12 лютого 2021 року Справа №480/5876/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5876/20 за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області (вул. Мезенівська, 2, смт. Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область, 42400), в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача, якими відмовлено позивачу у прийнятті рішення сесії про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
- зобов'язати відповідача розглянути на черговій сесії Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області заяву позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Краснопільського району Сумської області площею 2,0 га.
Свої вимоги мотивує тим, що 10.06.2020 року звернувся з заявою до сесії Краснопільської селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої за межами с. Самотоївка Краснопільського району. Листом від 07.07.2020 року за підписом селищного голови Краснопільської селищної ради позивача повідомлено, що його звернення від 10.06.2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відзедення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, не підлягає задоволенню в зв'язку з тим, що дана земельна ділянка не належить до компетенції Краснопільської селищної ради. Надалі заяву позивача було винесено на розгляд постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, підприємництва, містобудування, будівництва, сфери послуг, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Краснопільської селищної ради. Протокольним рішенням від 18 серпня 2020 року зазначеної комісії було вирішено: рекомендувати дане питання не виносити на розгляд 49 сесії селищної ради. Причини відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га при обговоренні питання, не визначалось. За наслідками розгляду заяви позивача на зазначеній комісії йому було направлено лист від 21.08.2020 року за підписом селищного голови, з якого вбачається, що причиною відмови у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га є ті підстави, що на даній земельній ділянці знаходяться залишки будівлі колишньої силосної ями, які можливо використати для зведення господарської споруди для утримання свійських тварин, цю земельну ділянку вирішено зарезервувати для створення сімейного фермерського господарства. Позивач зазначає, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому вважає, що йому безпідставно було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. У частині сьомій статті 118 ЗК України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу (якщо для цього є передбачені законом підстави). У зв'язку з цим позивач вважає, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова в наданні такого дозволу повинно бути розглянуто на сесії ради і прийнято у вигляді відповідного рішення. Позивач вважає, що діями відповідача порушені його права як землекористувача та підлягають захисту, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою суду від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
09.10.2020 р. від представника відповідача надійшло заперечення, в якому він зазначає, що на розгляд чергової сесії надійшло дві заяви на одну й ту саму земельну ділянку площею до 2,0 га ріллі за межами с. Самотоївка від гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Ці заяви були розглянуті 18.08.2020 року на засіданні постійної комісії селищної ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, підприємництва, містобудування, будівництва, сфери послуг, земельних відносин та охорони навколишнього середовища, комісією зроблено висновок винести на чергову сесію селищної ради заяву ОСОБА_2 , оскільки він вже протягом року звертався з заявами до сесії селищної ради про отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га для створення та оформлення сімейного фермерства. Сорок дев'ятою сесією селищної ради 7 скликання від 20.08.2020 року було прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 ». Громадянину ОСОБА_1 , як учаснику антитерористичної операції на сході України, запропоновано було сформовану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Краснопільської селищної ради в іншому місці, де повністю земельний масив розділений на земельні частки для подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.
13.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Ті обставини, що при прийнятті оскаржуваного рішення не існувало підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, підтверджується тим, що відповідачем погоджено винести питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (саме тією, на яку претендував позивач) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на розгляд 49 сесії селищної ради. Таким чином, позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задоволити їх в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до сесії Краснопільської селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га розташованої за межами с. Самотоївка Краснопільського району (а.с.11).
Листом селищного голови Краснопільської селищної ради від 07.07.2020 року позивача повідомлено, що його звернення від 10.06.2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, не підлягає задоволенню, в зв'язку з тим, що дана земельна ділянка не належить до компетенції Краснопільської селищної ради (а.с.13).
З протоколу постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, підприємництва, містобудування, будівництва, сфери послуг, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Краснопільської селищної ради від 18 серпня 2020 року вбачається, що питання надання дозволу на розроблення земельної ділянки позивачу було рекомендувано не виносити на розгляд 49 сесії селищної ради (а.с.19).
В листі від 21.08.2020 року за підписом селищного голови Краснопільської селищної ради про розгляд заяви № 6-12-76/260 від 10.06.2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої за межами с. Самотоївка позивача повідомлено, що дана заява була розглянута 18.08.2020 року на засіданні постійної комісії селищної ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, підприємництва, містобудування, будівництва, сфери послуг, земельних відносин та охорони навколишнього середовища. В зв'язку з тим, що на даній земельній ділянці знаходяться залишки будівлі колишньої силосної ями, які можливо ще використати для зведення господарської споруди для утримання свійських тварин, цю земельну ділянку вирішено зарезервувати для створення сімейного фермерського господарства. Позивачу як учаснику антитерористичної операції на сході України, запропоновано сформовану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,4790 га ріллі за кадастровим номером 5922355100:09:004:0468 на території Краснопільської селищної ради (а.с.28).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Підпунктом "а" ч.2 ст.83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до частин 1 - 3 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п."в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України).
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України встановлено у статті 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до положень ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У ч.7 ст.118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених норм, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Пунктами "а", "б" ч.1 ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Таким чином, розпорядження земельними ділянками комунальної власності, розташованими на території Самотоївської сільської ради, належить до повноважень Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з ч.1 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частиною 1 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
На підставі ч.4 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Таким чином, за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає лише одне із рішень визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України: або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або мотивовану відмову у його наданні.
Як встановлено судом, заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 10.06.2020 розглядалася постійною комісією з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, підприємництва, містобудування, будівництва, сфери послуг, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Краснопільської селищної ради. За наслідками розгляду даної заяви позивачу направлено лист від 21.08.2020р. про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою внаслідок того, що на цій земельній ділянці знаходяться залишки будівлі колишньої силосної ями, які можливо використати для зведення господарської споруди для утримання свійських тварин. Крім того, протокольним рішенням від 18 серпня 2020 року зазначеної комісії було вирішено рекомендувати дане питання не виносити на розгляд 49 сесії селищної ради.
Враховуючи наведене та зважаючи на те, що за результатами розгляду заяви позивача від 10.06.2020р. відповідачем не прийнято ні рішення про надання дозволу, ні вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, перелік яких є вичерпним, суд вважає, що заява ОСОБА_1 не розглянута Краснопільською селищної радою у строк та у спосіб, встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Суд враховує, що ч.10 ст.118 ЗК України (згідно з якою відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду) у взаємозв'язку із положеннями КАС України і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що не прийняття органом місцевого самоврядування одного з рішень з питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка бажає реалізувати своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність.
У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
Правовий висновок аналогічного змісту викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а.
Таким чином, відповідач, не приймаючи жодного з визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України рішень з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність.
При цьому, суд звертає увагу, що відмова в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, викладена в листі постійної комісії від 21.08.2020р., не є рішенням органу місцевого самоврядування, визначеним ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, ні за формою, ні за змістом.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Краснопільської селищної ради щодо неприйняття рішення, передбаченого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, за заявою ОСОБА_1 від 10.06.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільського господарського призначення на території Краснопільського району Сумської області площею 2,0га.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача розглянути на черговій сесії Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області заяву позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Краснопільського району Сумської області площею 2,0 га.
Щодо посилань у відзиві на те, що 49 сесією селищної ради 7 скликання від 20.08.2020р. було прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 », суд зазначає наступне.
Суд погоджується, що ОСОБА_1 , подавши 10.06.2020 до Краснопільської селищної ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, мав законні сподівання та правомірні очікування на отримання у майбутньому права власності на таку земельну ділянку.
Разом з тим, суд наголошує, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування.
Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний суд у постанові від 27.11.2019 у справі №671/464/17.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Як вбачається зі ст. 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому не суттєво, за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з'ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що такий проект радою буде затверджено. У разі, якщо згодом будуть виявлені обставини, які за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити у такому погодженні проекту.
Суд зауважує, що питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування. Власник земельної ділянки має право на власний розсуд розпоряджатися земельною ділянкою. При цьому, жодного алгоритму дій у разі надходження до органу місцевого самоврядування одночасно кількох заяв громадян про отримання дозволу на розроблення складання проекту землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж самої земельної ділянки у власність законодавством не передбачено, порядку і черговості розгляду вказаних заяв не визначено.
Як встановлено судом, заява ОСОБА_1 та заява ОСОБА_2 були розглянуті постійною комісією селищної ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, підприємництва, містобудування, будівництва, сфери послуг, земельних відносин та охорони навколишнього середовища.
З огляду на наведене, у суду відсутні правові підстави вважати, що прийняття 49 сесією селищної ради 7 скликання від 20.08.2020р. було прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 » унеможливлює надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою на цю саму ділянку, оскільки за своєю правовою природою воно не породжує виникнення у особи, якій надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, безумовного права власності на таку ділянку, а зазначений дозвіл є всього лише наслідком виконання, дотримання особою порядку звернення за таким дозволом.
Правові висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного суду від 28.02.2020 у справі №461/1257/17, від 25.06.2020 у справі №509/594/17.
Отже, такі твердження відповідача суд не може покласти в основу судового рішення як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Краснопільської селищної ради щодо неприйняття рішення, передбаченого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, за заявою ОСОБА_1 від 10.06.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільського господарського призначення на території Краснопільського району Сумської області площею 2,0га.
Зобов'язати Краснопільську селищну раду Краснопільського району Сумської області (вул. Мезенівська, 2, смт. Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область, 42400, код ЄДРПОУ 04390104) розглянути на черговій сесії Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Краснопільського району Сумської області площею 2,0 га.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова