Справа № 446/1535/20
10.02.2021 м. Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Котормус Т.І.;
за участі секретарів судового засідання Карпа Г.М., Груба Л.М.;
позивача ОСОБА_1 ;
представника позивача ОСОБА_2 ;
представника відповідача Швед Х.Р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого професійного училища №71 м. Кам'янка-Бузька Львівської області про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
25.08.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищого професійного училища №71 м. Кам'янка-Бузька Львівської області, в якій позивачка просить суд визнати незаконними та скасувати накази №53 від 28.05.2020 та №55 від 01.06.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника НВР ОСОБА_1 ».
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що вона працює у Вищому професійному училищі №71 з 01.09.2003 на посаді керівника гуртків вокально-інструментального ансамблю і народних інструментів, а з 03.12.2018 вона призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. Крім того, наказом від 26.09.2019 №94 вона призначена керівником гуртка художньої самодіяльності. Зі своєю посадовою інструкцією вона не ознайомлена, однак у своїй роботі вона керувалася наказом №163 від 27.09.2018 «Про розподіл функціональних обов'язків та посадові відповідальності між адміністративними працівниками ВПУ №71 та допоміжним персоналом».
Вказує, що з 18.02.2020 на посаду директора ВПУ №71 призначена ОСОБА_3 , яка ставиться до неї упереджено та бажає її звільнити. Так, директор не зважаючи на специфіку її роботи, яка вимагає гнучкого графіку (участь у засіданнях РДА, вирішення робочих питань у відділі освіти, поїздки до Львова в обласне управління тощо) встановила для неї графік роботи з 9:00 до 13:00, з яким вона ознайомлена.
28.02.2020 і 13.03. 2020 комісія в кількості чотирьох працівників перевірила дотримання графіку роботи працівників і виявили відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. Однак, 28.02.2020 вона не могла бути присутня на роботі, так як у цей день вона змушена була надавати допомогу своїй хворій матері, яка страждає на гіпертонічну хворобу, про що пояснювала директору в усній формі.
Також позивач зазначає, що 01.04.2020 та 20.05.2020 головний бухгалтер написала доповідні записки на неї про те, що вона не підготувала проекти наказів про переведення дітей-сиріт на повне державне забезпечення. Крім того, 04.05.2020 та 01.06.2020 бухгалтер подала керівництву доповідну записку про те, що позивач не здала табелі обліку робочого часу.
На підставі таких порушень, наказами №53 від 28.05.2020 та №55 від 01.06.2020 позивачці оголошено догани, які вона вважає незаконними з огляду на таке.
Так, акти та наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 01.06.2020 складені поза межами одномісячного строку, який визначений у ст. 148 КЗпП. А директор ні разу не зажадала від неї пояснень щодо цих обставин.
Щодо неподання табелів обліку робочого часу, то таке не може ставитися їй у провину, так як у відповіді Служби освітнього омбудсмена роз'яснено нарахування заробітної плати на період карантину. А щодо складання проектів наказів про дітей-сиріт, то таке не належить до її функціональних обов'язків.
Ухвалою суду від 28.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження в справі з викликом сторін та призначено судове засідання.
17.09.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити повністю у задоволенні позову. Зокрема вказує, що відповідач не бажала ознайомлюватися із посадовою інструкцією, завжди веде себе зверхньо та образливо, з більшістю працівників перебуває у конфліктних відносинах, не виконує належним чином свої професійні обов'язки, за що їй було оголошено догани оскаржуваними наказами.
Так, відповідач зазначає, що до обов'язків позивачки належить складання проектів наказів щодо дітей-сиріт, однак вона вчасно не передавала до бухгалтерії такі накази, що призводило до несвоєчасного нарахування коштів таким дітям та істотно погіршувало їх матеріальний стан.
Зазначає, що твердження позивачки про пропуск строку притягнення її до дисциплінарної відповідальності не ґрунтується на законі, так як таке стягнення може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення проступки.
Також у відзиві відповідач вказує, що до повноважень позивачки таки належить готування та подання у бухгалтерію табелів обліку робочого часу, що дозволяє забезпечити оплату праці працівникам. Однак позивачка не готувала такі накази та відмовлялася надавати пояснення щодо цього.
Заслухавши сторін по справі, покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 з 03.09.2018 переведена на посаду в.о. заступника директора з навчально-виховної роботи, а з 03.12.2018 призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи у Вищому професійному училищі №71 м. Кам'янка-Бузька Львівської області, що визнається сторонами.
