12 лютого 2021 року справа № 580/421/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, далі - позивач) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (пров. Музейний, 2-Д, м. Київ, 01001, далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу у сумі 5100 грн. від 18.01.2021 у виконавчому провадженні №63903981.
Ухвалою суду від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувана постанова у виконавчому провадженні №63903981 прийнята державним виконавцем протиправно, оскільки позивачем, як боржником виконавчого провадження, у повному обсязі виконано рішення суду в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження та здійснено перерахунок пенсії стягувачу у виконавчому провадженні №63903981, однак заборгованість перед стягувачем з виплати пенсії, за попередній період, буде здійснюватися після виділення коштів з Державного бюджету на зазначені цілі.
Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, письмового відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 14.12.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган О.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63903981 з виконання виконавчого листа №580/321/20, виданого 21.08.2020 Черкаським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з 85 % відповідних сум грошового забезпечення.
28.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом вих.№2300-0802-5/65868 повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду позивачем проведено 28.08.2020 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016. Також зазначено, що виплата перерахованої пенсії буде здійснена за рахунок коштів передбачених у Державному бюджеті за відповідною бюджетною програмою. До листа додано копію протоколу про перерахунок пенсії.
18.01.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган О.В. винесено постанову ВП №63903981 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII)
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. При цьому, частиною 2 вказаної правової норми встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Суд враховує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 28.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом вих.№2300-0802-5/65868 повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду у справі №580/321/20 позивачем проведено 28.08.2020 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016. Також зазначено, що виплата перерахованої пенсії буде здійснена за рахунок коштів передбачених у Державному бюджеті за відповідною бюджетною програмою. До листа додано копію протоколу про перерахунок пенсії.
Таким чином, позивачем не заперечується, що нарахована ОСОБА_1 сума перерахованої пенсії у розмірі 40223 грн. 12 коп., за період з 01.01.2016 по день набрання рішенням законної сили, фактично не виплачена.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Отже, виплата пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, здійснюється виключно за рахунок цільових коштів Державного бюджету і використання коштів Пенсійного фонду для таких виплат забороняється.
Відповідно до з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким, зокрема є: державний орган, державні підприємство, установа, організація.
При цьому, як вбачається із положень Закону №4901-VI, ним регулюються порядок виконання рішень суду про стягнення коштів, зокрема із державних органів.
Разом з тим, суд зазначає, що рішенням у справі №580/321/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016.
Таким чином, вказане рішення суду не містить вимоги щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області коштів, у зв'язку із чим, посилання позивача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати перерахованої, на виконання судового рішення, пенсії, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б дали можливість встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат, тощо.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
На підставі вищевикладений обстави, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №1404, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя В.А. Гайдаш