15 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/5706/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 суму завданої державі невідшкодованої шкоди у розмірі 1 691,61 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач, знаючи про те, що його підлеглий скоїв проступок, за який повинен бути позбавлений премії, мав до 3 числа місяця наступного за місяцем, в якому скоєно проступок, подати рапорт до стройової частини на ім'я командира батальйону, де вказати хто із підлеглих, за що саме і в якому розмірі позбавляється премії. Своїми діями відповідач фактично надав ОСОБА_2 незаконні переваги у виді отримання грошового забезпечення у збільшеному розмірі, чим завдав державі збитки.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.
У встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подав. Про розгляд справи двічі повідомлявся належним чином за адресою реєстрації. До суду поштовим відділенням передано конверт з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2018 №216 виключений зі списку особового складу військової частини з підстав його звільнення з військової служби у запас відповідно до пункту «ж» частини 6 статті 26 (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.10.2016 №81-РС.
Командиром Військової частини НОМЕР_1 було призначене службове розслідування, за результатами якого складено висновок та прийнято наказ від 31.08.2020 №166.
В ході розслідування було встановлено, що 01.10.2015 на адресу військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (на даний час НОМЕР_1 ) від начальника Чернігівського зонального відділу військової служби правопорядку був надісланий протокол від 29.09.2015 №00234 про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.178 КУпАП відносно старшого механіка старшого солдата військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_2 .
Згідно даного протоколу старший солдат ОСОБА_2 29.09.2015 був затриманий патрулем ВСП в громадському місці в АДРЕСА_1 в нетверезому стані. Факт перебування в нетверезому стані старшого солдата ОСОБА_2 підтверджують свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Старший солдат ОСОБА_2 на момент скоєння проступку, а саме 29.09.2015 перебував на посаді старшого механіка відділення слюсарно- механічних робіт і поточного ремонту агрегатів ремонтного взводу відповідно до наказу командира військової частини ппВ4771 від 30.04.2015 №23.
01.10.2015 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 01.10.2015 №119 був призначений на посаду оператора відділення протитанкових керованих ракет. Тобто безпосереднім командиром ОСОБА_2 на час скоєння ним проступку був командир ремонтного взводу ОСОБА_1 - наказ командира військової частини пп НОМЕР_2 від 06.06.2015 №27.
З метою недопущення в подальшому подібних випадків та відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 07.10.2015 №228, за перебування в громадському місці в нетверезому стані, старшому солдату військової служби за призивом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_2 , відповідно до ст.49 та ст.58 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України було оголошено догану, але премія за вересень місяць 2015 року була виплачена в повному обсязі, що підтверджується довідками-розрахунками грошового забезпечення ОСОБА_2 за вересень-жовтень 2015 року.
Відповідно до пояснень наданих старшим помічником з кадрів та стройової частини ОСОБА_5 встановлено, що кожного місяця до 03 числа командири підрозділів подають до стройової частини рапорта, де вказують у відсотках премії військовослужбовців, які їм підпорядковуються. На підставі цих рапортів старший помічник з кадрів та стройової частини складає наказ на преміювання, який надається до 05 числа до фінансової частини.
Відповідно до пояснень наданих ТВО помічника командира з фінансово-економічної роботи ОСОБА_6 встановлено, що виплата премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.
Рапорт на преміювання та позбавлення премії старшого солдата ОСОБА_2 командиром ремонтного взводу солдатом ОСОБА_1 до стройової частини не надавався та в журналі реєстрації вхідних документів по номенклатурі за 2015 рік №13 том 1, том 2, том 3 відсутній, в зв'язку з чим старшим помічником начальника штабу з кадрів та стройової частини військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_7 не було внесено даний проступок в наказ на преміювання.
Враховуючи вищезазначене встановлено, що командиром ремонтного взводу солдатом ОСОБА_1 також були порушені вимоги п.11 ст.120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, в якій зазначено, що командир взводу зобов'язаний своєчасно доповідати командирові роти про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладенні стягнення на рядових, сержантів (старшин) взводу.
Так як ремонтний взвод батальйону охорони (військова частина НОМЕР_1 ) є окремою штатною структурою, командир ремонтного взводу мав подати рапорт на преміювання безпосередньо на ім'я командиру батальйону.
Вважаючи, що відповідач, знаючи про те, що його підлеглий скоїв проступок, за який повинен бути позбавлений премії, мав до 3 числа місяця наступного за місяцем, в якому скоєно проступок, подати рапорт до стройової частини на ім'я командира батальйону, де вказати хто із підлеглих, за що саме і в якому розмірі позбавляється премії, останній своїми діями надав ОСОБА_2 незаконні переваги у виді отримання грошового забезпечення у збільшеному розмірі, чим, на думку позивача, завдав державі збитки.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статуту).
Згідно із ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до преамбули Закону України від 03.10.2019 №160 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», цей Закон визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (далі - особи) (ст.2 Закону).
За приписами ст.3 Закону, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до ст.4 Закону особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно ст.8 Закону посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Статтею 10 Закону визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.12 Закону у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Так, службовим розслідуванням встановлено, що відповідачем було порушено вимоги Інструкції про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме п.2.3 та нанесена шкода державі у вигляді безпідставно виплаченого грошового забезпечення у розмірі 1 691,61 грн.
Втім, суд звертає увагу, що Інструкція про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 затверджена Командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 06.03.2017, в той час як виплата спірних коштів була проведена у вересні 2015 року.
Тобто, відповідач не міг керуватися або порушити положення зазначеної інструкції в силу прямої дії ст.58 Основного закону України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи), а тому, встановлення його вини у порушенні п.2.3 згаданої Інструкції у 2015 році є безпідставним.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від добровільного відшкодування шкоди, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав порушення позивачем положень ст.12 Закону України від 03.10.2019 №160 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано доказів вчинення дій на виконання порядку стягнення збитків та доказів ухилення відповідача від відшкодування завданої матеріальної шкоди державі, а отже на момент звернення позивача до суду, у останнього відсутні підстави для стягнення в судовому порядку суми заборгованості, з огляду на що, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )
Повне рішення суду складено 15.02.2021.
Суддя Л.О. Житняк