Справа № 703/2856/20
2/703/173/21
12 лютого 2021 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кирилюк Н.А.
з секретарем судового засідання Римським Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла в порядку спрощеного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21 липня 2016 року АТ КБ «Приватбанк» уклало з нею договір, яким надало кредитні кошти.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява на отримання кредиту разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку, Умовами та правилами надання банківських послуг складають між нею та банком кредитний договір.
Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 15 липня 2020 року має заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 28427 грн. 15 коп. та за простроченими відсотками у розмірі 10151 грн. 70 коп.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплачує борг, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з неї цих коштів.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності. У відповіді на відзив зазначив, що між банком і відповідачем було укладено договір за принципом договору приєднання - підписанням заяви позичальник приєдналась до запропонованих банком Умов та тарифів. Відповідач отримала кредитну картку та користувалась кредитними коштами, а тому в неї виник обов'язок по поверненню цих коштів, а також відсотків за їх користування. Сплачені відповідачем кошти на погашення заборгованості направлялись для погашення зобов'язання в порядку черговості.
Відповідач в судове засідання також не з'явилась. В направленому відзиві позов не визнала та просила відмовити банку у його вимогах в повному обсязі. В подальшому направила до суду письмові пояснення, в яких позов визнала частково на суму 3367 грн. 59 коп. Вказала, що вона не погоджувала з банком розмір і порядок нарахування відсотків, а тому вимога про їх стягнення є безпідставною. Визнана нею сума позову фактично становить різницю між отриманими та сплаченими нею коштами.
За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов'язань.
21 липня 2016 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Згідно з п. 1 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов'язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
В анкеті-заяві зазначені паспортні та анкетні дані відповідача. Зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, що розміщені в рекламному буклеті становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.
До позовної заяви позивач додав копії Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг, довідки про зміну умов кредитування та видачі кредитних карток.
Згідно наданого суду розрахунку позивач станом на 15 липня 2020 року нарахував ОСОБА_1 28427 грн. 15 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту та 10151 грн. 70 коп. за простроченими відсотками.
Норми права, які застосовує суд.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позиція суду щодо заявлених вимог.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У позовній заяві, обгрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «Приватбанк» посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua/terms.
Крім того, позивачем було подано клопотання про огляд цього веб-сайту з метою встановлення та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та Правил.
Відповідно до ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
До позовної заяви представником позивача долучені Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк», в тому числі розділ 2.1.1 останніх. Будь-яких сумнівів щодо ідентичності наданих копії відносно оригіналів, що розміщені на веб-сайті, на даний момент сторонами не висловлено. Отже, представником позивача не наведено достатнє обґрунтування необхідності огляду цього доказу.
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Приватбанку розуміла відповідач, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (21 липня 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26 серпня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 21 липня 2016 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача, а відтак достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Реалізуючи право вимоги повернення фактично отриманої суми кредитних коштів банком заявлено до стягнення 28427 грн. 15 коп. за тілом кредиту. Обґрунтовуючи підстави стягнення такої заборгованості, банком, окрім її розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором за даним балансом, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно виписки по рахунку позичальник користувалась кредитними коштами, використовувала послугу «Миттєва розстрочка», всього витративши коштів за отриманою карткою на загальну суму 83478 грн. 84 коп., тоді як внесено на погашення заборгованості 80111 грн. 25 коп., тобто мінусове сальдо становить 3367 грн. 59 коп. В даному випадку суд повністю погоджується із здійсненим відповідачем розрахунком суми боргу. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, а відтак у ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість з фактично отриманих нею та неповернутих коштів у загальному розмірі 3367 грн. 59 коп.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в повному обсязі повернуті не були, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути документально підтверджені судові витрати.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268 ЦПК України суд,-
вирішив:
Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 3367 грн. 59 коп. заборгованості за тілом кредиту та 183 грн. 49 коп. судового збору, а всього 3551 грн. 08 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Н. А. Кирилюк