15 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3633/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та скасування постанов,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження;
- скасувати пункт 3 постанови "Про відкриття виконавчого провадження" від 05.11.2020 ВП № 63500453 щодо стягнення з військової частини виконавчого збору у розмірі 20000 грн та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369 грн;
- скасувати постанову "Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження" від 05.11.2020 ВП № 63500453;
- скасувати постанову "Про стягнення виконавчого збору" від 05.11.2020 ВП №63500453.
17.11.2020 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 540/3633/20 розподілена судді Морській Г.М .
Ухвалою від 23.11.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав, недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою від 14.12.2020 відкрите спрощене провадження у справі, зобов'язано відповідача надати додаткові докази у справі.
Відповідно до службової записки від 14.12.2020, розпорядження від 15.12.2020 № 14, у зв'язку з перебуванням судді Морської Г.М. у період з 16.12.2020 до 31.12.2020 у плановій додатковій відпустці, справа передана до відділу документального забезпечення і діловодства (канцелярії суду) для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
15.12.2020 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 540/3633/20 розподілена судді Кисильовій О.Й.
Ухвалою від 16.12.2020 справа прийнята до провадження суддею Кисильовою О.Й., відповідачу наданий строк для подання відзиву на позовну заяву та зобов'язано надати додаткові докази у справі.
Ухвалою від 22.12.2020 провадження у справі зупинене до набрання законної сили рішенням у справі № 540/3772/20.
Ухвалою від 10.02.2021 провадження у справі поновлене.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.11.2020 відповідачем відкрите виконавче провадження № 63500453 щодо примусового виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 540/1402/20. Разом із вказаною постановою на адресу військової частини надійшли постанова від 05.11.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанова від 05.11.2020 про стягнення виконавчого збору. Відтак, у позивача була відсутня можливість добровільно виконати рішення суду. Вказує, що обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми. Стверджує, що за своїм призначення виконавчий збір є винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов повністю.
Відповідач 22.12.2020 надіслав до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову, посилаючись на наступне. На виконанні Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 63500453 з примусового виконання виконавчого листа № 540/1402/20, виданого 23.10.2020 Херсонським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.03.2020.
05.11.2020 державний виконавець Пилипчук А.Ю. виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору. Вказує, що згідно норм Закону України "Про виконавче провадження" стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження він повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Із вказаних підстав вважає дії державного виконавця правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 у справі №540/1402/20 задоволений позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
На виконання рішення від 16.09.2020 Херсонським окружним адміністративним судом 23.10.2020 виданий виконавчий лист № 1214 2020, в якому зазначено: "Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.03.2020".
За заявою стягувача ОСОБА_1 , головний державний виконавець Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Пилипчук А.Ю. 05.11.2020 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 63500453 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1214 2020 від 23.10.2020.
Також 05.11.2020 головний державний виконавець Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Пилипчук А.Ю. виніс постанову про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 63500453, яким з ВЧ НОМЕР_1 стягнутий виконавчий збір у сумі 20000,0 гривень та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63500453, якою визначено для боржника ВЧ НОМЕР_1 суму мінімальних витрат 369,00 грн.
Не погодившись із постановами від 05.11.2020 про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 63500453 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ)
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Статтею 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ визначено виключний перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, шляхом наведення конкретних видів виконавчих документів.
Варто зауважити, що спірний у даній справі випадок до таких не відноситься.
Як зазначено вище, виконавчий лист № 1214 2020 від 23.10.2020, виданий на виконання рішення від 16.09.2020у справі № 540/1402/20, містить вимогу зобов'язального характеру.
Отже, суд вважає помилковим твердження позивача про те, що розмір виконавчого збору вираховується з фактично стягнутої суми, оскільки виконавчий документ не містить вимоги про стягнення із боржника грошової компенсації із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Вимога стосується обов'язку боржника - в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити стягувачу - ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки.
Також суд відмічає, що при виконанні вимог майнового характеру виконавець має право накладати арешт на майно та кошти божника, оскільки чітко знає суму, що підлягає стягненню. Проте, порядок виконання рішень немайнового характеру зовсім інший, оскільки рішення не стосується стягнення певних визначених сум коштів або майна.
Відтак, суд вважає правомірним визначення відповідачем категорії рішення, що перебуває на виконанні, як рішення немайнового характеру та визначення виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ)
Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому, виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
З огляду на викладене, чинне законодавство зобов'язує державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору та про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим у нього виникає обов'язок щодо визначення суми виконавчого збору ще на початку примусового виконання рішення та не пов'язує таку обставину з фактичним виконанням рішення суду боржником.
Також суд наголошує, що правомірність винесення державним виконавцем постанови від 05.11.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63500453 було предметом спору у справі № 540/3772/20, розглянутій Херсонським окружним адміністративним судом, за результатами розгляду якої 23.12.2020 ухвалене рішення про відмову військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні адміністративного позову.
Також, на день відкриття виконавчого провадження № 63500453 - 05.11.2020 та виконання свого обов'язку щодо стягнення виконавчого збору шляхом прийняття відповідної постанови, державний виконавець не був обізнаний про факти добровільного виконання боржником рішення саме до відкриття виконавчого провадження і не повинен встановлювати такі факти, а також не може оцінити в якій частині таке рішення може бути реально виконане ним у майбутньому, тому визначає максимальний розмір виконавчого збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, якщо державний виконавець не встановить факту, що виконання рішення відбулось до відкриття виконавчого провадження, то він не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом №1404-VІІІ (якщо виконавчий збір не було стягнуто) або виконує в примусовому порядку раніше прийняту постанову про стягнення виконавчого збору.
Варто відмітити, що боржник - в/ч НОМЕР_1 добровільно виконав вимоги постанов від 05.11.2020 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.12.2020 № 16710 на суму 20000,00 грн., № 16711 на суму 69,00 грн та № 16696 на суму 300,00 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних постанов діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1404-VIII, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Окремо суд відмічає, що Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Мінюста від 02.04.2012 № 512/5, розробленою відповідно Закону №1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Положення ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону, тобто у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою пункту 22 розділу III Інструкції.
У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Також з Автоматизованої системи виконавчого провадження судом встановлено, що виконавче провадження № 63500453 на час розгляду справи не завершене (виконавче провадження не закінчено, як і не повернутий виконавчий документ).
При цьому, суд враховує, що згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди - є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню у порядку, визначеному згаданим Законом, зокрема, шляхом звернення їх до примусового виконання.
Відтак, саме при зверненні спірних постанов до примусового виконання мають бути враховані обставини виконання рішення державним виконавцем: повністю чи частково, які виконавчі дії були реально вчинені, чи було виконано рішення суду боржником добровільно тощо, що і є підставою для визначення розміру виконавчого збору, що підлягає стягненню із боржника.
Враховуючи ту обставину, що позивачем самостійно виконані вимоги оскаржуваних постанов, тобто добровільно 09.12.2020 сплачені суми виконавчого збору та витрати виконавчого провадження, а постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №63500453 є правомірною та чинною, на даний час відсутнє порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Частиною 2 ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, відсутність порушеного права позивача має наслідком відмову у задоволенні позову.
За правилами ст. 139 КАС України при відмові у задоволенні позову судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Відмовити військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у задоволенні позовних вимог до Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, пров. Бебюш Капон, 16; код ЄДРПОУ 34993707) про визнання дій протиправними та скасування постанов.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 105000000