Справа № 643/10378/19
Провадження № 2/643/889/21
10.02.2021 року Московський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді - Майстренко О.М. , за участю секретаря судового засідання - Шабатько Л.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,суд,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить визнати позивача ОСОБА_1 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із внесенням змін до актового запису про народження.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з 2013 року по 10 березня 2018 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, від яких народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10.03.2018 року сторони зареєстрували шлюб.
У свідоцтві про народження дитини матір'ю зазначена відповідач, а батьком дитини ОСОБА_1 на підставі заяви відповідача відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Після народження сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сторони разом з дитиною проживали у квартирі батьків позивача. У червні 2014 року відповідач разом із сином переїхали до матері відповідача, при цьому позивач проводив час з сином, матеріально забезпечував сім'ю, оскільки відповідач не працювала. З жовтня 2014 року відповідач знайшла роботу та за обоюдною згодою сторін їхній син постійно мешкав з позивачем та його батьками, а відповідач мешкала окремо разом із своєю матір'ю, та іноді відвідувала сина.
З жовтня 2014 року по січень 2019 року, протягом чотирьох років, позивач, будучи інвалідом третьої групи по зору, разом зі своїми батьками займався вихованням та доглядом сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріально забезпечував сім'ю, займався фізичним та духовним розвитком дитини, створював необхідні умови для його навчання та виховання, звертався до закладів охорони здоров'я у випадках хвороби або профілактики захворювань сина. У січні 2019 відповідач звільнилася з роботи, та сторони разом з дитиною почали знову проживати разом, однією сім'єю в орендованій квартирі. Позивач зазначає, що між ним та сином є сталий зв'язок батька та сина, останній називає позивача батьком.
У квітні 2019 року відповідач переїхала жити до своєї матері, згодом забравши їхнього сина до місця свого проживання, почала перешкоджати позивачу у спілкуванні з сином та вперше повідомила позивачу, що у свідоцтві про народження дитини батьком зазначений не він - ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 на підставі заяви відповідача у відповідності до ч.1 ст.135 СК України. Подавати заяву до органів РАГСу про визнання батьківства ОСОБА_1 , відповідач відмовляється, шо змусило позивача звернутися до суду із даним позовом.
У зв'язку із чим, позивач вважає, що є підстави для визнання його батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а докази, що наявні в матеріалах справи є достатніми та підтверджуючими факт наявності кровної спорідненості.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився , свій позов підтримав, просив його задовольнити, справу розглядати за його відсутності, відповідно до письмової заяви в матеріалах справи .
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась , проти позову ОСОБА_1 не заперечувала , просила його задовольнити, справу розглядати за її відсутності, відповідно до письмової заяви в матеріалах справи .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідив матеріали справи, вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , матір'ю якого є ОСОБА_2 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої на підставі заяви матері від 22.03.2014 року був записаний ОСОБА_1 , громадянин України, згідно частини першої статті 135 СК України, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження та копією актового запису про народження № 529 від 22.03.2014 року.
З 10 березня 2018 року сторони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області шлюбі, актовий запис № 244.
Факт батьківства позивача підтверджується наступними доказами, а саме:
- копією свідоцтва новонародженого, згідно якого матір'ю та батьком новонародженого 12.03.2014 року об 11-47 годині з вагою 3,530 гр. ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- копію відповіді КНП ХОР «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня», згідно якої дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні №8 з 01.01.2018 року по 05.01.2018 року , до лікарні дитину доставлено у супроводі батька ОСОБА_1 , який весь час лікування дитини перебував в закладі по догляду за нею ;
- копією консультативних висновків, результатів досліджень, аналізів, виписки із медичної карти щодо стану здоров'я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за період часу 2017-2018 р.р. ;
- фотографіями , на яких відображено спільне проводження вільного часу, святкових подій ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 .
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року N 3 постановлено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Відповідно до статті 128 СК України визнання батьківства за рішенням суду відбувається за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Щодо предмету доказування у даній справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Ухвалою суду від 01.11.2019 призначено по справі судово-біологічну експертизу молекулярно-генетичного аналізу ДНК.
20.11.2019 на адресу суду надійшло клопотання судового експерта ХНДЕКЦ МВС України № 9/1100СЕ-19 від 15.11.2019 про надання додаткових матеріалів для проведення вищезазначеної експертизи, а саме - надання зразків біологічного матеріалу позивача, відповідача та малолітнього ОСОБА_3 , відібрані фахівцями бюро СМЕ в установленому порядку або направлення цих осіб разом для відбору експериментальних зразків до відділу біологічних досліджень та обліку Харківського НДЕКЦ МВС.
Копія вказаного клопотання направлена на адресу відповідача, представник позивача ознайомлений з ним в приміщенні суду.
20.01.2020 на адресу суду надійшло повідомлення Харківського НДЕКЦ МВС України про неможливість проведення експертизи, оскільки зразки біологічного матеріалу позивача, відповідача та малолітньої дитини до центру не надходили.
Отже, судово-біологічна експертиза молекулярно-генетичного аналізу ДНК по справі не проведена.
Проте, судом встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від позивача: сумісне проживання сторін без реєстрації шлюбу до народження дитини та після; відсутність заперечень відповідача щодо визнання батьком дитини позивача ОСОБА_1 визнання позивачем дитини своєю.
Європейський суд з прав людини зауважив, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (справа № 3451/05 "Калачова проти Російської Федерації", § 34, від 7 травня 2009 року).
Вказані обставини, щодо цінності як доказу у справах про оспорювання батьківства висновку судово-генетичної експертизи, є загальновідомими та очевидно були зрозумілі відповідачу, яка є повнолітньою дієздатною особою із достатнім життєвим досвідом.
Разом із тим відповідач умисно ухилилася від участі у призначеній судом експертизі, шляхом неявки на неодноразові виклики до медичної установи для надання біологічних зразків своїх та дитини.
Внаслідок поведінки відповідача та відсутності біологічних зразків проведення призначеної судом генетичної експертизи фактично стало неможливим.
Чинне цивільне процесуальне законодавство України не передбачає можливості відібрання в примусовому порядку біологічних зразків у відповідача та її сина.
Натомість законодавством передбачені наслідки ухилення від участі у експертизі.
Так, відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість відповідачем взяти участь у проведенні судової генетичної експертизи, суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням викладених обставин, а саме: умисне ухилення відповідача від участі у призначеній судом генетичній експертизі, яку без участі відповідача та її доньки провести неможливо, доказової цінності висновку судової генетичної експертизи для сторін у справі про оспорювання батьківства; не надання суду доказів існування об'єктивних перешкод до участі відповідача у призначеній судом експертизі; відсутності у суду при розгляді цивільної справи повноважень на примусове залучення відповідача до участі в генетичній експертизі; неподання відповідачем відзиву на позов та відсутність аргументованих заперечень з боку відповідача щодо позовних вимог, суд вважає за можливе визнати факт, для з'ясування якого була призначена генетична експертиза.
У зв'язку із визнанням судом вказаного факту, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання батьківства підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, зазначено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька, матір дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п.216.4 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Отже, рішення суду про визнання батьківства є підставою для внесення зміни до актового запису про народження.
Відповідно до ст. 7 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов в частині визнання батьківства обґрунтований та повністю підтверджений матеріалами справи та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на корить позивача, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства - задовольнити .
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП : НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП : НОМЕР_2 судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційної інстанції, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Майстренко О.М.