Справа № 643/2204/21
Провадження № 2-о/643/167/21
12.02.2021 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Олійника О.О.,
за участю секретаря судових засідань Свешнікової О.О.,
заявника - ОСОБА_1
представника заявника - адвоката Очиченко О.Г.
заінтересованої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк до 6 місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав, а саме: заборони ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення спору про розірвання шлюбу; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборонити наближатися на визначену відстань до 2-х кілометрів до місця проживання (перебування), та роботи, навчання, інших місць частого відвідування постраждалої особи; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати заявника, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
В обґрунтування заяви посилається на те, що вона з 26 серпня 2008 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, протягом останніх років сімейне життя з ОСОБА_2 не ладилось, були постійні сварки, ОСОБА_2 приходить до дому у стані алкогольного сп'яніння, свариться, ображає її та доньку, внаслідок чого донька почала боятися батька та дуже хвилюватися коли той приходить додому. Через що 13 листопада 2020 року була вимушена звернутись до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою про розірвання шлюбу. Так, 12.10.2020 року ОСОБА_1 була змушена викликати наряд поліції за фактом домашнього насилля. 04.02.2021 року чоловік заявника - ОСОБА_2 в черговий раз прийшов додому в нетверезому стані, вдарив її у живіт, погрожував брудною лайкою, сказав, що доведе її до самогубства і створить їй усі умови, щоб заявник померла якнайскоріше, оскільки остання інвалід 1 групи і через тяжке захворювання їй залишилось жити недовго. Заявником була викликана поліція та швидка медична допомога, були зафіксовані її побої. ОСОБА_1 на ношах було доставлено до лікарні. Через свою тяжку хворобу заявник не має фізичної можливості вийти навіть з дому та відвести дитину до лікаря. ОСОБА_2 фактично знущається над нею та донькою. 05.02.2021 року за місцем свого мешкання заявником було викликано дільничного інспектора, який прийняв її заяву щодо побиття та знущання над нею її чоловіком. За наслідками з'ясування обставин дільничним інспектором поліції було складено Терміновий заборонний припис стосовно її чоловіка - ОСОБА_2 . Згідно вищевказаного припису, ОСОБА_2 заборонено перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою на 10 діб.
Таким чином, заявник ОСОБА_1 вважає, що є особою, яка зазнала домашнього насилля і для забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від повторного вчинення домашнього насилля щодо неї та її неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , просить суд застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2021 року відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні заявник та її представник вимоги заяви підтримали, просили її задовольнити в повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26 серпня 2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).
13 листопада 2020 року заявником подано до Московського районного суду м. Харкова позовну заяву про розірвання шлюбу.
Заявник ОСОБА_1 вказує, що в неї наявний конфлікт із її чоловіком ОСОБА_2 , останній постійно вчиняє відносно неї дії фізичного та психологічного характеру, в тому числі застосовує фізичне насильство, погрожує та ображає її, тим самим завдаючи шкоду її здоров'ю.
Так, згідно Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, сформованої 10.02.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.12.2013 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
З відповіді начальника Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління національної поліції в Харківській області від 24.11.2020 року за № 189аз/119-25/01-2020 вбачається, що за наявними даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» 12.10.2020 року о 21.55 год. зареєстровано звернення особи на спецлінію «102» із проханням направити наряд поліції за адресою: АДРЕСА_1 за фактом домашнього насильства. Працівником відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП в Харківській області на місце події направлявся екіпаж патрульної поліції № 5004 управління патрульної поліції в Харківській області ДПП НПУ.
Так, згідно Консультативного висновку лікаря-спеціаліста, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради, ОСОБА_1 було проведено обстеження травматологом і хірургом, поставлено діагноз - забій правого стегна та надані рекомендації щодо лікування під наглядом хірурга.
05 лютого 2021 року дільничним інспектором поліції було складено Терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 012163 від 05 лютого 2021 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно вищевказаного припису, ОСОБА_2 заборонено перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою на 10 діб.
Відповідно до копії Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 984268, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено першу «Б» групу інвалідності по загальному захворюванню з 01.04.2019 року.
