Справа №519/592/17
2/519/28/21
25.01.2021 року
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору (без виписку заставної) недійсним, виключення запису з Державного реєстру іпотек про державну реєстрацію іпотечного договору, виключення запису з Державного реєстру заборону на відчуження квартири та визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, за участю третіх осіб - Органу опіки та піклування Южненської міської ради Одеської області, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, ОСОБА_5
ОСОБА_2 звернулася з позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.02.2017 рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області за нею було визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . 02.03.2017 позивач дізналася про те, що невідома раніше їй особа, а саме ОСОБА_5 , невідомо на яких підставах зареєстрував за собою право власності на належну їй частину вищевказаної квартири та намагається нею розпорядитися на власний розсуд. Наприкінці квітня місця на її адресу надійшла повістка про виклик до Апеляційного суду Одеської області і вона, ознайомившись із матеріалами справи №504/3863/15-ц та матеріалами доданими до апеляційної скарги ОСОБА_5 , дізналася, що 11.10.2010 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено три договори, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., а саме: договір позики грошей, зареєстрований в реєстрі за №1026; іпотечний договір (без випуску заставної), зареєстрований в реєстрі за №3661, згідно якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 та належить на праві особистої приватної власності Іпотекодавцю ОСОБА_3 ; договір про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстрований в реєстрі за №3663, який було укладено з метою визначення способів та порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач вважає, що вказані договори укладені з грубим порушенням вимог чинного законодавства України та повинні бути визнані судом недійсними. Згідно положенням передбаченим п.13 договору про задоволення вимог іпотекодержателя вбачається, що Іпотекодержатель ОСОБА_3 гарантує, що предмет іпотеки не перебуває у користуванні малолітніх та/або неповнолітніх дітей, прав щодо нього у третіх осіб як в межах, так і за межами України не має. Вказані вище гарантії та запевнення є недійсними, оскільки на момент укладення іпотечного договору (без випуску заставної) та договору про задоволення вимог іпотекодержателя право користування предметом іпотеки мала особисто відповідач, як жінка, яка спільно проживає з чоловіком та веде з ним спільне домашнє господарство, а також неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з моменту народження та й по теперішній час постійно мешкає разом з нею та батьком, ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 . Спірний іпотечний договір не був погоджений у встановленому законом порядку органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядженням майном, яким вони володіють чи користуються.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 05.09.2017 відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 26.09.2017 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 до закінчення розгляду справи та заборонено щодо вищевказаної квартири здійснювати реєстраційні дії, передачу зазначеної квартири в іпотеку, в користування, реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання, будь-які дії по зміні користувача зазначеної квартири, вселенню із зазначеної квартири.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 31.10.2018 клопотання представника позивача про витребування доказів та клопотання про виклик свідків задоволено, викликано в судове засідання свідків, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. належним чином завірені копії наступних документів: 1) іпотечного договору (без випуску заставної) від 11.10.2010, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №3661, та всі додані до даного договору документи, додаткові угоди до вказаного договору, договори про внесення змін до іпотечного договору, та інші документи, на підставі яких було укладено іпотечний договір та додаткові угоди до нього, договори про внесення змін до іпотечного договору; 2) договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.10.2010, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №3663, та всі додані до даного договору документи, додаткові угоди до вказаного договору, договори про внесення змін до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, та інші документи, на підставі яких було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя та додаткові угоди до нього, договори про внесення змін до договору про задоволення вимог іпотекодержателя; 3) договору позики грошей від 11.10.2010, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №3659, та усі додані до даного договору документи, додаткові угоди до вказаного договору, договори про внесення змін до договору позики грошей, та інші документи, на підставі яких було укладено договір позики грошей, та додаткові угоди до нього, договори про внесення змін до договору позики грошей.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 30.10.2019 закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, заяву ОСОБА_2 про зупинення провадження залишено без розгляду.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутність
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.
Представник третьої особи - орган опіки та піклування ЮМР Одеської області в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Судом встановлено, що 11.10.2010 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого останній отримав у борг 283 200 грн., що еквівалентно 35 400 доларів США, на строк до 11 квітня 2011 року. 18 квітня 2011 року до вказаного договору було внесені зміни щодо строку повернення позики, а саме до 18 жовтня 2011 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором позики, між сторонами зазначеного договору у той самий день було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір.
Відповідно до іпотечного договору, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 та належить на праві особистої приватної власності іпотекодавцю ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частина квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 09.02.2001 ТОВ Птахофабрикою «Чорноморська», згідно з розпорядженням від 09.02.2001 за №55, зареєстрованого і записаного в реєстрову книгу ТОВ Птахофабрика «Чорноморська» за №55, та зареєстрованого Южненським міським бюро технічної інвентаризації 09.02.2001 за №8пр, на стор.109, під №37; інша 1/2 частина квартири належить на підставі договору дарування частки квартири, посвідченого 31.08.2009 приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Чебаном М.І. за реєстровим №1682, право власності на яку зареєстровано КП «Южненське міське бюро технічної інвентаризації» 01.10.2009 в книзі 32пр, на стор.35, номер запису 37 (т.1 а.с.8-10, 47-52, 180-187, 197-202, 205-211).
11.10.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого до іпотекодержателя ОСОБА_4 у позасудовому поряду перейшло право власності на предмет іпотеки (т.1 ас.11-12.
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16.09.2017 вбачається, що спірна квартира зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 04.02.2013, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. (а.с.32-38).
Відповідно до акту від 05.07.2018 в даній квартирі з 1994 року проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі своїми батьками, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.149).
Факт проживання ОСОБА_6 у вказаній квартирі з дня народження підтвердили свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8
28.05.1993 шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (т.1 а.с.234, 242, 252, 261).
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 24.02.2017 по справі №504/3863/15-ц встановлено факт проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з червня 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнано квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; припинено право спільної сумісної власності подружжя на квартиру; припинено вправо власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вищевказаної квартири як на частку в спільному майні подружжі, що підтверджується копією рішення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10.10.2017 задоволена апеляційна скарга представника ОСОБА_5 та рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24.02.2017 скасовано, у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання права власності на частину квартиру відмовлено.
Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.10.2019 касаційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, рішення Апеляційного суду Одеської області від 10.10.2017 без змін.
Відповідно до висновку апеляційного суду, який підтримав і Верховній суд, у рішенні встановлено, що ОСОБА_3 зловживав своїми процесуальними правами, звернувшись до Комінтернівського районного суду Одеської області зі штучним позовом, не про захист своїх порушених прав, а про захист прав саме ОСОБА_2 , що дало їй можливість пред'явити зустрічний позов за місцем розгляду первісного позову, а не звернутися у разі дійсного порушення права до суду за місцем знаходження спірного нерухомого майна, враховуючи виключну підсудність.
Також судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13.04.2007, виданого органом приватизації при Новобілярській селищній раді на підставі розпорядження від 13.04.2007 №141, зареєстрованого у реєстраційну книгу за №158, ОСОБА_2 належить 1/8 частина житлового будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії паспорту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він з 06.12.2010 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20-20зв).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Таким чином при вирішенні позову про визнання недійсним оскаржуваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Згідно з частиною четвертою та п'ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оскаржуваним.
За таких обставин вчинення батьками малолітньої/неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини щодо житлового приміщення.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що: дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків; сама по собі відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування не є беззаперечною підставою для визнання договору іпотеки недійсним.
На час укладення спірного договору іпотеки у вищевказаній квартирі проживали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вищевказаного акту, показань свідків, але виключно на батьків, як їх законних представників, покладено обов'язок діяти в інтересах дитини та вживати необхідних заходів з метою максимального забезпечення прав та інтересів дитини. Такі обов'язки не можуть перекладатися на інших осіб.
Відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.
При вирішенні справ про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», статтю 177 СК України, необхідно у кожному конкретному випадку: перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного проживання; враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про право дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору, з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.
Передбачені статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямовані на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення договору.
Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-1024цс16.
Верховний Суд зауважує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Оспорюваний договір іпотеки не зменшив і не обмежив права ОСОБА_6 , який був неповнолітнім на час укладення договорів, так як він продовжує користуватися квартирою, що є предметом іпотеки і на сьогодні, а приховування батьками прав дитини на нерухомість у момент укладання іпотечного договору позбавляє їх права визнати іпотеку недійсною, оскільки відповідно до п.п.4.2 та 4.6 Іпотечного договору іпотекодавцем враховані інтереси дітей та інших членів сім'ї і осіб, які мають право користуватися даним предметом іпотеки (при їх наявності) та іпотекодавець підтвердив, що укладення цього договору не призведе до порушення будь-якого положення чинного законодавства України, а також порушення прав та обов'язків малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних членів сім'ї іпотекодавця.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Відповідно до частин 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом частин 1, 5 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином суд вважає, що якщо були порушені права ОСОБА_6 , який на час укладення вказаних договорів був неповнолітнім, то він самостійно мав право звернутись до суду з позов про захист його порушених прав, а не його мати ОСОБА_2 , оскільки на час звернення до суду вона не мала статусу законного представника.
Позовні вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на її праві власності, набутому на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області, яке у подальшому було скасовано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити, оскільки в судовому засіданні не знайшли підтвердження обмеження прав позивача, так як вона теж продовжує користуватися квартирою, яка є предметом іпотеки і на сьогодні.
Керуючись ст.ст.3, 12, 19, 81, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору (без виписку заставної) недійсним, виключення запису з Державного реєстру іпотек про державну реєстрацію іпотечного договору, виключення запису з Державного реєстру заборону на відчуження квартири та визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, за участю третіх осіб - Органу опіки та піклування Южненської міської ради Одеської області, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, ОСОБА_5 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП суду не відомий, паспорт НОМЕР_1 , виданий Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області 21.03.2001, місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа Орган опіки та піклування Южненської міської ради Одеської області, місцезнаходження: Одеська область, м. Южне, пр-т Григорівського десанту, 18, Код ЄДРПОУ 38058539.
Третя особа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Преображенська, 57
Третя особа ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Дата складання повного судового рішення 01.02.2021.
Суддя Южного міського суду
Одеської області З.І.Барановська