Справа № 560/8290/20
іменем України
15 лютого 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправною (незаконною) та скасувати вимогу ГУ ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року №Ф-11989-13.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 01 липня 2020 року позивач зупинив індивідуальну адвокатську діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України, виданим Радою адвокатів Хмельницької області 07.07.2020. Вказує, що 10 липня 2020 року подав до ГУ ДПС у Хмельницькій області заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску (форма №7-ЄСВ). Зазначає, що за період адвокатської діяльності з січня 2020 по червень 2020 року сплатив єдиний внесок зокрема: 21.04.2020 в розмірі 2078,12 грн за січень - лютий 2020 року; 09.07.2020 - в розмірі 1029,30 грн та 13.07.2020 - 10,00 грн (додатково) за червень 2020 року, що підтверджується квитанціями, які додані до матеріалів справи. 30.07.2020 подав до ДПС звітну документацію за період зайняття адвокатською діяльністю, тобто за період з 01.01.2020 по 30.06.2020. Вважає, що виконав всі вимоги податкового законодавства, тому залишається не зрозумілим нарахування боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 4136,44 грн.
Вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-11989-13 є протиправною та такою, що підлягає до скасування, а тому звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем 11.01.2021 подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що станом на дату формування вимоги про сплату боргу в інтегрованій картці платника податку рахувалася недоїмка з єдиного внеску в сумі 4136,44 грн. Вказує, що оскільки позивачем подано заяву про зняття з обліку його як платника єдиного внеску в липні 2020 року, тому відповідно останнім звітним періодом є липень 2020 року. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
14.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що з 01.07.2020 зупинив незалежну адвокатську діяльність і, відповідно, з того часу ніякого доходу (прибутку) від неї не отримував, а тому вимога про сплату боргу є безпідставною.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом (індивідуальна адвокатська діяльність), обліковується у Раді адвокатів Хмельницької області, Свідоцтво №164 від 10.06.2003 видане Хмельницькою обласною КДКА, номер рішення: 4, дата прийняття рішення: 06.02.1997. Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 "ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 24.12.1992 на підставі заяви. Право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно п. 1 ч. 4 ст. 31 "ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 13.06.2017 на підставі заяви. Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 "ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 01.07.2020 на підставі заяви.
10 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до ГУ ДПС у Хмельницькій області заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску (форма №7-ЄСВ).
ОСОБА_1 сплатив єдиний внесок зокрема: 21.04.2020 в розмірі 2078,12 грн за січень - лютий 2020 року; 09.07.2020 - в розмірі 1029,30 грн та 13.07.2020 - 10,00 грн (додатково) за червень 2020 року, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.
30.07.2020 позивач подав до ДПС звітну документацію за період зайняття адвокатською діяльністю, тобто за період з 01.01.2020 по 30.06.2020.
Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року №Ф-11989-13, станом на 31.10.2020 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ОСОБА_1 становить 4136,44 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до п. 2 та п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VI).
Разом з тим, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).
За приписами ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Отже, особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.
Поряд з цим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076).
Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076 визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (ст. 13 Закону № 5076-VI).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст. 31 Закону № 5076).
За правилами ч. 5 та 6 ст. 31 Закону № 5076, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Положеннями ст. 32 Закону № 5076 визначені підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Тобто, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Наведене дає підстави для висновку про те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, тому дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 зупинив адвокатську діяльність з 01.07.2020 на підставі власної заяви, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Отже, з цієї дати позивач не здійснює адвокатської діяльності та не отримує доходу від такої діяльності, а згідно положень Закону № 5076 не може нею займатися та одержувати дохід.
Таким чином, у позивача з 01.07.2020 не було обов'язку сплачувати єдиний внесок як самозайнятою особою, у розумінні законодавства про зайнятість населення.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17.
За наведених обставин, нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску в сумі 4136,44 грн за період, коли адвокатську діяльність позивача було зупинено, є протиправним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності оскаржуваної вимоги від 12.11.2020 №Ф-11989-13 про визначення недоїмки з єдиного внеску у розмірі 4136,44 грн, що є підставою для її скасування.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов належить задоволити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року №Ф-11989-13.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)
Головуючий суддя А.М. Ковальчук