Допитаний у судовому засіданні, у якості свідка ОСОБА_1 , яка є одночасно заявником у справі, пояснила, що з 26 серпня 2008 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя з ОСОБА_2 не склалось через постійні сварки, ОСОБА_2 приходить до дому у стані алкогольного сп'яніння, ображає її та доньку, внаслідок чого донька почала боятися батька та дуже хвилюватися коли той приходить додому. Декілька місяців у квартирі не мешкав. Донька від батька зазнавала негативний психологічний вплив, матір хвилює психоемоційний стан дитини, внаслідок сварок, які вчиняє ОСОБА_2 , зловживає алкогольними напоями останніх два роки. Одного разу він прийшов додому, зайшов до кімнати дитини та розбив вайфай, чим налякав дочку, мати викликала поліцію та старшу доньку. Донька вночі кричить, погано спить, у зв'язку з чим мати залучила психолога. Донька боїться свого батька, а мати є інвалідом 1 групи, і хвилюється, що якщо її не стане, він добє і доньку.
12.10.2020 року ОСОБА_1 була змушена викликати наряд поліції за фактом домашнього насилля. 04.02.2021 року ОСОБА_2 в черговий раз прийшов додому в нетверезому стані, вдарив її у живіт, погрожував брудною лайкою, сказав, що доведе її до самогубства і створить їй усі умови, щоб та померла якнайскоріше. Потім вона викликала поліцію та швидку медичну допомогу і її на ношах було доставлено до лікарні. ОСОБА_2 фактично знущається над нею та донькою.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у свою чергу пояснив, що до нього дійсно був застосований терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 05.02.2021 року на 10 днів, зараз проживає у матері за адресою: АДРЕСА_2 , де і раніше був зареєстрований згідно паспортних даних. Факту конфліктів не заперечував, однак запевнив, що не бив свою дружину, а лише відштовхнув її. Також запевнив, що дружина його провокує на конфлікти. Зауважив, що у шлюбі вони перебувають більше 12 років, всю тяжкість спільного проживання він ніс на собі, Лада сильно хворіє, перенесла 2 реанімації, лежала в багатьох лікарнях Харкова, зараз, він отримав травму, знаходився у поганому стані, випив трішки горілки, уникав конлфіктів, Протягом усього часу не пив навіть пива, лише у стресовому стані, оскільки втратив роботу, хотів зняти стрес та випив. Ніколи не був ініціатором конфліктів. Якщо повернеться у квартиру запевнив, що візьме собі окрему кімнату, буде там жити і нікого не чіпати. Багато зробив для своєї дружини.
Відповідно до правил статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Так, правовідносини, що склалися між учасниками справи регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, а також міжнародно-правовими актами, під час вирішення такої категорії справ обов'язковому застосуванню підлягає судова практика Європейського суду з прав людини.
Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) є фундаментальною основою в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб. Одна з ключових особливостей Конвенції полягає в тому, що вона не тільки встановлює права та свободи людини, але і передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав на міжнародному рівні. Конвенція та протоколи до неї за юридичною природою є обов'язковим міжнародним правовим договором, який запровадив систему національного контролю за дотриманням прав людини на внутрішньодержавному рівні.
07 листопада 2011 року Україною було підписано Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, на виконання якої 07 грудня 2017 року прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, моржування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Зі змісту статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника має, зокрема, постраждала особа або її представник.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.
Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що заявником доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт неодноразового вчинення чоловіком ОСОБА_2 відносно неї домашнього насильства, з огляду на що суд дійшов висновку про підстав для застосування відносно ОСОБА_2 обмежувального припису.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України - Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
З огляду на викладене, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що вимоги підлягають частковому задоволенню.
Визначаючи захід тимчасового обмеження прав кривдника та надаючи оцінку ризикам, на які посилаються заявниця та її представник, суд вважає за необхідне строком на 6 місяців заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто; наближатися на визначену відстань до 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Стосовно вимог про встановлення обмежувального припису шляхом заборони особисто і через третіх осіб розшукувати заявника, суд зазначає, що встановлення зазначеної вище заборони не є виправданим, та не є пропорційним до мети, що переслідується та така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Керуючись ст. 7, 259,263-265,268,273,293,294,350-1,350-6, 350-8 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на строк 6 місяців, в період дії якого встановити наступні заходи тимчасового обмеження його прав та покладення на нього наступних обов'язків:
заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто;
заборонити ОСОБА_2 наближатися на визначену відстань до 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших вимог, викладених у заяві - відмовити.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 15.02.2021 року.
Суддя - Олійник О.О.