Справа № 646/5658/19
№ провадження 2/646/264/2021
02.02.2021 м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шелест І. М.,
секретар судового засідання - Коммунарової А. О.,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, треті особи: слідчий прокуратури Харківської області Чередник Сергій Олександрович, слідчий прокуратури Харківської області Богінський Олег Валерійович, процесуальний прокурор прокуратури Харківської області Хихля Олександр Павлович про компенсацію моральної шкоди,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Панової М. С. ,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Прокуратури Харківської області (нова назва - Харківська обласна прокуратура), Державної казначейської служби України, треті особи: слідчий прокуратури Харківської області Чередник С. О., слідчий прокуратури Харківської області Богінський О. В., процесуальний прокурор прокуратури Харківської області Хихля О. П., в якій просить захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної неправомірною тривалою бездіяльністю при імітації досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000002294, та стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 267 548 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 20.09.2016 звернувся до відповідача із заявою про вчинення злочину, відомості про який внесено в ЄРДР лише 18.07.2017 на підставі ухвали слідчого судді. Під час досудового розслідування кримінального провадження постановами слідчих вказане кримінальне провадження неодноразово закривалося, ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні його потерпілим. Вказані постанови неодноразово скасовувалися ухвалами слідчих суддів, справа поверталася для продовження досудового розслідування. При цьому на звернення ОСОБА_1 щодо незгоди з прийнятими слідчими процесуальними рішеннями щодо закриття кримінального провадження процесуальний керівник - прокурор відповідав, що вказані рішення прийняті обґрунтовано та підстави для їх скасування відсутні. Позивач вважає, що вказані постанови слідчих є невмотивованими та незаконними, а відповідач незважаючи на ухвали суду, клопотання ОСОБА_1 , докази у кримінальному провадженні, навмисно продовжує свою бездіяльність і не проводить досудове розслідування у розумні строки, чим спричиняє позивачу моральні страждання, оскільки протягом тривалого часу він повинен звертатися до суду зі скаргами на бездіяльність відповідача, що також порушує його психологічне благополуччя, позбавляє можливості реалізації своїх звичок і бажань, унеможливлює продовжити активне особисте життя, викликає сумнів в особистій репутації, у власній безпеці, у впевненості в собі та в майбутньому, у недоторканості невід'ємних прав і свобод, у почутті справедливості, позбавляє позивача конституційного права на доступ до правосуддя.
27.09.2017 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова відкрито загальне позовне провадження у справі.
28.10.2019 від відповідача - Прокуратури Харківської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що посадовими особами органів прокуратури будь-яких протиправних дій стосовно позивача не вчинено, доказів протиправності вказаних дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017000000002294, позивачем не надано, а процесуальні рішення, прийняті посадовими особами відповідача, які позивач вважає незаконними, є предметом оскарження, що забезпечує реалізацію права особи на контроль у порядку кримінального судочинства, а сам факт скасування вказаних постанов не свідчить про протиправність дій відповідача та завдання такими діями позивачу моральної шкоди.
03.09.2020 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - прокуратури Харківської області Панова М. С. у судовому засідання проти задоволення позову заперечувала, просила у його задоволенні відмовити повністю.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України та треті особи у судове засідання не з'явились, про місце, день та час судового розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до матеріалів справи 20.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про вчинення кримінального правопорушення працівниками прокуратури Харківської області.
05.01.2017 ухвалою Печерського районного суду м. Києва Генеральну прокуратуру України зобов'язано внести до ЄРДР відомості за вищевказаною заявою ОСОБА_1
18.07.2017 на підставі ухвали слідчого судді було внесено відомості до ЄРДР за № 42017000000002294 за ч. 1 ст. 364 КК України.
03.08.2017 постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Чередника С. О. ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні за №42017000000002294 від 18.07.2017.
14.08.2017 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано вищевказану постанову від 03.08.2017 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим.
19.09.2017 постановою слідчого Чередника С. О. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017000000002294 від 18.07.2017 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
14.03.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано вищевказану постанову від 19.09.2017 про закриття кримінального провадження № 42017000000002294 від 18.07.2017.
20.04.2018 постановою слідчого Чередника С. О. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017000000002294 від 18.07.2017 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
10.09.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано вищевказану постанову від 20.04.2018 про закриття кримінального провадження № 42017000000002294 від 18.07.2017.
19.10.2018 постановою слідчого Чередника С. О. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017000000002294 від 18.07.2017 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
27.11.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано вищевказану постанову від 19.10.2018 про закриття кримінального провадження № 42017000000002294 від 18.07.2017.
13.12.2018 постановою слідчого Богінського О. В. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017000000002294 від 18.07.2017 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
25.01.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано вищевказану постанову від 13.12.2018 про закриття кримінального провадження № 42017000000002294 від 18.07.2017.