Посадова інструкція заступника директора з навчально-виховної роботи затверджена наказом директора №125 від 06.06.2014, на ній міститься графа про ознайомлення та запис « ОСОБА_1 , 03.09.2018», однак підпис її відсутній (а.с.51-53).
Наказом директора Вищого професійного училища №163 від 27.09.2018 «Про розподіл функціональних обов'язків та посадової відповідальності між адміністративними працівниками ВПУ №71 та допоміжним персоналом» визначено функціональні обов'язки працівників училища, зокрема і заступника директора з навчально-виховної роботи (а.с. 29-37).
При вирішенні даного спору суду належить встановити чи повинна була позивач ОСОБА_1 у своїй роботі керуватися наказом №163 від 27.09.2018 та посадовою інструкцією, яка затверджена наказом №125 від 06.06.2014.
Вирішуючи дане питання суд виходив з наступних мотивів.
Наказ директора Вищого професійного училища №163 від 27.09.2018 «Про розподіл функціональних обов'язків та посадової відповідальності між адміністративними працівниками ВПУ №71 та допоміжним персоналом» у пункті 5 передбачає напрямки роботи, за які відповідає заступник директора з навчально-виховної роботи, окреслює його відповідальність, встановлює певні обов'язки.
У своїй позовній заяві (а.с. 2) та у своїх поясненнях у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 наполягала на тому, що саме цим документом вона керувалася у своїй роботі. У відзиві на позовну заяву (а.с. 47) та у поясненнях представника відповідача у судовому засіданні також підтверджується обставина необхідності дотримання у роботі позивачки наказу №163 від 27.09.2018.
Тобто, сторонами визнається та не оспорюється факт ознайомлення позивачки з наказом №163 від 27.09.2018, а також необхідність його дотримання у роботі заступник директора з навчально-виховної роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Оскільки така обставина зазначена у заявах по суті справі всіх учасників процесу та підтверджена у їх поясненнях в судовому засіданні, і суд не має сумнівів щодо достовірності цих обставин чи добровільності такого визнання, то обставина ознайомлення позивачки ОСОБА_1 з наказом №163 від 27.09.2018 та необхідність дотримання його у роботі позивачки не підлягає доказуванню.
Отже, при вирішенні даної справи, суд враховує положення наказу №163 від 27.09.2018 як такі, що підлягали врахуванню у роботі позивачкою ОСОБА_1 .
Посадова інструкція заступника директора з навчально-виховної роботи, яка затверджена наказом директора №125 від 06.06.2014 дійсно не підписана позивачкою ОСОБА_1 .
Актом від 03.09.2018 складеного в.о. інспектора з кадрів ОСОБА_4 , бухгалтером ОСОБА_5 та секретарем-друкаркою ОСОБА_6 зафіксовано факт надання заступнику директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 для ознайомлення посадову інструкцію, яка ознайомилася з нею, однак підписати її відмовилася (а.с. 54).
Актом від 18.09.2018 в.о. інспектора з кадрів ОСОБА_4 , бухгалтером ОСОБА_5 та секретарем-друкаркою ОСОБА_6 зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від підпису посадової інструкції заступника директора з навчально-виховної роботи, яка була 17.09.2018 надіслана на особисту електронну пошту ОСОБА_1 (а.с. 55).
Роздруківкою з електронної пошти Бухгалтерії ВПУ №71 підтверджується факт надсилання вкладення з назвою «посадова інструкція заступника з НВР» на електронну адресу ОСОБА_1 17.09.2018 о 15:02 год. (а.с. 56).
Допитані в судовому засіданні 17.12.2020 свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду пояснили, що вони працюють в одному кабінеті і у вересні 2018 року надавали для ознайомлення ОСОБА_1 посадову інструкцію. Вказали, що ОСОБА_1 прочитавши таку інструкцію попросила переслати її на електронну адресу для детального ознайомлення. Однак, в подальшому так і не підписала таку посадову інструкцію, мотивувавши тим, що не вбачає доцільності у такому підписанні.
У статті 29 КЗпП України передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
А згідно статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Аналіз зазначених вище законодавчих норм дає підстави для висновку, що обов'язку власника або уповноваженому ним органу роз'яснити працівникові його права і обов'язки кореспондує обов'язок працівника працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу.
Оцінивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що уповноважений орган Вищого професійного училища №71 виконав свій обов'язок щодо роз'яснення та інформування ОСОБА_1 про її права та обов'язки на посаді шляхом надання відповідної посадової інструкції для ознайомлення. Однак, на переконання суду, підпис про ознайомлення з такими правами та обов'язками працівник ОСОБА_1 не поставила та відмовилася без будь-якого логічного обґрунтування та пояснення, тому, в цьому випадку ОСОБА_1 діяла не сумлінно.
