Справа № 544/1650/20
№ 2/544/143/2021
іменем України
10 лютого 2021 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Сайко О.О.,
за участі секретаря - Костенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборній, 41, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська кредитна група" про захист прав споживачів,
ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду з позовом, який обґрунтував тим, що між ним та ТОВ "Європейська кредитна група" був укладений договір, відповідно до якого він отримав позику. Однак, ознайомившись зі змістом договору, він вважає, що укладений договір є недійсним, зважаючи на таке. ТОВ «Європейська кредитна група» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте, звертає увагу, що ним не було підписано даний договір.
Позивач вказує на ч.2,3 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає, що перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору. Факт надання інформації відповідно до вимог ч.2 даної статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення.
Зазначає, що згідно ст. 9 Закон України «Про споживче кредитування», інформація, що надається кредитодавцем споживачу, має містити відомості про необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.
Пояснює, що відповідачем було проігноровано зазначену вимогу та не повідомлено письмово позивачу всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що позивачу, як позичальнику об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.
Крім того, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором є несправедливими умовами, можуть бути визнані недійсними.
На підставі ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Однак, прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що на думку позивача не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір про надання позики, укладений між позивачем та відповідачем вважає таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Крім цього, позивач зазначає, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту, формула якої вказана в Постанові Правління Національного банку України № 168 від 08.06.2017 року «Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит».
У разі відсутності інформації про вартість додаткових та супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання споживчого кредиту, для надання такої інформації враховуються вимоги законодавства про споживче кредитування щодо визначення вартості цих послуг відповідно до їх орієнтовної вартості.
Працівниками ТОВ «Європейська кредитна група» було проігноровано дані вимоги законодавства та не було надано розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв'язку з цим реально нарахований позивачу відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим, за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів.
Вважає, що відповідачем було введено його в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та йому не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобовязання. Йому було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків) через що він погодився на укладання зазначених договорів. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як позивачу запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах.
Звертає увагу, що розмір нарахованих відсотків, за кредитним договором, укладеним між ним та відповідчем, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.
У зв'язку з вищевикладеним, просить визнати договір позики, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська кредитна група", недійсним.
У поданому 21.01.2021 ТОВ "Європейська кредитна група" відзиві відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку із наступним. Щодо твердження позивача, що ним не було підписано даний договір представник відповідача категорично не погоджується, оскільки у даному випадку має місце укладання електронного договору, який укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно Закону України «Про електронну комерцію», відповідач має в мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою) на сайті www.eurogroshi.com.ua. На даній сторінці розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення.
Також представник відповідача вказав порядок отримання кредитних коштів: 1) треба вибрати суму коштів, яку позичальник бажає взяти у кредит та строк на який береться такий кредит; 2) оформити заявку; 3) обрати персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет. При підписанні документів на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов'язаний ввести на веб- сторінці (далі - «електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта. При цьому. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; 4) пройти погодження та перевірку банківської карти; 5) у разі прийняття рішення про отримання кредиту Клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в Особистому Кабінеті. У разі згоди із запропонованими умовами кредитування Клієнт підписує індивідуальну частину договору за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора; 6) отримати кошти на розрахункову карту позичальника. Тобто, укладання угоди без заповнення заявки клієнтом є неможливим.
Пояснює, що ОСОБА_1 на сайті www.eurogroshi.com.ua здійснив заповнення заяви (форми) на отримання кредитних коштів (копія заповненої заяви додається), виразивши таким чином свій намір укласти договір з Відповідачем. В момент, коли позивач заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, він автоматично прийняв пропозицію (оферту) відповідача та приєднався до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. Саме з моменту заповнення заяви (форми) електронний договір вважається укладеним (ч.3, 6 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно п. 2.3 договору оферти, сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір було підписано відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства, а отже твердження позивача про те, що договір не було підписано, вважають хибним, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а отже заявлені вимоги не підлягають задоволенню.
Звертає особливу увагу на ту обставину, що 29.03.2020, 13.05.2020, 13.06.2020, 15.07.2020 від ОСОБА_1 надійшли заявки на продовження строку дії договору про надання фінансового кредиту №3513909316/500902, що є свідченням того, що позивач не лише знав про існування договору, а й визнавав його таким, що підлягає виконанню.
