15 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/6429/20
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення у 2020 році на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що їй не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення на підставі наказу голови Щорського районного суду Чернігівської області від 23.11.2020 № 31-к. Вказує, що жодним законом не передбачено обмежень для суддів у отриманні матеріальної допомоги на оздоровлення у випадку, якщо подібна за своєю суттю допомога була отримана до призначення на посаду судді під час перебування на будь-яких інших посадах.
Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, та зазначив, що працівник може скористатися правом на отримання допомоги на відпустку лише один раз на рік не залежно від того, чи змінив такий працівник місце роботи. Вказує, що згідно довідки Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 № 48 позивач уже скористалась своїм гарантованим правом у 2020 році.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 16.01.2021 відповідь на відзив ОСОБА_1 повернуто без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 працює в Щорському районному суді Чернігівської області на посаді судді з 21.07.2020, що підтверджується довідкою від 14.12.2020 № 3 (а.с. 9).
Позивач звернулась до голови Щорського районного суду Чернігівської області з заявами від 23.11.2020 про надання частини невикористаної основної щорічної відпустки пропорційно відпрацьованого часу за період з 21.07.2020 по 21.07.2021 терміном 10 робочих днів (14 календарних днів) з 17.12.2020 по 31.12.2020 та про виплату допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу до щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с. 11, 12).
Наказом голови Щорського районного суду Чернігівської області від 23.11.2020 № 16-В позивачу надано частину щорічної основної відпустки пропорційно відпрацьованого часу за період з 21.07.2020 по 20.07.2021 тривалістю 14 календарних днів з 17.12.2020 по 31.12.2020 з приєднанням святкового дня 25 грудня (а.с. 13).
Також наказом голови Щорського районного суду Чернігівської області від 23.11.2020 № 31-к наказано надати судді Щорського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу в зв'язку з наданням частини щорічної основної оплачуваної відпустки, копію наказу направити до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області для здійснення відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності відповідних нарахувань (а.с. 14).
Враховуючи не нарахування Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області допомоги на оздоровлення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Згідно статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Аналогічні положення містять частини шоста, сьома статті 79 Кодексу законів про працю України.
Так, виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією судді, закріпленою на законодавчому рівні спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні.
У рішенні від 11.03.2020 № 4-р/2020 у справі № 1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX, «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Отже, виплати, передбачені статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є однією з гарантій незалежності судді. При цьому єдиною необхідною умовою для виплати судді допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який є спеціальним нормативно-правовим актом, є надання судді щорічної оплачуваної відпустки. Закон не містить будь-яких виключень з цього правила.
Як встановлено судом, згідно довідки Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 № 48 позивачу, який працював на посаді помічника судді у 2020 році, було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення (а.с. 10).
Згідно статті 92 Закону України «Про державну службу» посада помічника судді належить до посад патронатної служби.
Так, матеріальна допомога для оздоровлення, виплата якої передбачена пунктом 4 Умов оплати праці працівників патронатних служб у державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1112, є гарантованою виплатою працівникові патронатної служби, тобто особі з іншим статусом, аніж суддя, що виплачується в порядку та у розмірі, встановленому наведеною постановою Кабінету Міністрів України, сфера дії якого не поширюється на суддів.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність обов'язку виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2020 рік в розмірі посадового окладу судді з посиланням на отримання нею до її призначення на посаду судді грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, як працівника патронатної служби.
Згідно статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Частинами першою, четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Згідно частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Таким чином, при підготовці бюджетного запиту та подальшого затвердження кошторису враховується виплата однієї допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді на відповідний рік відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Так, наказом голови Щорського районного суду Чернігівської області від 23.11.2020 № 16-В позивачу надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 17.12.2020 по 31.12.2020 та наказом від 23.11.2020 № 31-к надано допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу в зв'язку з наданням частини щорічної основної оплачуваної відпустки.
Зазначені накази не були скасовані та є чинними.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що суддя Щорського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 набула право на виплату допомоги на оздоровлення за 2020 рік в розмірі посадового окладу судді на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим, не нарахувавши та не виплативши позивачу допомогу на оздоровлення за 2020 рік, відповідач діяв не у спосіб, визначений Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення у 2020 році на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (вул. Кирпоноса, буд. 16, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 26295412) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення у 2020 році на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15.02.2021.
Суддя Н.М. Баргаміна