Провадження №2/447/43/21
Справа №447/747/20
08.02.2021 року Миколаївський районний Львівської області у складі:
головуючого - судді Бачуна О.І.
при секретарі - Тремба І.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві, Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування коштів в порядку регресу, -
12.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача в якому просить стягнути з ОСОБА_4 в її користь кошти в сумі 14193,8 грн. в рахунок відшкодування витрат за квартирну плату, комунальні послуги та інші послуги в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, 07.07.2000р. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , де покупцем був відповідач ОСОБА_4 . Договір був укладений в період перебування позивача та відповідача у шлюбі. В спірний квартирі на даний час проживають сторони по справі і їх діти. Відповідач ОСОБА_4 з 2017р. по даний час жодного разу не оплатив квартирну плату, комунальні та інші послуги , якими фактично користується. На неодноразові прохання позивачки сплатити кошти за отримані послугами не реагує. За вищевказаний період позивачка сплатила 28387,60 грн., тому просить задоволити позовні вимоги та стягнути в її користь кошти в сумі 14193,8грн. в рахунок відшкодування витрат за квартину плату та комунальні та інші послуги.
Ухвалою від 15.04.2020 року прийнято до розгляду позов та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.05.2020 р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вважають позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
27.05.2020р. ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву.
30.07.2020року позивачем подано до суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, відповідно до якої, ОСОБА_1 просить стягнути солідарно на її користь додатково з ОСОБА_4 кошти в рахунок відшкодування витрат за квартину плату, комунальні послуги та інші послуги в сумі 8186,10грн.
30.11.2020р. надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої, ОСОБА_1 просить стягнути солідарно на її користь з ОСОБА_4 кошти в рахунок відшкодування витрат за квартину плату, комунальні послуги та інші послуги в сумі 25490,31грн. Вказана уточнена позовна заява ухвалою суду від 08.02.2021р. залишена без розгляду.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, що наведені у позовній заяві, просять позов задовольнити повністю з урахуванням уточненої позовної заяви. Додатково пояснили, що спірна квартира належить ОСОБА_4 . Окрім цього в даній квартирі зареєстровані діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Іншої нерухомості у позивачки немає.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні змісту відзиву на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки такі заявленні необґрунтовано та безпідставно.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюбі 25.06.1994року.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 18.03.2014року , справа №447/374/14ц шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано.
07.07.2000року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Полінкевич І. посвідчено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , де покупцем був ОСОБА_4 .
Як вбачається із реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Стрийським МБТІ, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_4 .
Як вбачається із актів обстеження матеріально-побутових умов від 05.07.2017р., 11.11.2019року, в квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_4 , а реєстровані діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки «МКП ЖКУ» за №3269 від 05.11.2019р., в кварті АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 ,2011р.н., та ОСОБА_6 , 1995р.н.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власникові належить, відповідно до ст.317 ЦК, права володіння, користування, розпорядження своїм майном, якими він користується чи не користується на власний розсуд, однак, незалежно від використання прав, зобов'язаний нести тягар утримання, що є не правом, а обов'язком. При цьому, місце проживання власника на зміст права власності не впливає.
У положенні ст. 13 Конституції України закріплено важливий принцип інституту права власності «власність зобов'язує». Кожен власник відповідно своєї частки має брати участь в різноманітних витрат, пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, як це визначено приписами ст. 360 Цивільного кодексу України.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 725/3790/16-ц, тлумачення статті 360 Цивільного кодексу України свідчить, що управління, утримання та збереження спільного майна не охоплює собою житлово-комунальні послуги. Це зумовлено тим, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не квартирі, як об'єкту права власності, а певному суб'єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб'єкту сервітуту тощо) квартири, який проживає в квартирі. По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб'єкта сервітуту тощо) квартири і споживаються саме відповідним суб'єктом, а не для управління, утримання та збереження квартири, що перебуває в спільній частковій власності.
Разом з тим, згідно положень ч. 1 ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
За статтею 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Відсутність самого договору між сторонами не звільняють мешканців від обов'язку оплати комунальних послуг, оскільки, в силу вимог ст. 162 ЖК України, наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкової території, які затверджується Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.
Згідно п. 17 Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Такий же порядок нарахування плати за надані комунальні послуги із застосуванням показань засобів обліку встановлений Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, з наступними змінами та доповненнями.
Пунктами 9-23 Правил визначено, що Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.
Згідно із Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 р., визначення розміру витрат на утримання будинку та прибудинкової території та витрат на центральне опалення залежить від площі займаного жилого приміщення, і не передбачає врахування кількості зареєстрованих у жилому приміщенні осіб, чи кількість фактично проживаючих осіб.
Житлово-комунальні послуги з утримання будинків та прибудинкової території, а також центральне опалення за своїм змістом є такими, що надаються незалежно від наявності фактичного проживання власника (користувача), оскільки є необхідними для утримання і збереження майна (квартири), у зв'язку з чим тягар з оплати цих послуг несуть власники (співвласники) квартири незалежно від проживання у ній.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог та відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 544 ЦК України визначає, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Вказана норма встановлює правові наслідки виконання солідарного обов'язку одним із боржників. Такий боржник набуває права на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці (інше може бути встановлено договором або законом) за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
При реалізації боржником, який виконав солідарний обов'язок, права на зворотну вимогу відбувається трансформація (перетворення) зобов'язання, а саме основне солідарне зобов'язання перетворюється на регрес на часткове, а боржник, який виконав солідарний обов'язок за основним зобов'язанням набуває статусу кредитора по відношенню до інших боржників за регресним зобов'язанням.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
За правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На обґрунтування своїх позовних вимог, а також для підтвердження фактично понесених витрат, позивачем надано квитанції про оплату за квартплату, про оплату за газопостачання, світло, вивезення сміття. Крім цього позивачем представлено квитанції про оплату за надані послуги з подачі інтернету та послуг телерадіокомпанії.
Враховуючи викладене, витрачені позивачем кошти на оплату послуг з утримання будинків та прибудинкової території, а також послуг з постачанням світла та газу підлягають солідарному стягненню з усіх мешканців спірної квартири.
Як вбачається із представлених стороною позивача квитанції про сплату за постачання води, електроенергії, квартплати, газопостачання сума сплачених нею коштів з лютого 2017 року по липень 2020 року на утримання та обслуговування квартири АДРЕСА_1 становить 28830,97грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача солідарно коштів згідно представлених чеків про придбання речей до квартири, то така вимога не підлягає до задоволення, оскільки стороною позивача не представлено доказів того що придбані речі були встановлені в спірній квартирі і сприяли покращенню квартири.
Щодо вимог позивача про стягнення коштів за послуги надані телерадіокомпанією та постачальником інтернету то такі задоволенню не підлягає, оскільки даний вид послуг носить виключно індивідуальний характер, а його відсутність не створює незручностей. Крім цього, позивачка вправі обмежити доступ до вищевказаних послуг відповідачу, у разі якщо останній відмовився їх оплачувати.
Окрім цього, суд вважає, що участь в оплаті житлово-комунальних послуг з утримання спірної квартири АДРЕСА_1 повинні брати усі зареєстровані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Оскільки ОСОБА_5 2011року є неповнолітньою, обов'язок по сплаті належної частини коштів по утриманні будинку розподіляється між батьками - сторонами по справі.
Відтак, враховуючи вказані вище норми закону та фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_4 половини понесених витрат на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, половини понесених витрат на послуги з центрального опалення, є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволенню. А відтак, з відповідача, відповідно до його частки у праві власності, на користь позивача слід стягнути 10811,61 грн. витрат на утримання спільного майна за період з лютого 2017 року по липень 2020 року ( 7207,74грн. частка відповідача та 1/2 частини витрат покладених на неповнолітню ОСОБА_5 , що становить 3603,87грн.)
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольняє позов частково, то з відповідача, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, на користь держави підлягають стягненню 840,80 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 витрати на утримання квартири АДРЕСА_1 за період з лютого 2017року по липень 2020р. у розмірі 10811,61 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави судовий збір в сумі 840,80 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 12.02.2021р.
Суддя Бачун О. І.