Причому суд вважає, що роботодавець вжив усіх можливих заходів, щодо ознайомлення працівника з посадовою інструкцією, оскільки надав її безпосередньо працівнику, що доводиться показами свідків та складеними актами від 03.09.2018 та 18.09.2018, а також надіслав таку посадову інструкцію на електронну пошту працівника 17.09.2018, що доводиться роздруківкою з електронної адреси.
Якби позивачка діяла сумлінно та чесно, то вона не мала б жодних перешкод для ознайомлення з положеннями посадової інструкції і проставлення свого підпису на підтвердження цієї обставини. Однак такого вона не зробила, і будь-яких належних обґрунтувань щодо цієї обставини суду не надала. Більше того, у судовому засіданні 17.12.2020 позивачка ОСОБА_1 підтвердила факт скерування їй на електронну адресу посадової інструкції, однак вважала, що саме підпис у посадовій інструкції свідчить про ознайомлення з нею.
Суд вважає, що при таких обставинах справи, був би не справедливий висновок про те, що не підписання працівником посадової інструкції дає йому право не виконувати професійні обов'язків та перешкоджає роботодавцю притягнути такого працівника до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання роботи.
Тому, при вирішенні даного спору, суд вважає, що ОСОБА_1 була ознайомлена з положеннями посадової інструкції, яка затверджена наказом директора №125 від 06.06.2014, і вона повинна була дотримуватися такої інструкції у своїй роботі.
Оцінюючи правомірність винесення відповідачем оскаржуваних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачки у виді доган, суд виходив з наступних обставин справи та положень закону.
Щодо наказу №53 від 28.05.2020.
Наказом директора Вищого професійного училища №71 м. Кам'янка-Бузька від 28.05.2020 №53 оголошено догану заступнику з НВР ОСОБА_1 за невиконання посадових обов'язків. Згідно даного наказу, невиконанням посадових обов'язків ОСОБА_1 є неподання проектів щодо дітей сиріт ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які мають статус дітей-сиріт, що мають піклувальника про переведення їх в число дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, які мали бути подані 06.02.2020 та 08.05.2020, що призвело до несвоєчасного переведення цих дітей на повне державне забезпечення (а.с. 7).
Даний наказ винесено на підставі доповідних записок головного бухгалтера ОСОБА_9 на ім'я директора про те, що станом на 01.04.2020 в бухгалтерії відсутній наказ на дитину-сироту ОСОБА_7 , якій ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 18 років і її необхідно переводити на державне матеріальне забезпечення, і про те, що станом на 20.05.2020 в бухгалтерії відсутній наказ на дитину-сироту ОСОБА_8 , якій ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 18 років і її необхідно переводити на державне матеріальне забезпечення (а.с. 17,18).
Актами від 20.05.2020 та від 01.04.2020 зафіксована відмова ОСОБА_1 від надання пояснень щодо вказаних доповідних записок головного бухгалтера (а.с. 19,20).
У пункті 5.1. Наказу №163 від 27.09.2018 передбачено, що заступник директора з навчально-виховної роботи відповідає зокрема за організацію роботи із соціально незахищеними дітьми. У п. 5.5. передбачено, що заступник директора з навчально-виховної роботи організовує захист прав та інтересів учнів, надання соціально-педагогічної допомоги учням і сім'ям, які потребують особливої уваги. А у п. 5.13. визначено, що заступник директора з навчально-виховної роботи складає списки зокрема дітей-сиріт, проекти наказів, розпоряджень та іншої документації з питань виховної роботи (а.с. 32-34).
У посадовій інструкції заступника директора з навчально-виховної роботи, яка затверджена наказом директора від 06.06.2014 №125 у п. 2.13. передбачено, що заступник директора з НВР дбає про створення належних умов учням-сиротам та матеріально незахищеним учням, контролює повне використання їх матеріальних пільг та захищає їх права та інтереси.
Тобто, як наказом №163 від 27.09.2018, так і посадовою інструкцією, яка затверджена 06.06.2014 було передбачено обов'язок позивачки вживати заходів щодо захисту учнів, які мають статус дітей-сиріт, зокрема щодо їх матеріального забезпечення. Виготовлення проектів наказів щодо дітей-сиріт входить до повноважень заступника директора з навчально-виховної роботи, оскільки такі дії підпадають під поняття «організація роботи із соціально-незахищеними дітьми», «захист прав та інтересів учнів» що визначені у наказі №163 від 27.09.2018. А також, прямо передбачені посадовою інструкцією від 06.06.2014, де передбачено визначено обов'язок складання списків та проектів наказів щодо дітей сиріт.
Необхідно відзначити, що сама позивачка не заперечує те, що проекти таких наказів нею завжди готувалися, однак вважає, що це не належить до її повноважень, а готувала вона їх просто «по-людськи». Однак, суд вважає, що такі обов'язки повинна виконувати позивач саме з огляду на те, що це її посадові обов'язки. А оцінюючи аргумент позиваки про те, що термін видачі таких наказів є незначним, тому не наступило негативних наслідків, суд відзначає, що такі твердження щодо дітей-сиріт є неприпустимими.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що відсутність таких проектів наказів має суттєве значення для учнів, яких вони стосуються, оскільки у ч. 3 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Відтак, учні Вищого професійного училища №71 ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з досягненням 18 річного віку потребували оформлення відповідних документів для продовження їх права на повне державне забезпечення в навчальному закладі до 23 років. А відсутність відповідного наказу закладу освіти на таких дітей, до моменту їх повноліття, об'єктивно призвело до несвоєчасного переведення цих дітей на повне державне забезпечення.
За таких обставин, суд вважає, що до ОСОБА_1 було підставно застосовано захід дисциплінарного стягнення - догана, оскільки допущення дисциплінарного проступку доводиться зібраними у справі доказами, а застосоване дисциплінарне стягнення є адекватним відносно негативних наслідків, які настали.
Щодо наказу №55 від 01.06.2020.
Наказом директора Вищого професійного училища №71 м. Кам'янка-Бузька від 01.06.2020 №55 оголошено догану заступнику з НВР ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, проявилась у неправомірній відсутності працівника на робочому місці 28.02.2020 з 09:00 год. до 10:30 год. та 11.03.2020 з 09:00 до 10:15 год. та невиконання службових обов'язків, що проявилося в неподанні табелів робочого часу та призвело до не нарахування заробітної плати за гурткову роботу працівникам (а.с. 8).
Актами від 11.03.2020 та від 28.02.2020 у складі комісії з чотирьох працівників Вищого професійного училища №71 зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 11.03.2020 з 09:00 год. до 10:15 год. та 28.02.2020 з 9:00 год. до 10:30 год. (а.с. 9,10).
Також, актами від 28.02.2020 та від 11.03.2020 зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень щодо відсутності її на робочому місці у ці дні (а.с. 11,12).
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 не заперечила факт своєї відсутності у вказані дні та години на робочому місці. Пояснила, що 28.02.2020 у її мами був гіпертонічний криз, і вона змушена була викликати їй лікаря, що підтверджується відповідним записом у Медичній картці ОСОБА_11 1952р.н. А щодо 11.03.2020, то вона не змогла вчасно прибути через особисті проблеми, про що усно повідомила керівника.
Також, позивачка та її представник наголошують на пропуску строку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за цим фактом.
Суд погоджується з таким аргументом позивачки.
Так, як видно з актів, якими зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, такі складені 11.03.2020 та 28.02.2020, а наказ про оголошення догани за цим фактом винесено 01.06.2020.
Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Таким чином, уповноважений власником орган застосував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення за відсутність її на робочому місці поза межами строку, який визначений у ст. 148 КЗпП, що є неправомірним.
Однак, наказом від 01.06.2020 №55 ОСОБА_1 оголошено догану не лише за відсутність на робочому місці, а й за невиконання службових обов'язків, що проявилося в неподанні табелів робочого часу та призвело до не нарахування заробітної плати за гурткову роботу працівникам.
При оцінці такої обставини суд встановив наступне.
Доповідними записками бухгалтера ОСОБА_5 від 04.05.2020 та від 01.06.2020 на ім'я директора Вищого професійного училища №71 доведено до відома, що ОСОБА_1 станом на 04.05.2020 не надано у бухгалтерію табелів обліку робочого часу по гуртковій роботі за березень і квітень 2020 року, а станом на 01.06.2020 не надано у бухгалтерію табелів обліку робочого часу по гуртковій роботі за травень 2020 року, через що, працівникам гуртків не нарахована і не виплачена заробітна плата за ці періоди (а.с. 13,14).
Актами від 04.05.2020 та від 01.06.2020 зафіксована відмова ОСОБА_1 від надання пояснень щодо доповідних записок ОСОБА_5 про несвоєчасне подання табелів робочого часу (а.с. 15,16).
Показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доводиться, що ОСОБА_1 завжди подавала заповнені табелі обліку робочого часу по гуртковій роботі на підставі чого вони нараховували заробітну плату працівникам, однак після зміни керівника училища, вона перестала це робити належно. Такі табелі необхідно подавати до останнього числа місяця, однак ОСОБА_1 подавала їх із запізненням, що призводило до несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам, а тому вони зверталися до керівництва училища з відповідними доповідними записками.
У своїй позовній заяві та поясненнях у суді позивачка вказувала, що заповнення табелів обліку робочого часу по гуртковій роботі не належить до її повноважень.
Однак, у пункті 5.11. Наказу №163 від 27.09.2018 передбачено, що заступник директора з навчально-виховної роботи здійснює облік проведення класними керівниками та керівниками гуртків, клубів, об'єднань виховних годин, позаурочних заходів (а.с. 34).
А у п. 2.19. посадової інструкції від 06.06.2014 передбачено, що заступник директора з навчально-виховної роботи здійснює контроль за веденням журналу обліку роботи гуртків, подає щомісячно в бухгалтерію табель робочого часу керівників гуртків (а.с. 52).
Також, у своїх поясненнях в судовому засіданні ОСОБА_1 вказала, що вона завжди здавала табелі обліку робочого часу керівників гуртків до 25 числа відповідного місяця, хоча це і не були її прямі обов'язки, а незначні затримки у декілька днів були зумовлені карантином та не призвели до будь-яких порушень прав працівників, бо в умовах карантину їм нараховувалась заробітна плата за відпрацьований час.
Оцінюючи аргументи сторін щодо даної обставини, суд дійшов висновку, що позивачка зобов'язана була надавати у бухгалтерію табелі робочого часу керівників гуртків, що відповідало напрямку її роботи, який визначений наказом №163 про розподіл функціональних обов'язків, було прямо передбачено у її посадовій інструкції та відповідно до сформованої роботи, завжди нею виконувалося при попередньому керівництві.
Невиконання таких обов'язків призвело до несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам з гурткової роботи училища, що суд вважає суттєвими порушенням негативним наслідком. А тому, притягнення працівника за такі порушення до дисциплінарної відповідальності у виді догани є співмірним.
Вирішуючи питання про чинність наказу №55 від 01.06.2020, яким оголошено догану за два дисциплінарні порушення, однак за одне з них пройшов строк застосування дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку, що такий наказ повинен бути чинним, оскільки допущене дисциплінарне порушення, що пов'язане з несвоєчасним наданням табелів обліку робочого часу, мало місце, а дисциплінарне стягнення за таке порушення у виді догани відповідає тяжкості вчиненого проступку і заподіяній ним шкоди, обставинам, за яких вчинено проступок, і попередній роботі працівника.
Скасування наказу №55 від 01.06.2020 призвело б до того, що повторне притягнення працівника за порушення щодо несвоєчасного подання табелів обліку робочого часу було б неможливим, через пропуск строку, який визначений у ст. 148 КЗпП. Натомість збереження такого дисциплінарного стягнення сприятиме недопущенні таких порушень працівником у майбутньому.
За таких обставин, позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та не можуть бути задоволені судом.
Щодо посилань позивачки на те, що їй не надано можливості надати пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення, то суд вважає такі безпідставними, оскільки у матеріалах справи наявні акти про відмову від надання таких пояснень і вони позивачкою не спростовані.
Покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , не впливають на вирішення даного спору та судом до уваги не беруться, оскільки їх оцінка особи позивачки не має будь-якого значення для справи, а про обставини притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності їм нічого не відомо, так як очевидцем цих подій вони не були.
Також, при вирішенні даного спору суд оцінює обставини, які визначені у ч. 3 ст. 149 КЗпП України, де передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
А відповідно до ст. 147 цього кодексу за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Так, матеріалами справи доводиться факт вчинення позивачкою декількох порушень, які потягли негативні наслідки, зокрема порушення майнових прав та інтересів дітей-сиріт, а також майнових прав працівників. Крім того, як видно з колективного звернення педагогічних працівників ВПУ №71, 44 працівники висловили прохання до керівництва щодо звільнення ОСОБА_1 за ряд порушень та негативну поведінку її у колективі (а.с. 60-62).
Тому, при цих, конкретних обставинах справи, застосування стягнення у виді догани до заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 , було пропорційним до допущених нею дисциплінарних порушень та їх наслідків.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вищого професійного училища №71 м. Кам'янка-Бузька Львівської області про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності - відмовити повністю.
Судові витрати у справі покласти на позивача ОСОБА_1 .
Повний текст рішення складено 15 лютого 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.І. Котормус