19.11.2019 постановою слідчого Богінського О. В. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017000000002294 від 18.07.2017 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
27.06.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано вищевказану постанову від 19.11.2019 про закриття кримінального провадження № 42017000000002294 від 18.07.2017.
Крім того в матеріалах справи наявний висновок спеціаліста від 24.09.2018, відповідно до якого незаконною діяльністю Генеральної прокуратури (щодо невідкриття кримінального провадження на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.09.2016) ОСОБА_1 було завдано маральну шкоду, яку спеціаліст оцінює у 12 860 000 грн; незаконною діяльністю слідчих прокуратури Харківської області в рамках кримінального провадження № 42017000000002294 ОСОБА_1 було завдано маральну шкоду, яку спеціаліст оцінює у 20 730 000 грн.
Також на а. с. 134 знаходиться копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1879 неврологічного відділення ОСОБА_1 , згідно якої позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у госпіталі ДУ «Територіальне медичне об'єднання» МВС України по Харківській області в період з 08 вересня 2017 року по 20 вересня 2017 року із діагнозом: віддалені наслідки черепно-мозкової травми (1996 р.), посттравматична енцефалопатія з лікворно-гіпертензійним, вестибуло-атактичним і астенічним синдромами, вегето-судинними пароксизмами за змішаним типом, атеросклеротичний кардіосклероз, СН І ст. Хронічний гастродуоденіт з не уточненою кислотообразуючою функцією шлунка, стадія ремісії. Стан після оперативного втручання і ПХТ Са сигмовидної кишки Т4 N0 M0 (07.02.2010). Коланостома. ХБП І ст. Піелонефріт, стадія ремісії. Парапельвікальна киста лівої нирки великих розмірів. ХПН 0 ст.
Пред'являючи позов до прокуратури Харківській області, Державної казначейської служби України, позивач, керуючись статтями 23, 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України, як на підставу своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, посилається на вищевказані ухвали слідчих суддів якими задовольнялись його скарги в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000002294 від 18.07.2017, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він змушений був звертатися до суду для оскарження бездіяльності посадових осіб прокуратури області, внаслідок чого втратив відчуття безпеки, верховенства права та правової стабільності, порушено його психологічне благополуччя, в результаті чого йому заподіяно моральну шкоду.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Таким чином, шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями та бездіяльністю посадовими особами органу державної влади (відповідачів) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.06.2018, провадження № 61-496св18, від 11.07.2018, провадження № 61-14157св18, від 25.07.2018, провадження № 61-2986св18, що у встановленому законом порядку не спростовується відповідачами.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктами 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Відтак суд визначає розмір моральної шкоди самостійно, виходячи із внутрішнього переконання на підставі оцінки наявних в матеріалах справи доказів і обставин справи, а також систематичності незаконних дій відповідача, кожний випадок яких позивач був змушений оскаржувати в судовому порядку, що потребувало від нього додаткових зусиль.
Отже, суд констатує, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) страждання є: тривала бездіяльність відповідача, що полягала у нездійсненні досудового розслідування належним чином в порядку, передбаченому КПК України у урахуванням завдань кримінального провадження та неодноразових безпідставних випадках закриття кримінального провадження на підставі постанов, що подальшому були скасовані слідчими суддями; витрати значних зусиль на захист своїх прав і свобод.
Таким чином, суд констатує наявність моральної шкоди, протиправність бездіяльності заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним рішеннями заподіювача, що встановленому законом порядку не спростовано відповідачами.
Разом з тим, суд критично оцінює розмір моральної шкоди, визначений спеціалістом у висновку від 24.09.2018, а також зазначає, що висновки спеціаліста під час розгляду справи не відносяться до переліку засобів доказування, статусу спеціаліста у порядку ст. 74 ЦПК України відповідна особа не набула.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000,00 грн відповідатиме засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для позивача, який зазнав моральних страждань.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Керуючись ст.ст.12,13,76-81,89,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, треті особи: слідчий прокуратури Харківської області Чередник Сергій Олександрович, слідчий прокуратури Харківської області Богінський Олег Валерійович, процесуальний прокурор прокуратури Харківської області Хихля Олександр Павлович про компенсацію моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користьОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Відповідно до вимог п. 15 Перехідних положень ЦПК України(в редакції з 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м.Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, місцезнаходження: 61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4.
Відповідач:Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
Третя особа: слідчий прокуратури Харківської області Чередник Сергій Олександрович, службова адреса:61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4.
Третя особа: слідчий прокуратури Харківської області Богінський Олег Валерійович, службова адреса:61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4.
Третя особа: процесуальний прокурор прокуратури Харківської області Хихля Олександр Павлович, службова адреса:61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4.
Повний текст рішення складений 12.02.2021.
Суддя І. М. Шелест