Заперечує відповідач і твердження позивача щодо ненадання останньому повної та всебічної інформації про умови кредитування, посилаючись на наступне.
На сторінці відповідача розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення. Розміщена інформація на сайті відповідача с абсолютно відкритою для невизначеного кола осіб, будь-хто має можливість ознайомитися з умовами кредитування та перш ніж заповнювати заявку на отримання кредитних коштів, не лише ознайомитися з Публічною пропозицією (офертою) та самим договором, отримати відповідну консультацію за допомогою онлайн-чату або за номерами телефону, що вказані на сайті відповідача. Примірний договір та публічна пропозиція (оферта) розміщені на сайті відповідача містять абсолютно всі умови кредитування, зокрема інформацію про те, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 693,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,9% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях іншої особи та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Таким чином, позивач повинен довести належними та допустимими доказами наявність умислу у діях відповідача ввести в оману позивача щодо дійсних істотних умов договору. У зв'язку з тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у діях відповідача був умисел ввести в оману позивача щодо дійсних умов договору, заявлені позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Таким чином, договір був укладений відповідно до вимог ст. 10 ЗУ «Про електрону комерцію», в якій встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Позивач заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, прийняв пропозицію (оферту) та приєднався до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. А отже, між позивачем та відповідачем склались договірні правовідносини.
Представник відповідача вважає за необхідне зазначити, що позивач отримав кредитні кошти 29.02.2020 року зі строком користування на 30 календарних днів до 29.03.2020 року в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, але станом на сьогодні не здійснив погашення заборгованості в обумовлені строки. Замість цього проводить оскарження кредитного договору.Таким чином, саме позивач порушив умови укладеного договору, а отже саме до нього повинні бути застосовані правові наслідки такого порушення.
Щодо завищеної відсоткової ставки, про що в позові вказував позивач, представник відповідача зазначає таке. Відповідно до Розділу 1 укладеного договору про надання фінансового кредиту №3513909316/500902 Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Умовами кредитного договору чітко та конкретно встановлено, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 693,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,9 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1 Договору). Так, згідно п. 1.2 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту, строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за договором. Більш того, до укладання договору позивач мав можливість детально ознайомитися з умовами кредитування, в тому числі із розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Позивач підписав договір саме такого змісту, погодившись з його умовами.
Відповідно до умов договору № 3513909316/500902 позивач отримав грошові кошти та був обізнаний про необхідність повернення разом з відсотками, які передбачені умовами договору. Позивач підтверджує, що не виконав умов договору, та не провів сплату кредитних коштів у строк передбачений умовами договору.
Відносно доводів позивача про те, що умови кредитного договору є несправедливими, так як сума компенсації за порушення позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів становить більше 50%, на думку представника відповідача не повинні братися до уваги, оскільки кредит надавався позивачу на строк до тридцяти днів, відсоткова ставка за користування кредитними коштами становила 1,9 % за кожен день користування кредитом та була йому відома в момент укладення договору, в той час як обраховувати та застосовувати річну ставку у кредитора не було підстав, виходячи з незначного строку кредитування.
Під час реалізації позивачем прав позичальника, як споживача фінансової послуги на отримання кредиту не було порушено чи обмежено його права на свободу вибору, не порушено свободи волевиявлення. Позивач мав можливість відмовитися від наданої відповідачем послуги та скористатися послугами інших фінансових установ. Принципів нерівності сторін у кредитному договорі не встановлено та права позичальника на одержання перед укладенням кредитного договору необхідної, доступної, достовірної та своєчасно інформації про умови кредитування не обмежено, а відтак і не встановлено порушень споживача в розумінні статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладанні кредитного договору.
Щодо тверджень позивача відносно того, що начебто не було додержано письмової форми правочину, представник відповідача зазначає наступне.
Норми чинного законодавства дозволяють укладати правочини в електронній формі, що прирівнюється до письмової та регулюється не лише нормами загального права, а й спеціальними, такими як ЗУ «Про електрону комерцію». Саме тому, твердження позивача відносно того, що укладений договір є недійсним в силу того, що начебто не додержано письмової форми, є абсолютно безпідставним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
В своїй позовній заяві позивач посилається на порушення норм Закону України «Про споживче кредитування». Однак, згідно п. 1, п. 7, ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування», цей закон не поширюється на: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; 7) кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
Таким чином, відповідач вважає, що на правовідносини які склалися між позивачем та відповідачем не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування», оскільки кредитний договір укладався строком до одного місяця, а розмір кредитування не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладання кредитного договору.
