15 лютого 2021 року справа № 580/5917/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача в частині встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачці щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді починаючи з 02.06.2020.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено їй у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 02.06.2020, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не враховано, що на час призначення позивача суддею діяв Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ, відповідно до ч. 4 ст. 43 якого судді у відставці, які мають стаж роботи на посаді не менше 20 років виплачується щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 %.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що позивачу призначено щомісячне довічне утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ з урахуванням стажу роботи на посаді судді 25 років 02 місяці 02 дні. При цьому зазначив, що на час виходу позивача у відставку та звернення з відповідною заявою діє Закон № 1402-VIII.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з лютого 1995 року по вересень 1996 року працювала суддею Черкаського районного суду.
З вересня 1996 року по травень 2020 року працювала суддею Соснівського районного суду м. Черкас.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 28.05.2020р. №1598/0/15-20 позивача звільнено з посади судді Соснівського районного суду м. Черкас у відставку відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126, 131 Конституції України, ст.ст. 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
29.10.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди відповідно до ч. 4 ст. 43 діяв Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ.
Листом від 16.11.2020 № 6146-6532/Ч-03/8-2300 відповідач відмовив позивачу у здійсненні вказаного перерахунку, у зв'язку з тим, що Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ втратив чинність 01.01.2012, а чинний на час призначення довічного грошового утримання Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час виникнення спірних правовідносин, право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці визначав Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
З 30.05.2020 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання відповідно до п. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII.
При призначенні щомісячного довічного грошового утримання відповідачем враховано стаж роботи позивача на посаді судді у 25 років 02 місяці 02 дні та нараховано довічне грошове утримання у розмірі 60 %.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 580/4849/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонуд України в Черкаській області задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці періоду її роботи в галузі права з 01.06.1992 року по 01.06.1994 р. в Черкаському обласному заводі по ремонту побутової техніки Ремпобуттехніка; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області при прийнятті рішення №971010176245 від 05.06.2020 року про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01.06.2020 року із розрахунку 60% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді; зоов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, періоду її роботи в галузі права з 01.06.1992 року по 01.06.1994 р. в Черкаському обласному заводі по ремонту побутової техніки Ремпобуттехніка; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області призначити, нарахувати здійснюючи виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 02.06.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII у редакції чинній на час призначення позивача на посаду судді (далі - Закон № 2862-XII,) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Крім того, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон № 2453-VI), який було прийнято та який діяв на час роботи позивача суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.
Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до частини шостої статті47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Таким чином, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні
таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу (30.05.2020) положення Закону № 2862-ХІІ втратили чинність.
Дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, що підтверджено рішення Конституційного Суду України від 13.06.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.03..2012 № 6-рп/2012.
Судом встановлено, що позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання на відповідно до п. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).
Пунктом 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 1 ст. 116 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст/ 137 Закону № 1402-VIII, має право подати заяву про відставку.
Нормами статті 142 та пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено право судді, який вийшов у відставку, зокрема, на щомісячне довічне грошове утримання.
При цьому, частиною третьою статті 142 та абзацом другим пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за кожний повний рік роботи на посаді судді.
Отже, суд висновує, що у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку позивачу призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 90 % суддівської винагороди, оскільки норми Закону № 2862-ХІІ втратили чинність, а Закон № 1402-VIII передбачає збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці лише за кожний повний рік роботи на посаді судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судовий збір належить відшкодувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький