Справа № 703/2607/20
2/703/153/21 .
15 лютого 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Опалинської О.П.
при секретарі судового засідання Холодняк Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 грудня 2003 року ОСОБА_2 на їх сім'ю у складі трьох осіб був виданий ордер № 432 на житлове приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка є неприватизованою.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2018 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
На сьогоднішній день в квартирі зареєстровані позивач, її дочка ОСОБА_3 та відповідач, який з 02 лютого 2018 року в ній не проживає.
Просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати по справі, які складаються із сплаченого судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок та витрат за надання правничої допомоги в сумі 1000 гривень.
Представник позивача надав суду заяву в якій позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив справу розглядати без їх участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Про те, що на розгляді в Смілянському міськрайонному суді Черкаської області знаходиться цивільна справа № 703/2607/20 відповідачу відомо, оскільки ним подана заява від 13 жовтня 2020 року про її перенесення та про прийняття участі його представника при розгляді даної справи.
У відповідності до положень ст. 121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Разом з тим, відповідач, з метою забезпечення оперативності розгляду справи у розумні строки, не скористався своїм процесуальним правом .
Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з ордера № 432 від 03 грудня 2003 року ОСОБА_2 надано право на зайняття жилого приміщення з сімє'ю на 3-х чоловік з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Згідно довідки виконавчого комітету Смілянської міської ради № 3747 від 22 липня 2020 року вбачається, що в АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6).
Згідна акта від 28 липня 2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає в квартир АДРЕСА_1 з 02 лютого 2018 року (а.с. 5).
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2018 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 8).
За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 47 Конституції України держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу взяти житло в оренду; громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Так, з огляду на положення частини 1 статті 9 Житлового кодексу Української РСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем доведено не проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , понад шість місяців, а матеріали справи не містять доказів на предмет поважності причин відсутності його у ній відтак, суд вважає, що відповідач втратив право на користування спірною кімнатою.
Що стосується стягнення витрат за надання правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності зі ст. 133 ч.3 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, повязані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно зі ст. 137 ч.2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження розміру витрат відповідача на правничу допомогу в розмірі 1000 гривень до суду надано:
- копію договору про надання правничої допомоги № 35/20 від 03 серпня 2020 року укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом - Терещенко С.І. (а.с. 11);
- копію ордера серія ЧК №161123 від 03 серпня 2020 року;
- квитанцію №35/20 від 04 серпня 2020 року про оплату відповідачем адвокату - Терещенко С.І. 1000 гривень витрат за надання правничої допомоги;
- акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 03 серпня 2020 року.
Статтею 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, враховуючи критерії розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, суд вважає, що витрати за надання правничої допомоги понесені позивачем підлягають відшкодуванню в розмірі 1000 гривень. Саме така сума коштів, на думку суду, відповідає обсягу виконаних робіт адвокатом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 81, 89, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, ст.ст.71, 72 ЖК Української РСР, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 сплачений нею судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят ) копійок та 1000 (одну тисячу) витрат за надання правничої допомоги, а всього 1840 (одну тисячу вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача Терещенко Сергій Іванович, діє згідно ордера серія ЧК № 161123 від 03 серпня 2018 року.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий О.П.Опалинська