У судове засідання позивач не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі, за нявними матеріалами справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі; заперечення викладені додатково у відзиві.
Суд, врахувавши доводи сторін, оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
На офіційному сайті відповідача ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» в мережі Інтернет розміщена Публічна пропозиція на укладення договору про надання фінансового кредиту (оферта) (а.с.34-38).
29.02.2020 року між сторонами було укладено договір про надання фінансового кредиту № №3513909316/500902, відповідно до якого сторони погодили про надання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (а.с.48-52).
Згідно з цим договором позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. У пункті 1.3. договору про надання фінансового кредиту визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 693,5 % річних від суми кредиту у розрахунку 1,9 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до Графіку розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору, строк на який надано кредит становить 30 днів. Проценти за користування кредитом становлять 1 026 грн. 60 коп. Фіксована процентна ставка за день користування кредитом встановлена на рівні 1,9.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Згідно ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно індивідуальної частини оспорюваного кредитного договору, невід'ємною частиною договору є публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства http://www.eurogroshi.com.ua (п. 1.7). Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що усвідомлює, що на правовідносини за цим договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування» (п. 1.8).
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
За умовами публічної пропозиції ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті Товариства, обов'язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов'язкові для заповнення. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в «особистий кабінет». При підписанні документів на телефонний номер клієнта направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт зобов'язаний ввести на веб-сторінці. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту чи відмову у наданні кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер клієнта, а також відповідна інформація зазначається в «особистому кабінеті». У разі прийняття рішення про надання кредиту клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в «особистому кабінеті». У разі згоди із запропонованими умовами кредитування, клієнт підписує індивідуальну частину за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора ( а.с. 34-46).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно матеріалів справи, і як правильно встановлено судом першої інстанції, спірний договір був підписаний позичальником за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий відповідачем на номер телефону, зазначений позивачем при реєстрації на сайті кредитодавця. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Оспорюваний кредитний договір було укладено з відповідачем в електронній формі, шляхом використання позичальником електронного підпису, визначеного ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що відповідає правилам ч. 1 ст. 205 ЦК України.
Зі змісту Індивідуальної частини оспорюваного договору про надання фінансового кредиту, який наданий позивачем, встановлено, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а позичальник в свою чергу погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису та надання номеру карти для перерахування відповідачем кредитних коштів.
Щодо посилання позивачем, як на підставу своїх позовних вимог, на те, що відповідач веде нечесну підприємницьку практику, то стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Посилання позивача на ненадання відповідачем повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні оспорюваного договору і нечесну підприємницьку практику є безпідставними і ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються змістом договору про надання фінансового кредиту.Під час реалізації позивачем прав позичальника, як споживача фінансової послуги на отримання кредиту не було порушено чи обмежено його права на свободу вибору, не порушено свободи волевиявлення. Позивач мав можливість відмовитися від наданої відповідачем послуги та скористатися послугами інших фінансових установ.
Суд не погоджується із доводами позивача щодо недійсності договору у зв'язку з порушенням відповідачем норм ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у пункті 4.3 оспорюваного договору, оскільки вказаним пунктом встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов кредитного договору. При належному виконанні договірних зобов'язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Доводи позивача щодо того, що умови кредитного договору №3513909316/500902 від 29.02.2020 у є несправедливими, так як сума компенсації за порушення позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту є завищеною, суд відхиляє, оскільки кредит надавався позивачу на строк до тридцяти днів та відсоткова ставка за користування кредитними коштами була йому відома в момент укладення договору.Продовження строку дії договору відбулося за ініціативи самого позичальника. 29.03.2020, 13.05.2020, 13.06.2020, 15.07.2020 від ОСОБА_1 на адресу відповідача надійшли заявки на продовження строку дії договору про надання фінансового кредиту №3513909316/500902 (а.с.53-60).
Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору №3513909316/500902 від 29.02.2020 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються самим змістом договору.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем надано належні та допустимі докази укладення між сторонами 29 лютого 2020 року кредитного договору №3513909316/500902. Суду не було надано доказів на спростування зазначеного.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська кредитна група" про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча - О. О. Сайко