Справа № 953/2125/21
н/п 2/953/1826/21
(про відмову у відкритті провадження по справі)
"12" лютого 2021 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Зуб Г.А., розглянувши в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: м. Харків, вул. Студентська, 5/6) про зняття арешту з майна,-
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить зняти арешт, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 11512573 від 07.10.2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №47371525 від 28.04.2015 виданої Київським ВДВС ХМУЮ; та зняти арешт, зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 15519239 від 29.09.2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №47371525 від 29.04.2015 року виданої Київським ВДВС ХМУЮ.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Підставою обтяження майна позивача є постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.04.2015 року, та від 29.04.2015 року, які винесені державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ у рамках виконавчого провадження № 47371525 з примусового виконання виконавчого
листа №640/16339/14-ц виданого 01.04.2015 Київським районним судом м. Харкова про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 20664,88 грн.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує його права, як власника, захист якого передбачено статтею 41 Конституції України, статтями 317, 319, 321 ЦК України.
Відповідно до наданого до суду листа від 09.02.2021 за №12521 Київського ВДВС у м. Харків, 02.12.2015 року державним виконавцем по ВП №47371525 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». На даний час вказане ВП знищено за закінченням строку зберігання.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі у редакції, що діяла станом на 02 грудня 2015 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Таким чином, виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника, на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження'в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Тобто стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконане боржником.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як роз'яснено у пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5 в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
В пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5 вказано, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року.
У зв'язку із наведеним боржник не може пред'являти позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18 (провадження № 61-12890св19).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження за вказаною позовною заявою, оскільки позивач на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова по справі №640/16339/14-ц є боржником, рішення суду не виконано, а спір не пов'язаний з належністю майна, на яке накладено арешт. Крім того, арешт накладено на майно позивача з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, однак останній має право на оскарження дій державного виконавця щодо скасування арешту в порядку ст.ст. 447-448 ЦПК України.
Тому, суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України за наведених вище обставин та роз'яснює позивачеві право на звернення до Київського районного суду м. Харкова із відповідною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, в порядку ст. ст.447, 448 ЦПК України.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, -
У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: м. Харків, вул. Студентська, 5/6) про зняття арешту з майна - відмовити.
Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено 12 лютого 2021 року.
Суддя Г.А. ЗУБ