15.02.2021
Справа № 642/759/21
Провадження № 1-кс/642/368/21
10 лютого 2021 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові клопотання слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Покровськ, Дінпропетровської області, громадянки України, вдови, яка працює неофіційно, з середньою освітою, в силу ст. 89 КК України раніше не судима, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України,
встановив:
До слідчого судді надійшло вказане клопотання. В обгрунтування клопотання слідчий зазначив, що 09.02.2021 року о 19 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 знаходилась спільно з малознайомим їй ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , де побачила мобільний телефон марки "S-Tell s1-09", який останній поклав на стіл. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи, таємно, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, з корисних мотивів, з метою власного незаконного збагачення, скориставшись неуважністю потерпілого, взяла зі столу мобільний телефон " S-Tell s1-09", вартістю не менше ніж 350 гривень 00 копійок, який належить потерпілому ОСОБА_6 та сховала його в кишеню штанів, одягненій на ній, таким чином викрала мобільний телефон та обернувши майно на свою користь, маючи можливість їм розпорядитись, почала залишати місце вчинення злочину. Злочинні дії ОСОБА_4 привернули увагу ОСОБА_6 , що знаходився з нею в одному будинку, який, у свою чергу, почав привертати увагу ОСОБА_7 , акцентувавши на злочинності її дій. Однак ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що її злочинні дії, направлені на таємне викрадення майна ОСОБА_6 , помічені потерпілим та сторонніми особами і оцінюються як викрадення, проігнорував це, не відмовилась від реалізації свого злочинного умислу, та, діючи із корисливих мотивів, відкрито, з метою незаконного збагачення, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином залишила місце скоєння злочину з викраденим майном. ОСОБА_7 , діючи з метою затримання злочинця та повернення викраденого майна, почав переслідувати ОСОБА_4 , яка наполегливо та нахабно намагалась втекти, однак була зупинена неподалік від місця скоєння злочину.
09.02.2021 відомості щодо вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220510000158.
09.02.2021 відносно ОСОБА_4 було обрано тимчасовий запобіжний захід - затримання в порядку ст. 208 КПК України (фактичні дата/час затримання - 09.02.2021/22 година 40 хвилин).
10.02.2021 ОСОБА_4 була повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України - тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
В обгрунтування клопотання слідчий посилався на наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи, що підозрювана ОСОБА_4 , скоїла умисний нетяжкий злочин, не працює та не навчається, не має офіційної реєстрації, постійного місця мешкання не має, сама уродженка іншої області, та за її поясненнями вона часто від'їжджає за межі Харківської області, тобто не має міцних соціальних зв'язків, офіційного місця роботи не має, є ґрунтовні підстави вважати, що вона, перебуваючи на волі, враховуючи тяжкість вчиненого нею злочину, без застосування запобіжного заходу до неї, може покинути територію м. Харкова та області, з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, тобто існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду; підозрювана ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також без обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення, тобто існують ризики, передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили його задовольнити, посилаючись на наведені в ньому обставини.
Підозрювана проти клопотання слідчого заперечувала та просила обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, вказуючи, що працює неофіційно, має на утриманні повнолітню доньку, оскільки вона важко хворіє хворобою кісток та потребує догляду.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
В Холодногірському ВП ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування № 12021220510000158 від 09.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.
09.02.2021 відносно ОСОБА_4 було обрано тимчасовий запобіжний захід - затримання в порядку ст. 208 КПК України (фактичні дата/час затримання - 09.02.2021/22 година 40 хвилин).
10.02.2021 ОСОБА_4 була повідомлена про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України - тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований та утримуватись під вартою інакше, як за вмотивованого рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом с частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), нікого не може бути позбавлено волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігання вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому тримання під вартою - є найбільш суворим.
Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
При цьому, Верховним Судом України роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного внаслідок відсутності у останнього постійного місця проживання, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів, продовження вчинення злочинів, підтримання соціальних зв'язків негативного характеру, порушення умов запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України.
Вивченням матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, однак це не може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, потреби ж досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у реалізацію прав і свобод підозрюваним, про який йдеться у клопотанні слідчого.
Відповідно до клопотання, слідчим були зазначені такі ризики, як можливість переховуватись, оскільки ОСОБА_4 не працює та не навчається, не має офіційної реєстрації, постійного місця мешкання, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки, а також існує ризик впливу на потерпілого та свідків, та можливість скоєння нового правопорушення.
Однак, на переконання слідчого судді, в даному випадку присутній лише ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Проте вказаний ризик є мінімальним, оскільки ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України раніше не судима, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні повнолітню дитину, яка хворіє та потребує догляду та лікування, відтак вказане підтверджує наявність у неї сталих соціальних зв'язків. При цьому, до клопотання не додано жодних доказів, які б свідчили про можливість підозрюваної впливати на свідків, та яких саме, потерпілого, а також імовірність вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, в клопотанні відсутні обґрунтування неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що наявність підозри не може бути підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки цей запобіжний захід є винятковим.
Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Більш того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов до переконання про відсутність підстав для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у виді взяття під варту внаслідок відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Отже, оскільки слідчим та прокурором не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України, у задоволенні клопотання про обрання відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.
При цьому, згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваної ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, що буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Разом з тим, слідчий суддя вважає необхідним покласти на ОСОБА_4 обов'язки, визначені ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Клопотання слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без задоволення.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 діб до 09 квітня 2021 року включно.
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) Прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
2) не залишати місце постійного проживання з 22-00 год. по 06.00 год., а саме: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
3) не відлучатись з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Виконання ухвали доручити Холодногірському ВП ГУ НП в Харківській області.
Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 09.02.2021 22 год. 40 хв., до 09 квітня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя