11.02.2021
Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/170/21
Провадження № 1-кп/553/123/2021
11 лютого 2021 року м.Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів ОСОБА_5 , його законного представника ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції між Ленінським районним судом м.Полтави та Полтавською обласною клінічною психіатричною лікарнею ім.О.Ф.Мальцева клопотання про застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мирного Архангельської області, громадянина України, із вищою освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого у АДРЕСА_1 , примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12020175030000224 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
На розгляд Ленінського районного суду м.Полтави внесене згадане клопотання про застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом у кримінальному провадженні за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
В ході судового розгляду встановлено, що 01.11.2020 ОСОБА_5 правомірно перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що його дії ніхто не помічає, таємно викрав іPad вартістю 1300 грн., мобільний телефон марки «Lenovo К10а40» вартістю 1200 грн. та марки «Lenovo А1010а20», вартістю 927,78 грн., які належать ОСОБА_8 .
Після цього ОСОБА_5 залишив приміщення квартири та розпорядився викраденим, чим заподіяв ОСОБА_8 матеріальних збитків загальною сумою 3427,78 грн.
Внесене клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 в період часу, що належить до інкримінованого протиправного діяння, виявив ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії параноїдальної форми, параноїдальний синдром, епізодичний тип перебігу з частими загостреннями, що позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу інкримінованого діяння та позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. За своїм психічним станом ОСОБА_5 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на наявність переконливих доказів на підтвердження причетності ОСОБА_5 до вчинення крадіжки та законних підстав для застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
Потерпілий, захисник та законний представник особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, проти задоволення клопотання заперечень не мали.
ОСОБА_5 підтримав думки свого захисника та законного представника, при цьому вказав, що у клопотанні вірно відображені фактичні обставини вчинення інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння щодо викрадення у потерпілого гаджету та мобільних телефонів, а також вірні відомості про стан його здоров'я. При цьому зазначив, що викрадений iPad він здав у ломбард, а мобільні телефони спалив на пустирі.
Безпосередньо дослідивши докази подані під час судового розгляду, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, заслухавши пояснення особи, стосовно якої скеровано клопотання та інших учасників судового провадження, перевіривши їх доводи, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Наявність у діях ОСОБА_5 ознак інкримінованого суспільно-небезпечного діяння повністю та об'єктивно доводиться приєднаними до справи наступними доказами, що досліджені, оголошені та перевірені в ході судового розгляду.
Згідно із витягом з ЄРДР №12020175030000224 та протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19.11.2020, ОСОБА_4 звернувся до чергової частини відділення поліції №2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області з приводу викрадення належного йому майна з приміщення квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 .
Відповідно до наданих копій документів на телефони, потерпілому належали мобільні телефони «Lenovo К10а40» та «Lenovo А1010а20» та iPad.
Згідно із висновками товарознавчих експертиз №2557 від 03.12.2020, №88 від 18.01.2021, №89 від 15.01.2021, ринкова вартість iPad станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме на 01.11.2020, могла становити 1300 грн., ринкова вартість мобільного телефону марки «Lenovo А1010а20» - 927,78 грн., а мобільного телефону марки «Lenovo К10а40» - 1200 грн. відповідно.
За змістом протоколом огляду від 13.01.2021 з фототаблицею, місцем події є квартира АДРЕСА_2 .
Згідно із заявою ОСОБА_4 від 20.01.2021, останній добровільно видав працівникам поліції для огляду iPad серебристого кольору.
Відповідно до протоколу огляду від 20.01.2021 із фототаблицею, у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , було оглянуто виданий потерпілим для огляду iPad у серебристому корпусі.
Згідно із довідкою ПТ «Ломбард Онікс», 01.11.2020 ОСОБА_5 заклав до ломбарду iPad.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_5 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), мають ознаки суспільно - небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Відповідно до ст.503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, зокрема, за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Згідно ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
За змістом ст.92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №31 від 26.01.2021 ОСОБА_5 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання, а саме шизофренії, параноїдної форми, параноїдний синдром, епізодичний тим перебігу з частими загостреннями. Наявне хронічне психічне захворювання позбавляло ОСОБА_5 можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, до якого відносить інкриміноване йому протиправне діяння і позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. ОСОБА_5 підпадає під дію ч.2 ст.19 КК України, на даний час перед слідством та судом постати не може. За своїм психічним станом ОСОБА_5 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
Зазначений висновок не викликає у суду сумнівів про те, що особа страждає на психічну хворобу, яка зумовлює її неосудність і викликає потребу в застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру вказаних у висновку.
При цьому, суд враховує дані про особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, згідно із довідкою КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» №125 від 14.01.2021 під наглядом не перебуває і не лікується, за довідкою №01-45/6 від 04.01.2021 ВП Обласна консультативно-психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №1, спостерігається з 2010 року з приводу шизофренії параноїдної форми, починаючи з 03.11.2020 по даний час перебуває на стаціонарному лікуванні в умовах КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради», за місцем проживання характеризується посередньо, до адміністративної відповідальності не притягувався, періодично зловживає алкогольними напоями, скарг на нього від сусідів не надходило, має статус особи з інвалідністю ІІІ групи з 01.04.2018 (довідка МСЕК АВ№0019081).
В судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила, що поза межами закладу з надання психіатричної допомоги ОСОБА_5 самостійно не дотримується призначеного медикаментозного лікування, систематично всі призначені ліки не вживає.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров'я», Застосування запобіжних заходів до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, примусових заходів медичного характеру стосовно осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, примусового лікування до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, обмеження прав інших громадян у вигляді примусового лікування, примусової госпіталізації або у зв'язку із встановленням карантину допускаються виключно з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами.
За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру як, зокрема, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Згідно із ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати, зокрема, примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку (ч.3 ст.94 КК України).
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності по справі обґрунтованого висновку експертів - психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність, викликають потребу в застосування щодо неї таких заходів. Для об'єктивної оцінки ступеню небезпечності хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з'ясувати думку експертів, психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім з урахуванням висновків експертів та характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру.
Крім того, суд також враховує те, що невжиття до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру, може зумовити заподіяння неминучої шкоди цій особі або іншим особам.
Відповідно до ст.513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
З врахуванням викладеного, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом. В такому разі, суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строку, на який ці заходи призначені.
Запобіжний захід до особи, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру не застосувався.
Питання про речові докази вирішено судом у відповідності до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мирного Архангельської області, громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Речові докази: іPad - залишити потерпілому ОСОБА_4 , як йому належний.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя
Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Судове рішення не набрало законної сили.
Оригінал судового рішення знаходиться у матеріалах справи.
Помічник судді ОСОБА_9 . Копію засвідчено 12.02.2021.