ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/19540/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик"
про стягнення 130 149,92 грн.,
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" (далі - відповідач) про стягнення 93 000,00 грн. заборгованості, 10 461,87 грн. 3 % річних та 26 722,85 грн. інфляційних нарахувань. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату професійної правничої допомоги.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 16.09.2016 року між сторонами було укладено договір поставки № 981, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити погоджений між наведеними контрагентами товар. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" вказувало на те, що на підставі усної домовленості між сторонами останні погодили надання позивачем відповідачу послуг, пов'язаних із шиномонтажем, підтяжкою, балансуванням, ремонтом шин. На виконання вищевказаних домовленостей та умов договору поставки позивач у період з 10.01.2018 року по 13.10.2018 року поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" товар загальною вартістю 208 256,35 грн., а також у період з 07.04.2018 року по 23.05.2018 року надав останньому послуги на суму 2 330,05 грн. Проте всупереч умовам Договору та досягнутим сторонами домовленостям відповідач вчасно та у повному обсязі поставлений позивачем товар та надані ним послуги не оплатив, унаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року відкрито провадження у справі № 910/19540/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
06.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" від 30.12.2020 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що у Договорі поставки від 16.09.2016 року № 981 сторонами не було погоджено строку оплати товару, а у адресованих відповідачу претензіях позивача від 25.11.2020 року № 1 та від 25.11.2020 року № 2 не містилося вимог про сплату спірної суми заборгованості. За таких обставин, відповідач зазначив про відсутність, на його думку, правових підстав для стягнення з нього нарахованих сум 3 % річних та інфляційних втрат. Разом із тим, відповідач повідомив про часткове погашення ним спірного основного боргу на суму 8 000,00 грн., на підтвердження чого надав суду копії відповідних платіжних доручень. Також у цій заяві по суті спору відповідач вказав про те, що позивачем всупереч приписам чинного законодавства не було надано суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), перелік таких послуг, наданих адвокатом позивачу, не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, а зазначена позивачем у його попередньому розрахунку сума витрат на професійну правничу допомогу, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик", є завищеною, оскільки не може перевищувати 3 000,00 грн. Крім того, відповідач просив суд стягнути з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" понесені ним судові витрати у розмірі 100,00 грн., що становлять вартість здійсненого відповідачем поштового відправлення відзиву на позов на адресу учасників справи.
16.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 13.01.2021 року на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав не необґрунтованість посилань відповідача щодо відсутності встановленого строку на оплату спірного товару, оскільки такий строк випливає зі змісту наявних у матеріалах справи видаткових накладних, рахунків, актів приймання-передачі, відповіді відповідача на претензію, а також положень частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України. У наведеній заяві по суті спору позивач підтвердив факт часткового погашення відповідачем спірного основного боргу на суму 8 000,00 грн., а також зазначив про безпідставність посилань відповідача щодо необґрунтованості заявленої до стягнення з нього суми витрат на оплату професійної правничої допомоги.
20.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 19.01.2021 року, до якого останнім було долучено докази на підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" витрат на оплату професійної правничої допомоги, пов'язаної з розглядом даної справи, зокрема, копію укладеного між ним та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська сім'я Лисенко" договору про надання правової допомоги від 08.12.2020 року № 1/08/12/20, копії актів здавання-приймання робіт за цим договором від 09.12.2020 року (на суму 8 000,00 грн.) та від 13.01.2021 року (на суму 3 000,00 грн.), а також копії платіжних доручень про оплату позивачем вартості означених робіт від 10.12.2020 року № 277 та від 13.01.2021 року № 8 відповідно.
Інших клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, від сторін до суду на момент вирішення даного спору не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
16.09.2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 981 (далі - Договір), за умовами якого постачальник на підставі заявок покупця зобов'язався постачати останньому автошини, колісні диски та аксесуари до них, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик", у свою чергу, - прийняти означений товар та сплатити за нього на умовах Договору.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 1.2 Договору ціна товару, асортимент, кількість вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з пунктами 1.3, 1.4 цієї угоди розрахунки за товар здійснюються в готівковій або безготівковій формі. Товар постачається покупцю на умовах 100 % передплати.
Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка товару здійснюється відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення в усній формі (по телефону) черговому менеджеру постачальника. Про підтвердження заявки або про її відхилення постачальник сповіщає покупця в усній формі (по телефону).
Відвантаження товару здійснюється протягом одного дня від дати оплати узгодженого рахунку за адресою: с. Іванків, вул. Харківська, 35А, Шинний Центр «Доктор Шина» (пункт 2.2 Договору).
За змістом розділу 4 Договору "Термін дії договору" даний Договір вступає в силу з моменту його підписання. На підставі даного Договору між постачальником та покупцем встановлюються прямі господарські відносини на 1 рік з моменту підписання Договору і у випадку відсутності взаємних письмових претензій термін дії Договору продовжується автоматично на 1 рік.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними № 38 від 10.01.2018 на суму 78 986,11 грн., № 189 від 16.02.2018 на суму 27 358,27 грн., № 1600 від 09.08.2018 на суму 68 911,99 грн. та № 2168 від 13.10.2018 на суму 32 999,98 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 208 256,35 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов'язань за Договором.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" вказало, що відповідач оплату вищенаведеного товару здійснив лише частково, перерахувавши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 117 586,40 грн. (у тому числі за видатковими накладними № 38 від 10.01.2018 - на суму 53 867,21 грн., № 189 від 16.02.2018 - на суму 19 719,19 грн., № 1600 від 09.08.2018 - на суму 33 000,00 грн. та № 2168 від 13.10.2018 - на суму 11 000,00 грн.) та заборгувавши таким чином останньому 90 669,95 грн.
Крім того, на виконання умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору про надання послуг, позивач у період з 07.04.2018 року по 23.05.2018 року надав відповідачу послуги, пов'язані із шиномонтажем, підтяжкою, балансуванням та ремонтом шин на загальну суму 2 330,05 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних між уповноваженими представниками сторін та скріплених їх печатками актами надання послуг № 541 від 07.04.2018 на суму 905,02 грн., № 826 від 06.05.2018 на суму 688,01 грн. та № 998 від 23.05.2018 на суму 737,02 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання відповідачу відповідних послуг також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем своїх зобов'язань за досягнутими між сторонами усними домовленостями.
Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" оплату вартості наданих йому позивачем послуг не здійснило, заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" 2 330,05 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого за Договором товару та виконаних позивачем робіт, останній звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" з претензіями від 25.11.2020 року № 1 про погашення заборгованості за поставлені товари, а також від 25.11.2020 року № 2 про погашення заборгованості за надані послуги, в яких просив відповідача сплатити наявну в нього заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання даних претензій.
У відповідь на означені претензії відповідач направив на адресу позивача лист від 26.11.2020 року № 129/4, в якому визнав наявну перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" заборгованість у загальному розмірі 93 000,00 грн., проте, посилаючись на погіршення економічної ситуації на підприємстві відповідача, запропонував позивачу погодити наведений у вказаному листі графік погашення означеної заборгованості.
Зважаючи на те, що спірна сума боргу погашена відповідачем у добровільному порядку не була, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки від 16.09.2016 року № 981, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався на те, що у Договорі поставки від 16.09.2016 року № 981 сторонами не було погоджено строку оплати товару, а в адресованих відповідачу претензіях позивача від 25.11.2020 року № 1 та від 25.11.2020 року № 2 не містилося вимог про сплату спірної суми заборгованості у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України.
Проте вказані заперечення не беруться судом до уваги з огляду на таке.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що фактичні правовідносини між сторонами за Договором склалися шляхом поставки позивачем спірного товару за видатковими накладними та виставлення відповідачу відповідних рахунків на його оплату, тоді як передоплати покупцем такого товару, як передбачено умовами пункту 1.4 Договору, здійснено не було.
Разом із тим, у наведеному правочині сторонами не було погоджено конкретного строку оплати товару, зокрема, в разі його поставки на умовах післяплати.
У той же час за умовами частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Тобто, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 Цивільного кодексу України) та не залежить, зокрема, від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару чи відповідної претензії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 року в справі № 915/641/19.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що строк оплати відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною № 38 від 10.01.2018 на суму 78 986,11 грн., виник 10.01.2018 року, за видатковою накладною № 189 від 16.02.2018 на суму 27 358,27 грн. - 16.02.2018 року, за видатковою накладною № 1600 від 09.08.2018 на суму 68 911,99 грн. - 09.08.2018 року, за видатковою накладною № 2168 від 13.10.2018 на суму 32 999,98 грн. - 13.10.2018 року.
Проте, як було зазначено у позовній заяві, відповідач оплату вищенаведеного товару здійснив лише частково, перерахувавши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 117 586,40 грн. та заборгувавши таким чином останньому 90 669,95 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У той же час, як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив про часткове погашення ним спірного основного боргу за Договором поставки на суму 8 000,00 грн., на підтвердження чого надав суду копії відповідних платіжних доручень: від 09.12.2020 року № 37064 на суму 2 000,00 грн., від 10.12.2020 року № 37089 на суму 2 000,00 грн., від 11.12.2020 року № 37117 на суму 2 000,00 грн. та від 14.12.2020 року № 37146 на суму 2 000,00 грн. Факт здійснення відповідачем часткового погашення спірної суми основного боргу за Договором поставки був визнаний позивачем та не заперечувався останнім під час розгляду справи.
З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).
З матеріалів справи вбачається, що з означеним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" звернулося до господарського суду міста Києва 09.12.2020 року, що підтверджується датою оформлення оператором поштового зв'язку відповідної накладної № 0829201636331, за якою позовну заяву з доданими до неї документами було направлено до суду.
У той же час, як було зазначено вище, відповідно до платіжного доручення від 09.12.2020 року № 37064 (проведено банком 09.12.2020 року) відповідач сплатив на користь позивача частину суми основного боргу за Договором поставки у розмірі 2 000,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" до господарського суду міста Києва з даним позовом - 09.12.2020 року, сума основного боргу відповідача за Договором поставки від 16.09.2016 року № 981 у розмірі 2 000,00 грн. була погашена останнім у добровільному порядку, що у свою чергу підтверджує відсутність предмету спору між сторонами в цій частині станом на 09.12.2020 року та свідчить про наявність правових підстав для відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" частини суми основного боргу за Договором поставки від 16.09.2016 року № 981 у розмірі 2 000,00 грн.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що предмет спору в частині, зокрема, стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором поставки від 16.09.2016 року № 981 у розмірі 6 000,00 грн., існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв'язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості відповідно до платіжних доручень від 10.12.2020 року № 37089 на суму 2 000,00 грн., від 11.12.2020 року № 37117 на суму 2 000,00 грн. та від 14.12.2020 року № 37146 на суму 2 000,00 грн.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором поставки від 16.09.2016 року № 981 в сумі 6 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, внаслідок сплати відповідачем суми основного боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою (та до моменту прийняття судом такої позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі) викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 року в справі № 904/5645/19.
Докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень сум спірної заборгованості за Договором поставки від 16.09.2016 року № 981, а також документи, які підтверджують, зокрема, повну чи часткову оплату відповідачем наданих йому послуг за актами надання послуг № 541 від 07.04.2018, № 826 від 06.05.2018 та № 998 від 23.05.2018, у матеріалах справи відсутні.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором поставки від 16.09.2016 року № 981, яка складає 82 669,95 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Слід також зазначити наступне.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Судом встановлено, що шляхом складання та підписання позивачем та відповідачем у період з 07.04.2018 року по 23.05.2018 року актів надання послуг № 541 від 07.04.2018 на суму 905,02 грн., № 826 від 06.05.2018 на суму 688,01 грн. та № 998 від 23.05.2018 на суму 737,02 грн., між сторонами виникли правовідносини щодо оплатного надання відповідачу послуг, пов'язаних із шиномонтажем, підтяжкою, балансуванням та ремонтом шин (укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб).
