ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення заяви без руху
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/1031/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали
заяви стягувача (позивача) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод"
про ухвалення додаткового рішення
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 28А, офіс 111; ідентифікаційний код 01056379)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 543 406,34 грн.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованість в загальному розмірі 543 406, 34 грн., яка утворилася внаслідок порушення строків сплати вартості послуг з капітально-відновлювального ремонту вагонів за договором № 81/2017-ЦЮ від 08.09.2017 і яка складається з пені - 192 062, 42 грн., 3 % річних - 68 095, 92 грн. та інфляційного збільшення - 283 248, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 за результатами розгляду заяви позивача про усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1031/20, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
16.03.2020 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про здійснення розгляду справи № 910/1031/20 за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи № 910/1031/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 року у справі № 910/1031/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" 3% річних в розмірі 68 095,92 грн. інфляційні втрати в розмірі 155 786,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 358,24 грн., в іншій частині позову - відмовлено.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/1131/20 видано відповідний наказ від 07.09.2020 року.
Через відділ діловодства суду 29.12.2020 року від позивача (стягувача) надійшла заява № 799 від 22.12.2020 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1031/20, в якій позивач просить суд визнати причини пропуску встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку на подання доказів понесених витрат на правову допомогу поважними, поновити пропущений строк для подачі доказів та стягнути з відповідача 24500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в частині гонорару адвоката Макотченко Л.М. та 7000,00 грн. витрат на правову допомогу в частині гонорару адвоката Колодочки Г.В. у зв'язку з розглядом справи № 910/1031/20, на підтвердження чого позивачем надано відповідні докази та докази направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу. Заяву разом з доданими до них документами судом долучено до матеріалів справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 року у зв'язку з відпусткою судді Зеленіної Н.І. заяву передано на розгляд судді Селівону А.М.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд зазначає, що за приписами частини 3 статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Отже, за висновками суду, відповідний розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення про компенсацію здійснених витрат на оплату правничої допомоги здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи, з урахуванням норм ст.ст. 126, 129, 130 ГПК України.
Водночас, за приписами ч. 2 ст. 170 ГПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.2009 № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Таким чином, належним доказом відправлення іншим учасникам справи копії заяви і доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.
Як встановлено судом, заявником (стягувачем) до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1031/20 в якості доказів надсилання копії заяви № 799 від 22.12.2020 року та доданих матеріалів на адресу боржника (відповідача) по справі надано фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 22.12.2020 року, а також опис вкладення в цінний лист від 22.12.2020 року та накладну № 4904411699693 від 22.12.2020 року.
При цьому зі змісту опису вкладення від 22.12.2020 року вбачається, що заявником (стягувачем) направлено на адресу відповідача - АТ "Українська залізниця" копію заяви № 798 від 22.12.2020 року, що не відповідає реквізитам поданої до суду заяви (номер заяви).
Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
При цьому обов'язковість направлення копії зазначеної заяви та доданих до неї доказів на адресу відповідача у справі зумовлена дотриманням принципу рівності сторін та надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Таким чином, неотримання учасником справи (відповідачем) копії заяви про ухвалення додаткового рішення порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За наведених обставини, оскільки заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1131/20 не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає за необхідне залишити вказану заяву без руху, надавши заявнику (стягувачу) строк для усунення вищевказаних недоліків.
Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою.
На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 172, 174, 232, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Залишити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1131/20 без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" строк на усунення недоліків заяви - 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" усунення недоліків заяви про ухвалення додаткового рішення шляхом подання суду:
- належних та допустимих доказів на підтвердження факту надсилання копії заяви № 799 від 22.12.2020 року та всіх доданих до неї документів на адресу відповідача у справі - АТ "Українська залізниця", яка відповідає місцезнаходженню останнього за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 15.02.2021 року та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Селівон