Справа № 317/3693/20
Провадження № 1-в/317/16/2021
12 лютого 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 , (відеоконференцзв'язок)
захисника засудженого, адвоката ОСОБА_5 ,
представника адміністрації установи ОСОБА_6 , (відеоконференцзв'язок)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за клопотанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судимий 18.04.2017 Волноваським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 260 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбуття визначеного судом покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; засуджений:
25.01.2018 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину строку покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 18.04.2017, та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі;
про застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України,
17.12.2020 до Запорізького районного суду Запорізької області надійшло клопотання ОСОБА_4 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України.
У судовому засіданні засуджений та його захисник клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого, вважає його передчасним, оскільки останній має чотири не погашені стягнення, тобто засуджений не довів свого виправлення.
Представник адміністрації ДУ «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» у судовому засіданні також заперечував проти задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого, вважає його передчасним та необґрунтованим, оскільки ОСОБА_4 не довів свого виправлення.
Суд, вислухавши доводи засудженого та його захисника, прокурора, дослідивши зміст клопотання, особову справу засудженого, встановив наступне.
ОСОБА_4 засуджений 25.01.2018 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України йому частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 18.04.2017 та остаточно призначено покарання 3 роки 1
місяць позбавлення волі.
З наданої адміністрацією виправної колонії характеристики вбачається, що засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 17.05.2018.
Початок строку відбування покарання - 17.05.2018, кінець строку - 17.06.2021.
Під час тримання в державній установі «Бахмутська установа виконання покарання (№ 6)», характеризувався посередньо, допустив одне порушення вимог режиму тримання яке виразилося у порушенні розпорядку дня, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи. Стягнення погашене у встановленому законом порядку, заохочень не мав.
З 07.10.2018 відбував покарання в державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)», характеризувався позитивно, порушень вимог режиму відбування покарання не допускав, стягнень не має. За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки має одне заохочення правами начальника установи.
З 27.05.2019 тримався в державній установі «Бахмутська установа виконання покарання (№ 6), характеризувався посередньо, порушень вимог режиму тримання не допускав, стягнень та заохочень не мав.
З 07.10.2019 відбуває покарання в державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)», допустив чотири порушення вимог режиму відбування покарання, які виразилися у порушенні форми одягу та у порушенні розпорядку дня та у палінні у невстановленому місці, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи, три стягнення погашені у встановленому законом порядку та одне стягнення не зняте та не погашене у встановленому законом порядку. Заохочень не має.
На виробництві установи не працевлаштований, але на добровільній та безоплатній основі виконує роботу днювального відділенні СПС.
За характером спокійний, врівноважений, у відношенні із засудженими підтримує рівні взаємовідносини.
У відношенні до персоналу установи дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи під наглядом.
Дотримується вимог санітарії та гігієни, спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має не завжди охайний зовнішній вигляд. Виконує роботи із самообслуговування, має задовільний рівень необхідних навичок.
Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює належний догляд, використовує тільки за призначенням.
До виконання робіт із благоустрою установи ставиться посередньо, потребує постійного спонукання.
Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Відповідно до ст. 123 КВК України, приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі.
Відповідно до ст. 123 КВК України, участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу не приймає.
Відповідно до ст. 126 КВК України, прагне до підвищення наявного загальноосвітнього, відвідує бібліотеку установи.
Відповідно до ст. 127 КВК України, приймає участь у роботі самодіяльних організацій засуджених, а саме в санітарно-побутовій секції.
Засуджений під час відбування покарання на профілактичному обліку не перебував, підстав для постановки на профілактичний облік не має.
За вироком суду має позов 594,88 грн, який відшкодований у повному обсязі.
26.09.2019 комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми передбаченої ст. 100, 101 КВК України, у вигляді зміни умов тримання, а саме переведення до дільниці соціальної реабілітації.
26.12.2019 комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми передбаченої ст. 82 КК України у вигляді заміни не відбутої частини покарання більш м'яким.
11.06.2020 комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми передбаченої ст. 81КК України у вигляді умовно-дострокового звільнення.
Статтею 81 КК України встановлено сукупність умов, за яких особа, засуджена вироком
суду, підлягає умовно-достроковому звільненню від відбування покарання:
- засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України);
- засуджений відбув певну частину строку покарання, яка диференційована в залежності від тяжкості скоєного злочину (ч. 3 ст. 81 КК України).
Так, з урахуванням положень ст. 12, 24 КК України, станом на момент розгляду клопотання засуджений ОСОБА_4 відбув необхідний строк покарання, передбачений ч. 3 ст. 81 КК України, а саме не менше двох третин строку покарання, призначеного судом.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до ст. 6 КВК України, під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка - це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 17 постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відповідно до довідки, виданої в.о. головного бухгалтера ДП «ПДКВСУ (№ 99)» та в.о. начальника ПЕВ ДП «ПДКВСУ (№ 99)», засуджений ОСОБА_4 працював різноробочим на ДП «ПДКВС України (№ 99)» з 01.11.2018. Зі змісту довідки вбачається, що з жовтня 2018 року по листопад 2020 року ОСОБА_4 працював лише 6 місяців. Однак характеристика містить відомості, що засуджений на добровільній та безоплатній основі виконує роботу днювального у відділенні СПС.
З матеріалів справи також вбачається, що засуджений ОСОБА_4 має одне заохочення правами начальника установи за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки. Однак також має п'ять стягнень за порушення розпорядку дня (накладені 14.09.2018 та 09.07.2020), порушення форми одягу (накладені 07.05.2020 та 02.07.2020) та паління у невстановленому місці (накладено 15.01.2021), що потягнули за собою покарання у вигляді попередження, доган та суворої догани, що з врахуванням його досить позитивної характеристики свідчить про нестабільність поведінки.Крім того, одне стягнення не зняте та не погашене у встановленому законом порядку, порушення вчинено вже безпосередньо після подання засудженим клопотання до суду.
Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 123 КВК України, участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення. Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного впливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності. Програми диференційованого виховного впливу на засуджених повинні враховувати можливості виховної
функції режиму відбування покарання, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, заходів заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, позбавлених волі, самодіяльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релігійних організацій, а також залучення засуджених до самовиховання.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі та у роботі самодіяльних організацій засуджених, а саме в санітарно-побутовій секції, однак не приймає участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_4 своєю поведінкою не довів, що став на шлях виправлення, що згідно з законом виключає можливість умовно-дострокового звільнення, клопотання є передчасним і необґрунтованим, тому у його задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст. 6, 133, 123, 153, 154 КВК України, ст. 12, 24, 81 КК України, ст. 336, 369-372, 376, 392-393, 395, 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування умовно-дострокового звільнення - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 15.02.2021 о 08:50.
Суддя ОСОБА_1