На виконання вказаних домовленостей позивач на підставі актів надання послуг № 541 від 07.04.2018 на суму 905,02 грн., № 826 від 06.05.2018 на суму 688,01 грн. та № 998 від 23.05.2018 на суму 737,02 грн. надав відповідачу послуги шиномонтажу, підтяжки, балансуванням та ремонту шин на загальну суму 2 330,05 грн.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані йому послуги за актами № 541 від 07.04.2018, № 826 від 06.05.2018 та № 998 від 23.05.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" посилалося на те, що строк оплати таких послуг, що становить два дні, був встановлений у відповідних виставлених відповідачу рахунках на їх оплату від 07.04.2018 року № 547, від 06.05.2018 року № 836 та від 23.05.2018 року № 1010.
Проте такі посилання визнаються судом необґрунтованими, оскільки у наведених рахунках зазначено лише про термін їх дійсності - протягом двох днів, що не може вважатися погодженням між сторонами строку оплати наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку.
Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару (послуги) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року в справі № 915/641/19.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зважаючи на відсутність між сторонами окремого письмового договору у формі єдиного документу, яким встановлено строк оплати наданих позивачем послуг, і обов'язок негайного виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих йому послуг не випливає з нормативних приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
У той же час, як було зазначено вище, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати вартості, зокрема, виконаних позивачем робіт за актами надання послуг № 541 від 07.04.2018 на суму 905,02 грн., № 826 від 06.05.2018 на суму 688,01 грн. та № 998 від 23.05.2018 на суму 737,02 грн., останній звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" з претензією від 25.11.2020 року № 2 про погашення заборгованості за надані послуги, в якій просив відповідача сплатити наявну в нього заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї претензії.
У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження конкретної дати отримання відповідачем вищенаведеної претензії позивача.
Разом із тим, у матеріалах даної справи наявна відповідь відповідача на вказану претензію від 26.11.2020 року № 129/4, в якій останній, зокрема, визнав наявну перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" заборгованість у загальному розмірі 93 000,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач отримав претензію позивача від 25.11.2020 року № 2 (був обізнаний про наявність такої претензії та встановлений у ній строк оплати наданих послуг) принаймні 26.11.2020 року, оскільки відповідь відповідача на цю претензію датована саме означеним днем.
Отже, десятиденний строк оплати відповідачем наданих йому за актами № 541 від 07.04.2018 на суму 905,02 грн., № 826 від 06.05.2018 на суму 688,01 грн. та № 998 від 23.05.2018 на суму 737,02 грн. послуг сплив 06.12.2020 року, а першим днем прострочення оплати таких послуг, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 08.12.2020 року.
Зважаючи на те, що загальна сума основного боргу відповідача за надані останньому відповідно до актів № 541 від 07.04.2018, № 826 від 06.05.2018 та № 998 від 23.05.2018 послуги, яка складає 2 330,05 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Разом із тим, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару та наданих послуг, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" 3 % річних у загальному розмірі 10 461,87 грн., нараховані на відповідні суми боргу по кожній спірній видатковій накладній (з урахуванням здійснених покупцем часткових погашень сум заборгованості) у період з 12.01.2018 року по 09.12.2020 року та кожному акту наданих послуг окремо у період з 09.04.2018 року по 09.12.2020 року згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" розрахунком, а також 26 722,85 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми основного боргу протягом наведених періодів.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення, бази нарахування та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення вказаних сум у завищеному розмірі.
Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що компенсаційні виплати можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постановах Верховного Суду у справах № 927/1091/17 від 10.07.2018, № 922/1008/16 від 13.06.2018, № 910/13064/17 від 10.04.2018, № 910/9078/18 від 08.05.2019.
