Справа №949/1403/20
12 лютого 2021 року м.Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Сидоренко З.С., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_2 роз'яснені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 438154 від 21 листопада 2020 року, ОСОБА_1 , 21 листопада 2020 року о 16 год. 22 хв. на а/д Велюнь - станція Миляч керував мотоблоком ЗУБР, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 та проходження такого огляду в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився.
На розгляді справи в суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав повністю. При цьому просив розгляд справи відкласти на іншу дату для того щоб надати йому можливість реалізувати його право на правову допомогу та надати час для вибору захисника його прав, про що також зазначив у своїй письмовій заяві, яка надійшла через канцелярію суду (Вх. №493 від 12.02.2021 року).
У зв'язку із заявленим клопотанням про відкладення розгляду справи слід зазначити наступне.
Встановлено, що матеріали справи надійшли до суду 26 листопада 2020 року та призначені до судового розгляду на 14 грудня 2020 року.
Однак у вказану дату судовий розгляд справи не відбувся у зв'язку з відсутністю даних про належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та справу відкладено на 16 січня 2021 року та з аналогічних причин відкладено на 11 січня 2021 та 28 січня 2021 року.
Так, у судове засідання 28 січня 2021 року ОСОБА_1 не з'явився, подавши того ж дня через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався.
У зв'язку із зазначеною обставиною, справу відкладено на 03 лютого 2021 року.
Однак у вказану дату судовий розгляд справи не відбувся у зв'язку з відсутністю даних про належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та справу відкладено на 12 лютого 2021 року.
На вказану дату, того ж дня ОСОБА_1 повторно подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи.
Так як судом вже неодноразово відкладався розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та у останнього було достатньо часу на реалізацію його права на правову допомогу, тому суд розцінює це виключно як спробу уникнути відповідальності за правопорушення шляхом затягування розгляду справи та строків притягнення до адміністративної відповідальності.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, приходжу до висновку про відмову у відкладені розгляду справи та наявність підстав для її розгляду, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України»)
Отже, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
ЗЗгідно п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, як докази вини про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №438154 від 21.11.2020 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 21.11.2020 року та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння в КЗОЗ "Дубровицька ЦРЛ", згідно яких у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння такі, як запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нечітка мова та диск із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який долучено поліцейським до матеріалів адміністративної справи.
Під час перегляду диску із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського встановлено, що ОСОБА_1 працівники поліції пропонують пройти огляд на визначення стану сп'яніння як на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, так і проведення такого огляду у медичному закладі. З даного відеозапису чітко видно, як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. При цьому, з даного відеозапису чітко вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння, які вказані поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За таких обставин, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, є достовірними та допустимими доказами.
Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, результатів такого оскарження, як і не містять доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вину у вчиненому правопорушенні доведено повністю.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом'якшують або ж обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не вбачає.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїв грубе правопорушення, яке у випадку його не виявлення працівниками поліції могло потягнути за собою тяжкі наслідки.
Правилами дорожнього руху України встановлено, що водій, це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як вбачається з довідки Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області, яка наявна у матеріалах справи, згідно бази даних РПС "Посвідчення водія" ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, тому суд відносить його до категорії інших осіб.
Диспозиція та санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння і інших осіб.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати, щодо нього стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу, оскільки таке стягнення досягне мети його застосування.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору не відноситься, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294, 308 КУпАП
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. (десять тисяч двісті гривень).
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 20400 грн. (двадцять тисяч чотириста гривень).
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Голова Дубровицького
районного суду Сидоренко З.С.