про залишення позовної заяви без руху
15 лютого 2021 року м. Рівне№460/819/21
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Щербаков В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
та перевіривши на предмет відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0216506/2-5002-1709 від 26.10.2018.
Згідно з п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленими статтями 160,161 цього Кодексу.
Перевіривши відповідність позовної заяви ст. 160, 161 КАС України, суддя встановив наступне.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Проте, позивачем в позовній заяві не зазначено ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; власну адресу електронної пошти; відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI), з подальшими змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 2 Закону №3674-VI, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з абз.4 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX з 01.01.2021 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2270,00 грн.
За практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України") вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
Враховуючи, що заявлена позивачем вимога може мати вплив на склад її майна, суд дійшов висновку, що позовна заява містить вимогу майнового характеру на загальну суму 1970,26 грн.
За змістом приписів ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за подання даної позовної заяви позивачу належало сплатити судовий збір у загальному розмірі 908,00 грн., оскільки 1 відсоток ціни позову становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, позивачем як доказ сплати судового збору до позовної заяви долучено копію квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн., тобто не в повному обсязі.
При цьому суд звертає увагу, що належним доказом сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду є саме оригінал документа.
Так, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2019 у справі № 9901/705/18, в ухвалі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 9901/201/19 зазначено, що документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору подається до суду в оригіналі, тому є недопустимим надання ксерокопії платіжного доручення як доказу сплати судового збору.
Верховний Суд в ухвалах від 05.02.2020 (справа № 560/3432/18) та від 02.03.2020 (справа № 200/9425/19-а) зазначив, що належним доказом сплати коштів в якості судового збору є оригінал платіжного доручення (квитанції) з відміткою банку про проведення платежу.
Крім того, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 3674, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Так, за наслідками перевірки в автоматизованій системі документообігу суду зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 22.09.2020 №0.0.1845278389.1, судом встановлено, що вказаний судовий збір був сплачений позивачем за подання позовної заяви в адміністративній справі № 460/818/21.
З огляду на вказане вище, подана позивачем копія квитанції від 22.09.2020 №0.0.1845278389.1 не є належним та допустимим доказом сплати ним судового збору за подання даного позову до суду.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч.4, 5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 (ДСТУ 4163-2003). Відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Отже, додані позивачем до позовної заяви копії документів, як письмові докази по справі повинні бути засвідчені належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем додано до позовної заяви документи, що не засвідчені належним чином.
Відповідно до ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу недоліки позовної заяви слід усунути шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви з зазначенням ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; власної адресу електронної пошти; відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача;
- документу про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- належним чином засвідчених копій доказів (документів), доданих до позовної заяви.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області ( вул.Відінська,12,м.Рівне,33023 ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної зави протягом десяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію даної ухвали надіслати позивачу.
Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суддя В.В. Щербаков