ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/19442/20
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/19442/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Транс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метротайл-Україна»
про стягнення 37 337,94 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ Транс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метротайл-Україна» про стягнення 37 337, 94 грн., з яких 33 345,60 грн. основного боргу, 526,22 грн. пені, 3 334,56 грн. штрафу, 131,56 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажу №1809/2020 від 15.09.2020, в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19442/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 14.12.2020 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 14.12.2020 була отримана відповідачем 17.12.2020.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
15.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Транс» (далі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метротайл-Україна» (далі - замовник, відповідач) укладено Договір перевезення вантажу №1809/2020, за умовами п.1.1 якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а також у міських та міжміських сполученнях на території України.
Відповідно до п.2.1.1 якого замовник зобов'язується надавати вантажі для перевезення на підставі узгодженого «Замовлення на перевезення», що є невід'ємною частиною цього договору, в якому вказані пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.
Так, сторонами була узгоджена Договір-заявка №б/н від 15.09.2020 на поставку вантажу за маршрутом Бельгія-Україна, адреса розвантаження: ТОВ «Метротайл-Україна», дата прибуття вантажу 01.10-02.10, вид вантажу: металочерепиця, вартість фрахту: фрахт за один автомобіль 2000 euro по курсу НБУ на день розвантаження, 50% на розвантаженні, 50% - протягом 2 тижнів з моменту розвантаження.
Згідно з п.3.1 договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в «Замовленнях на перевезення» і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.
У випадку, якщо сторонам в «Замовленнях на перевезення» визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату розвантаження (п.3.2 договору).
За умовами п.4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок перевізника, протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної.
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 (п.8.3 договору).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір перевезення вантажу №1809/2020 від 15.09.2020 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було здійснено перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною FEB №111273150 від 17.09.2020 та актом надання послуг № 189 від 01.10.2020 на суму 66 691,20 грн., копії яких залучені до матеріалів справи, отже були надані послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Бельгія-Київ загалом на суму 66 691,20 грн. у встановлені Договором-заявкою строки, а відповідачем було прийнято вантаж 01.10.2020, що вбачається з відмітки на міжнародній товарно-транспортною накладною FEB №111273150 у графі 16.
Проте, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором надані згідно вищевказаних міжнародної товарно-транспортною накладною FEB №111273150 та акту №189 від 01.10.2020 послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні загалом на суму 66 691,20 грн., відповідачем не оплачені у повному обсязі, а лише частково 01.10.2020 сплачено 33 345,60 грн. на підставі виставленого рахунку №189 від 29.09.2020, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою АТ «ОТП Банк» за 01.10.2020 за №91874.
Наразі, за твердженнями позивача, послуги, які було надано позивачем відповідачу, останнім оплачено в повному обсязі не було. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору перевезення вантажу №1809/2020 від 15.09.2020, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно з статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом було встановлено, що згідно Договору-замовлення вартість фрахту за один автомобіль складає 2000 euro по курсу НБУ на день розвантаження, 50% сплачується на розвантаженні, 50% - протягом 2 тижнів з моменту розвантаження.
Підтвердження факту надання послуги є міжнародна товарно-транспортна накладна FEB №111273150 з відмітками відправника вантажу, перевізника (якому належить транспортний засіб), одержувача вантажу та митних органів та акт надання послуг №189 від 01.10.2020.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наведені позивачем докази, суд дійшов висновку, що останні є належними, достовірними та допустимими доказами виконання перевізником своїх обов'язків за договором на суму 66 691,20 грн.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, керуючись нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг, які було надано позивачем настав.
Проте, за поясненнями позивача, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, відповідачем вказані вище послуги в повному обсязі оплачено не було.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати перевезення не надано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання своїх обов'язків за договором не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 33 345,60 грн. основного боргу.
У зв'язку з простроченням оплати відповідачем послуг з перевезення вантажу на суму 33 345,60 грн., позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 526,22 грн. та штраф у сумі 3334,56 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.5 договору у випадку затримки оплати, вказаної у п.п.3.1, 4.1 даного договору, замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. В разі прострочення оплати на строк більше 20 (двадцяти) календарних днів замовник, додатково, не враховуючи суми пені, сплачує перевізнику штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 526,22 грн. та штрафу в сумі 3334,56 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 131,56 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 131,56 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метротайл-Україна» (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, 8А, оф. 303, код ЄДРПОУ 36391685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Транс» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 26, код ЄДРПОУ 35129486) 33 345 (тридцять три тисячі триста сорок п'ять) грн. 60 коп. заборгованості, 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 22 коп. пені, 3334 (три тисячі триста тридцять чотири) грн. 56 коп. штрафу, 131 грн. (сто тридцять одна) грн. 56 коп. 3% річних та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак