Справа №519/172/15-ц
2/519/7/21
05.02.2021 року м. Южне
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, визнання права особистої приватної власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання факту спільного проживання однією сім'єю, права спільної сумісної власності на майно подружжя, визнання права отримання грошової компенсації на спільне майно та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за спільне сумісне майно,
В провадженні Южного міського суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, визнання права особистої приватної власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання факту спільного проживання однією сім'єю, права спільної сумісної власності на майно подружжя, визнання права отримання грошової компенсації на спільне майно та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за спільне сумісне майно.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили, заява про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходила.
Судом встановлено, що належним чином повідомлений позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 20.02.2020, 08.05.2020, 11.09.2020, 18.06.2020, 20.11.2020 в судові засідання без поважних причин не з'явилися, про причини неявки до суду не повідомили, хоча про день та час слухання справи були своєчасно повідомлені, актуальні заяви про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13, який суд враховує під час розгляду цієї справи з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Судом встановлено, що позивач, який повторно не з'явився у судове засідання, належним чином був повідомлений про дату, час і місце його проведення. У той же час, в матеріалах справи відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності, яка є актуальної на час розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, оскільки належним чином повідомлений позивач без поважних причин повторно не з'явився в судове засідання, що, крім іншого, може свідчити про втрату інтересу позивачем до зазначеної цивільної справи, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду. Разом із тим, суд вважає за доцільне роз'яснити позивачу, що залишення його позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з аналогічним позовом.
З аналогічних міркувань підлягає залишенню без розгляду й зустрічна позовна заява.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, визнання права особистої приватної власності на майно та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання факту спільного проживання однією сім'єю, права спільної сумісної власності на майно подружжя, визнання права отримання грошової компенсації на спільне майно та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за спільне сумісне майно необхідно залишити без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача до судового засідання без поважних причин.
Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, визнання права особистої приватної власності на майно - залишити без розгляду.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання факту спільного проживання однією сім'єю, права спільної сумісної власності на майно подружжя, визнання права отримання грошової компенсації на спільне майно та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за спільне сумісне майно - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Южного міського суду
Одеської області З.І.Барановська