15 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3115/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
19.10.2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Херсонській області без номера та дати щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу період роботи з повним робочим днем в Бериславському районному вузлі зв'язку на посаді телефоністки міжміського телефонного зв'язку з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських довідкових комутаторах та переговорних пунктах з цілодобовою дією з 03.10.1994р. по 15.04.1995р. (6 місяців і 12 днів);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з повним робочим днем в Бериславському районному вузлі зв'язку на посаді телефоністки міжміського телефонного зв'язку з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських довідкових комутаторах та переговорних пунктах з цілодобовою дією з 03.10.1994р. по 15.04.1995р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка має необхідний стаж роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, у призначенні якої відповідач їй протиправно відмовив, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Зокрема, до стажу роботи позивачки, що дає право на пільгову пенсію, не зараховано період роботи на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку третього класу Бериславського районного вузлу зв'язку з 03.10.1994р. по 15.04.1995р., оскільки за цей період відсутня атестація робочого місця на вказаній посаді.
Ухвалою від 26.10.2020р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.
29.10.2020р. позивачкою подано до суду заяву про долучення до справи квитанції про сплату судового збору, чим недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 16.11.2020р. відкрито спрощене провадження в справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно змісту поданого 01.12.2020 року відзиву, відповідач заперечує проти позову, просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що пільговий стаж позивачки за період її роботи з 03.10.1994р. по 15.04.1995р. не зараховано через відсутність атестації робочого місця. Так як зарахований пільговий стаж позивачки складає 9 років 8 місяців 3 дні, що є недостатнім для призначення їй пільгової пенсії згідно приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, наведене свідчить про обґрунтованість відмови пенсійного органу у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із чим оскаржуване рішення винесене у чіткій відповідності до норм чинного законодавства України та скасуванню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
21.09.2020 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. До заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку; диплом про навчання; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб; довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 17.09.2020 року №128, видану Херсонською філією ПАТ «Укртелеком»; наказ від 12.07.2000 року №143 «Про результати експертизи матеріалів атестації робочих місць за умовами праці в Центрах Херсонської дирекції ВАТ «Укртелеком»; висновку №28 державної експертизи умов праці управління праці та зайнятості населення Херсонської обласної державної адміністрації від 17.05.2000 року №40-05.
Згідно записів трудової книжки позивачки, відомостей довідки від 17.09.2020 року №128, наказу від 12.07.2000 року №143 та висновку від 17.05.2000 року №40-05, позивачка у період з 03.10.1994р. по 17.12.2004р. займала посаду телефоністки міжміського телефонного зв'язку, що постійно працює з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією (з 03.10.1994р. по 31.12.1994р. телефоністом міжміського телефонного зв'язку третього класу Бериславського районного вузла зв'язку; з 02.01.1995р. по 31.08.2000р. - телефоністом міжміського телефонного зв'язку третього класу; з 01.09.2000р. по 17.12.2004р. - телефоністом другого класу міжміського телефонного зв'язку), що становить 09 років 08 місяць 03 днів. У цій довідці, наказі та висновку зазначено, що посади, на яких працювала позивачка, передбачені Списком №2.
При цьому, зі змісту означеної довідки слідує, що правонаступником Бериславського районного вузлу зв'язку, станом на момент видання довідки (17.09.2020р.), є Херсонська філія ПАТ «Укртелеком». Вказано, що вперше експертизу матеріалів атестації робочих місць за умовами праці в центрах технічної експлуатації Херсонської дирекції «Укртелеком» проведено у 2000 році.
Посада телефоністки міжміського телефонного зв'язку передбачена Списком №2, а саме розділом XXIX «Зв'язок» (позиція 29), затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 року №36, яка була чинною на час роботи позивача на зазначеній посаді.
Згідно наказу від 12.07.2000 року №143 та висновку від 17.05.2000 року підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 телефоністам міжміського телефонного зв'язку в Бериславському центрі зв'язку №4 (23100000-19093) до квітня 2005 року.
Рішенням від 25.09.2020 року №212450006772 ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зазначена відмова мотивована відсутністю в позивача достатнього пільгового стажу, оскільки її спеціальний стаж роботи за Списком №2 складає 09 років 08 місяців 03 дні, що не дає право на призначення пільгової пенсії. При цьому до пільгового стажу роботи за Списком №2 не зарахований період роботи позивачки з 03.10.1994р. по 15.04.1995р. на посаді телефоністки міжміського телефонного зв'язку в Бериславському центрі зв'язку, оскільки немає атестації робочого місця на вказаній посаді за відповідний період.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу наведеного періоду роботи протиправним, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї».
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Суд зауважує на тому, що посада телефоніста міжміського телефонного зв'язку передбачена Списком №2, а саме: у розділі XXXI «Зв'язок» (абзац 4) постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173; у розділі XXIX «Зв'язок» (23100000-19093) постанови Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 року №10; у розділі XXIX «Зв'язок» (позиція 29) постанови КМУ від 16.01.2003 року №36.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктами 4.3, 4.4 Порядку №383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 постанови КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року №637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з постанови КМУ «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.1992 року №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями, затвердженими постановами КМУ від 01.09.1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність наведених правових норм свідчить на користь висновку про те, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивачку у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таки чином, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, які полягають у відмові зарахувати позивачці у пільговий стаж запитуваний нею період роботи у зв'язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.
Даний висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19).
З огляду на вказане, суд вважає протиправним рішення відповідача від 25.09.2020р. №212450006772, у зв'язку із чим, її права підлягають поновленню шляхом скасування спірного рішення та зобов'язання відповідача зарахувати запитуваний позивачкою період до її пільгового стажу.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що згідно змісту ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 160, 245 КАС України, наявної правової позиції Верховного Суду України (справа №21-87а13 від 21.05.2013р.), обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, відповідає вимогам закону. Відсутність у суб'єкта владних повноважень вибору на вчинення декількох юридично допустимих для позивача позитивних рішень свідчить про те, що винесення в даному випадку судом конкретного змісту рішення, яке виключає подальші можливі протиправні рішення, дії чи бездіяльність такого суб'єкта, не можна вважати втручанням в його дискреційні повноваження.
Позивачка підтвердила правомірність своїх вимог, втім відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивачки запитуваного нею періоду роботи.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 25.09.2020 року №212450006772.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період її роботи з повним робочим днем в Бериславському районному вузлі зв'язку на посаді телефоністки міжміського телефонного зв'язку з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських довідкових комутаторах та переговорних пунктах з цілодобовою дією з 03.10.1994 року по 15.04.1995 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
кат. 112010200