про що свідчить акт прийому -передачі від 12.10.1999 року.
Протоколом розбіжностей до договору оренди № 482-99 від 12.10.1999 року строк дії договору було змінено та встановлено новий строк -до 04.10.2005 року.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути:
· державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
· нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
· інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства.
Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Суду не надавалось доказів припинення дії договору оренди. На момент розгляду справи в суді позивач продовжує користуватись орендованими приміщенням, кожного місяця здійснює орендну плату.
За таких обставин, між сторонами у справі фактично продовжуються орендні правовідносини строком до 04.10.2011 року, тобто на шість років -відповідно до первісного строку дії договору. Предметом договору оренди також є саме нежитлове приміщення - квартира № 53 в будинку № 16 по вул. Аксютина.
Приймаючи до уваги ті факти, що договір оренди нежитлового приміщення № 484-99 від 12.10.1999 року є чинним, орендоване спірне приміщення використовується відкритим акціонерним товариством «Побутрадіотехніка» під майстерню, метою діяльності вказаного товариства, згідно з пунктом 3.1 його Статуту, є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, тобто підприємницька діяльність, суд приходить до висновку, що дії Севастопольської міської державної адміністрації по переведенню приміщення по вул. Аксютіна, 16 до категорії житлових спрямовані на односторонню зміну умов договору оренди щодо статусу орендованого приміщення -нежитлове (пункт 1.1 договору) та вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд також вважає, що оскільки орендовані позивачем на підставі умов договору оренди № 484-99 від 12.10.1999 року приміщення визначені як нежитлові та надані для здійснення підприємницької діяльності, переведення їх до статусу житлових можливо лише по закінченню строку орендних відносин між сторонами.
Така ж сама позиція викладена у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 по справі № 20-11/184.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, частиною 1 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
Таким чином, суд вважає позов прокурора не обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя І.В. Євдокимов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
12.09.2007
Розсилка:
1. Прокурор м. Севастополя (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)
2. Севастопольська міська Рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
3. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
4. ВАТ «Побутрадіотехніка » (99053 м. Севастополь, вул. Рєпіна, 19)
5. Справа
6. наряд