Проте, з наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що розрахунок компенсаційних виплат було здійснено, зокрема, з урахуванням дня, в який відбулася оплата товару - 09.12.2020 року (без призначення відповідного платежу в зарахування оплати по конкретній видатковій накладній, відтак така оплата підлягає зарахуванню в оплату заборгованості з найдавнішим строком виникнення, тобто за видатковою накладною № 38 від 10.01.2018 року), що суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства. Крім того, позивачем всупереч вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України невірно визначено дати початкових періодів нарахування наведених сум, оскільки не враховано вихідних днів, а також не взято до уваги того, що прострочення оплати послуг, наданих за договором, що укладений у спрощений спосіб, виникає лише на наступний день після закінчення встановленого у претензії позивача від 25.11.2020 року № 2 десятиденного строку.
Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням встановлених судом дійсних дат виникнення прострочення відповідача по кожному взятому на себе зобов'язанню окремо), є 10 148,91 грн., з яких: 5 281,15 грн. - 3 % річних, нарахованих на суми основного боргу за видатковою накладною № 38 від 10.01.2018 на суму 78 986,11 грн. (з урахуванням часткового погашення боргу за цією накладною, у тому числі відповідно до платіжного доручення від 09.12.2020 року № 37064) у період з 12.01.2018 по 09.12.2020; 755,86 грн. - 3 % річних, нарахованих на суми основного боргу за видатковою накладною № 189 від 16.02.2018 на суму 27 358,27 грн. (з урахуванням часткового погашення боргу за цією накладною) у період з 18.02.2018 по 09.12.2020; 2 677,50 грн. - 3 % річних, нарахованих на суми основного боргу за видатковою накладною № 1600 від 09.08.2018 на суму 68 911,99 грн. (з урахуванням часткового погашення боргу за цією накладною) у період з 11.08.2018 по 09.12.2020; 1 434,02 грн. - 3 % річних, нарахованих на суми основного боргу за видатковою накладною № 2168 від 13.10.2018 на суму 32 999,98 грн. (з урахуванням часткового погашення боргу за цією накладною) у період з 14.10.2018 по 09.12.2020; 0,15 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за актом № 541 від 07.04.2018 на суму 905,02 грн. у період з 08.12.2020 по 09.12.2020; 0,11 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за актом № 826 від 06.05.2018 на суму 688,01 грн. у період з 08.12.2020 по 09.12.2020; 0,12 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за актом № 998 від 23.05.2018 на суму 737,02 грн. у період з 08.12.2020 по 09.12.2020.
Крім того, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди, є сума, яка за розрахунком суду становить 21 587,61 грн.
Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо його арифметичних чи методологічних дефектів.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" підлягає 3 % річних у розмірі 10 148,91 грн. та 21 587,61 грн. інфляційних втрат. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 312,96 грн. 3 % та 5 135,24 інфляційних втрат слід відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов'язки, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час, як було зазначено вище, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату професійної правничої допомоги, які відповідно до наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" документів становлять 11 000,00 грн.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем у встановлений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України строк подано, зокрема, копію укладеного між ним та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська сім'я Лисенко" (далі - Об'єднання) договору про надання правової допомоги від 08.12.2020 року № 1/08/12/20.
За умовами пункту 1.1 Договору про надання правової допомоги від 08.12.2020 року № 1/08/12/20 Об'єднання захищає права і представляє інтереси Клієнта щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик".
Відповідно до пункту 4.1 означеного правочину за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги, Клієнт сплачує Об'єднанню винагороду у формі гонорару, який розраховується, виходячи зі ставки 1 000,00 грн. за годину роботи адвоката.
Згідно з пунктом 4.4 цього Договору факт надання послуг підтверджується підписанням сторонами акту, що складається Об'єднанням у двох примірниках. Клієнт протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня одержання акту надсилає Об'єднанню підписаний зі свого боку акт.
Даний Договір укладений до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1 Договору).
