ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/19627/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Оператор ринку"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Трейд"
про стягнення 10 799,86 грн.,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Державне підприємство "Оператор ринку" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Трейд" (далі - відповідач) про стягнення 10 799, 86 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 30.10.2020 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т Трейд" було укладено договір № 23/231-С, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити товар - електричні побутові прилади. Проте відповідач взяті на себе за цією угодою обов'язки щодо своєчасної поставки погодженого між сторонами товару належним чином не виконав, означений товар позивачу не поставив, унаслідок чого виникли підстави для нарахування передбачених договором штрафних санкцій. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року відкрито провадження у справі № 910/19627/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали про відкриття провадження від 16.12.2020 року в справі № 910/19627/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 44, літера Б.
Копію вищенаведеної ухвали суду уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Трейд" отримав 24.12.2020 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення цього відправлення з штрих-кодовим номером: 0105476014448.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
30.10.2020 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір № 23/231-С (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався власними силами та за власні кошти здійснити поставку за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, к. 612, 6 поверх, "Електричні побутові прилади" (холодильники, кавомашини, мікрохвильові печі та пилосос), а покупець, у свою чергу, - прийняти означений товар та своєчасно здійснити оплату на умовах та в порядку, встановленому в Договорі.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Відповідно до пункту 1.2 Договору вартість товару зазначена в Додатку до Договору Вартість товару включає в себе вартість транспортування товару, а також всі податки, збори та інші витрати, необхідні для поставки товару.
Вартість Договору складає 89 998,80 грн., крім того 20 % ПДВ - 17 999,76 грн. Разом з урахуванням ПДВ - 107 998,56 грн. (пункт 2.2 Договору).
За умовами пункту 3.2 наведеної угоди покупець здійснює оплату в розмірі 100 % від вартості Договору протягом 7 (семи) банківських днів після підписання покупцем видаткової накладної на підставі рахунку-фактури. Видаткова накладна підписується покупцем після постачання товару постачальником, в разі відсутності зауважень до кількості та якості товару. Рахунок-фактура надається постачальником покупцеві разом з видатковою накладною. Постачальник надає покупцю 2 (два) екземпляри підписаної та скріпленої печаткою зі своєї сторони видаткової накладної, належним чином оформленої постачальником на підставі довіреності покупця, в день постачання товару. Покупець повертає постачальнику підписаний екземпляр видаткової накладної протягом 7 (семи) робочих днів з дня отримання видаткової накладної від постачальника, після постачання товару, в разі відсутності зауважень.
Згідно з пунктами 5.1, 6.1 Договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 10 (десяти) робочих днів з дня укладення Договору.
У пункті 5.2 означеного правочину сторони погодили, що постачальник власними силами та за власні кошти здійснює поставку товару за адресою ДП "Оператор ринку": м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, к. 612, 6 поверх.
Часткова поставка товару не допускається (пункт 5.6 Договору).
Пунктом 5.5 цієї угоди встановлено, що право власності на товар переходить до покупця в момент підписання представником покупця видаткової накладної.
За змістом пункту 10.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2020 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
У матеріалах справи наявна Специфікація (Додаток № 1 до вищевказаного правочину), в якій сторони погодили вартість товару, поставка якого є предметом Договору, у розмірі 107 998,56 грн.
Так, виходячи з умов пунктів 5.1, 6.1 Договору, відповідач повинен був поставити позивачу узгоджений сторонами Договору товар на суму 107 998,56 грн. у строк до 13.11.2020 року включно (протягом 10 робочих днів з дня укладення Договору).
Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе за спірним Договором обов'язок щодо поставки цього товару в установлений строк (до 13.11.2020 року) не виконав.
У той же час листом № 04/2 від 13.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Т Трейд" звернулося до позивача з проханням розірвати укладений між сторонами Договір, у зв'язку з неможливістю поставки товару в строк, зазначений у даному правочині.
Листом № 01/16-2635 від 16.11.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафу в розмірі 10 799,86 грн., нарахованого покупцем на підставі пункту 7.3 Договору, в зв'язку із несвоєчасною поставкою погодженого між сторонами товару.
У відповідь на означену претензію відповідач направив на адресу Державного підприємства "Оператор ринку" лист № 25112020/1 від 25.11.2020 року, в якому зазначив про неможливість виконання ним своїх зобов'язань з поставки товару в установлений Договором строк внаслідок запровадження на усій території України карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, що, на думку постачальника, свідчить про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності, у зв'язку з настанням обставин непереборної сили.
Оскільки нараховані позивачем штрафні санкції у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, Державне підприємство "Оператор ринку" звернулося до суду з даним позовом про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну поставку товару в судовому порядку.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначалось вище, положеннями пунктів 5.1, 6.1 Договору передбачено строк поставки товару протягом 10 (десяти) робочих днів з дня укладення Договору, у зв'язку з чим відповідач повинен був виконати взяті на себе зобов'язання з поставки товару позивачу в строк до 13.11.2020 року включно.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару у строк, визначений за домовленістю сторін.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки покупцеві передбаченого укладеним між сторонами Договором товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 799,86 грн. штрафу, що становить 10 % від вартості Договору.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені статтею 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
У пункті 7.3 Договору сторони погодили, що за кожен факт невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за Договором, сторона, яка порушила умови Договору, сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 10 % від вартості Договору.
Оскільки судом встановлено, що відповідач несвоєчасно виконав взятий на себе обов'язок щодо поставки погодженого між сторонами товару, і розмір нарахованого позивачем штрафу відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Оператор ринку" про стягнення з відповідача наведеної суми є обґрунтованими.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження поставки товару позивачу в установлені Договором строки.
Крім того, відповідачем не було надано суду й доказів, які свідчать про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання спірних зобов'язань з поставки товару внаслідок, зокрема, дії обставин непереборної сили, наявність яких відповідно до пункту 8.3 Договору підтверджується відповідною довідкою (сертифікатом) Торгово-промислової палати України.
Судом також враховано, що Договір № 23/231-С був укладений між сторонами 30.10.2020 року, тобто зі спливом тривалого часу після запровадження на території України карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, що свідчить про обізнаність відповідача про строки, порядок та фактичні умови виконання взятих ним на себе зобов'язань та надання згоди на їх належне виконання шляхом добровільного підписання Договору з позивачем.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Оператор ринку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Трейд" про стягнення 10 799,86 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Трейд" (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 44, літера Б; код ЄДРПОУ 43625071) на користь Державного підприємства "Оператор ринку" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43064445) 10 799 (десять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 86 коп. штрафу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 15.02.2021 року.
Суддя В.С. Ломака