Справа №949/118/21
про залишення позовної заяви без руху
12 лютого 2021 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Сидоренко З.С., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстрований Великоозерянською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, про що видане відповідне свідоцтво серія НОМЕР_1 за №016262 та зроблено відповідний актовий запис за №9.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 175 - 177 ЦПК України, а також вимогам ст. 95 цього Кодексу.
Згідно вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити в собі виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.200 року7 № 11, до заяви про розірвання шлюбу додається, зокрема, оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу.
Таким чином, позивач, звертаючись до суду з заявою про розірвання шлюбу, повинен надати суду саме оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу, однак у матеріалах, доданих до позову, оригінал даного свідоцтва відсутній.
При цьому, позивач не вказує в позовній заяві, де саме перебуває оригінал свідоцтва про шлюб і що він буде наданий у судовому засіданні, будь-які клопотання з цього приводу відсутні.
Частиною 5 ст. 177 ЦПК України передбачено обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено попередній розрахунок суми судових витрат, які вона понесла, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Так, до позовної заяви позивачем на підтвердження сплати судового збору надано копію квитанції від 26.01.2021 року про сплату судового збору в сумі 908 грн.
Однак, суд зазначає, що ч. 4 ст. 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Оригінал такої квитанції додається до всіх позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, інших судових документів, що направляються до судової інстанції.
Отже, копія квитанції про сплату судового збору, не є документом, підтверджуючим сплату судового збору.
Крім того, відповідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10. 2014 року № 10, законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (п. 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (зі змінами)).
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Між іншим, у наданій копії квитанції в графі призначення платежу не ідентифіковано, що судовий збір сплачено саме за подання позову до ОСОБА_2 .
Однак, позивачем в якості документа на підтвердження доплати судового збору надано до суду саме копію квитанції, виготовлену з використанням технічних засобів, що в свою чергу не є належним документом на підтвердження сплати судового збору та не свідчить про єдине її використання.
Щодо підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити, що у відповідності до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Проте, позивачем вказана вимога закону не виконана та не надано детального опису витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, подаючи позовну заяву до суду, позивач не виконав визначені законодавством та зазначені вище вимоги до позовної заяви.
Відтак позивачу необхідно виправити вищевказані недоліки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, в силу ч.1 ст.185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п'ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Голова Дубровицького
районного суду: Сидоренко З.С.