Слід зазначити, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем також було долучено до матеріалів справи копії актів здавання-приймання робіт за цим Договором від 09.12.2020 року на суму 8 000,00 грн. (який містить опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та кількість витраченого останнім часу на виконання відповідних робіт, а саме: написання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Оріон-Логістик" за договором поставки № 981 та наданих послуг тривалістю 8 годин) та від 13.01.2021 року на суму 3 000,00 грн. (який містить опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та кількість витраченого останнім часу на виконання відповідних робіт, а саме: написання відповіді на відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості з ТОВ "Оріон-Логістик" за договором поставки № 981 та наданих послуг по справі № 910/19540/20 тривалістю 3 години), а також копії платіжних доручень про оплату позивачем вартості означених робіт від 10.12.2020 року № 277 та від 13.01.2021 року № 8 відповідно на загальну суму 11 000,00 грн.
Крім того, позивач надав суду копію ордеру серії АА № 1066439 від 09.12.2020 та копію відповідного свідоцтва про право на заняття Лисенко Ганною Олександрівною адвокатською діяльністю № 4651 від 27.09.2011 року.
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав про те, що позивачем всупереч приписам чинного законодавства не було надано суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), перелік таких послуг, наданих адвокатом позивачу, не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, а зазначена позивачем у його попередньому розрахунку сума витрат на професійну правничу допомогу, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик", є завищеною, оскільки не може перевищувати 3 000,00 грн.
У той же час суд звертає увагу на положення частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією із засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
Оцінивши доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки висловлені відповідачем заперечення не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Суд також зазначає про те, що вартість виконаних адвокатом робіт була погоджена позивачем Адвокатським об'єднанням "Адвокатська сім'я Лисенко" в укладеному між ними договорі про надання правової допомоги від 08.12.2020 року № 1/08/12/20, а детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), до яких входить лише написання та подання до суду позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву, відображено у відповідних актах здавання-приймання робіт за цим Договором із зазначенням тривалості виконання адвокатом таких робіт (надання послуг) по кожній означеній заяві по суті спору окремо.
Крім того, посилання відповідача на те, що перелік послуг, наданих адвокатом позивачу, не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, визнається судом безпідставним з огляду на наявність у матеріалах справи наведених заяв по суті спору, підготованих та складених адвокатом на виконання умов Договору, тоді як доказів чи обґрунтованих підстав вважати завищеною суму понесених позивачем витрат на оплату наведених послуг у загальному розмірі 11 000,00 грн., відповідачем не наведено.
З огляду на те, що відповідачем не доведено суду належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про наявність підстав, зокрема, для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), суд дійшов висновку про необґрунтованість відповідних посилань відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Як зазначено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн. є підтвердженими, враховуючи часткове задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина", а також беручи до уваги відсутність правових підстав для зменшення заявлених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку про те, що обов'язок з відшкодування таких витрат у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог, в сумі 9 866,33 грн., покладається на відповідача.
Разом із тим, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву судові витрати у розмірі 100,00 грн., що становлять вартість здійсненого ним поштового відправлення відзиву на позов на адресу учасників справи, компенсації останньому не підлягають, у зв'язку з необґрунтованістю означених вимог та недоведеністю розміру таких витрат, а також безпідставністю заперечень відповідача проти позову, викладених у відзиві на позов.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" про стягнення 130 149,92 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 40; код ЄДРПОУ 38483506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" (02081, місто Київ, вулиця Канальна, будинок 2; код ЄДРПОУ 33148287) 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 10 148 (десять тисяч сто сорок вісім) грн. 91 коп. 3 % річних, 21 587 (двадцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят сім) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 1 885 (одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 9 866 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 33 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" про стягнення 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 312 (триста дванадцять) грн. 96 коп. 3 % та 5 135 (п'ять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 24 коп. інфляційних втрат відмовити.
5. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" про стягнення 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. закрити, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 15.02.2021 року.
Суддя В.С. Ломака