15 лютого 2021 року м. Р і в н е №460/902/21
Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Л.А. Жуковської, розглянувши письмову заяву про самовідвід у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області
про зобов'язання вчинення певних дій,
11.02.2021 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 12.02.2021, головуючим суддею у справі №460/902/21 визначено Жуковську Л.А.
15.02.2021 суддею Жуковською Людмилою Аркадіївною подано заяву про самовідвід. В обґрунтування такої заяви зазначає, що представником позивача у справі №460/902/21 є ОСОБА_2 , проте адвокат Харчук Василь Іванович був представником у судових справах за позовами ОСОБА_3 . Вважає, що наведені обставини можуть свідчити про необ'єктивність або неупередженість судді Жуковської Л.А. під час розгляду адміністративної справи №460/902/21.
Суд вважає, що заяву про самовідвід слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частинами 1, 2, 3, 12 статті 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема якщо у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
Дана норма кореспондує з ч.1 ст.15 Кодексу суддівської етики від 22.02.2013.
Згідно з п.11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.
Відповідно до п.12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення
Так, Європейський суд з прав людини розрізняє, чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно з принципом, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium") від 26.10.1984, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28.10.1998, п.45).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь обґрунтовані сумніви в цьому відношенні ("Кіпріану проти Кіпру", "П'єрсак проти Бельгії", "Грівз проти Сполученого Королівства"). Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об'єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб'єктивний тест). У зв'язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.
З аналізу наведених положень слідує, що під час розгляду справи об'єктивність і неупередженість суду перебуває поза всяким сумнівом та є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, оскільки адвокат Харчук Василь Іванович був представником у судових справах за позовами ОСОБА_3 тому, вказані обставини, можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді адміністративного позову та є підставою для самовідводу головуючого судді Жуковської Л.А.
З огляду на викладене, заяву про самовідвід головуючого судді Жуковської Л.А. слід задовольнити.
Керуючись статтями 36-41, 243, 248, 256 КАС України, суд
Заяву про самовідвід судді Жуковської Людмили Аркадіївни від 15.02.2021 у справі №460/902/21 - задовольнити.
Адміністративну справу №460/902/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій, - передати до відділу документального забезпечення (канцелярії) Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з ч.1 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Л.А. Жуковська