ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 лютого 2021 року м. Київ № 640/22865/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Каракашьяна С.К., при секретарі Мині І.І., за участі позивача, представника відповідача Ніколайцевої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні 12 лютого 2021 року позивачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (із змінами).
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що суб'єктом права на конституційне подання оскаржується Закон № 113 в цілому, що об'єктивно унеможливлює розгляд даної адміністративної справи.
Так, Генеральний прокурор, керуючись, зокрема, підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", звільнив позивача з займаної посади.
Виключно підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 передбачено таку підставу для звільнення як неподання прокурором Генеральної прокуратури України заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію.
Визнання неконституційною зазначеної норми свідчитиме про протиправність звільнення позивача з посади за такою нормою. Й взагалі Закон № 113 передбачає протиправну реформу органів прокуратури шляхом проведення обов'язкової атестації прокурорів Генеральної прокуратури України та утворення Офісу Генерального прокурора.
Отже, без прийняття вказаного Закону не відбулось би і звільнення позивача з посади.
Представник Офісу Генерального прокурора у судовому засіданні проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечував, зазначаючи, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Вислухавши думку учасників справи, вивчивши подане клопотання та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Позивач проходив публічну службу в Генеральній прокуратурі України.
Наказом Генерального прокурора України від № 1133ц від 17.10.2019 позивача звільнено з посади.
Вказаний наказ прийнято, керуючись статтею 9, пунктом 2 частини другої статті 41 Закону України "Про прокуратуру", підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 N 113-IX встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію.
Крім того, наведеним Законом доповнено, зокрема, статтю 51 Закону України "Про прокуратуру" частиною п'ятою такого змісту: "5. На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
Як встановлено судом, на розгляді Конституційного Суду України перебуває конституційне подання 50 народних депутатів України №3/116(20) від 18.03.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (зі змінами), Ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України КСУ відкрито конституційне провадження у справі; здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи наведене у сукупності та оскільки процедура атестації, за результатами якої прийнято наказ Генеральної прокуратури України № 1133ц від 17.10.2019 про звільнення позивача з посади, проведена саме на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (зі змінами), рішення Конституційного Суду України має безпосереднє значення для розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 236, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання позивача про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Зупинити провадження у справі № 640/22865/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку - до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (із змінами).
Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена. Згідно з частиною першою статті 295 та частиною першою статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.
Суддя С.К. Каракашьян