ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/19542/20
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд системи"
доПриватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна"
простягнення 53 468 грн 23 коп.
Представники сторін:не викликались
10.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд системи" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" про стягнення 53 468 грн 23 коп. заборгованості за договором поставки товару від 17.04.2019 № БС-0083, в тому числі: 50 000 грн 00 коп. основної заборгованості, 1 667 грн 93 коп. інфляційних втрат та 1 800 грн 30 коп. 3 % річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки товару від 17.04.2019 № БС-0083 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 50 000 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань позивачем нараховано 1 667 грн 93 коп. інфляційних втрат та 1 800 грн 30 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/19542/20, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Станом на 15.02.2021 відповідачем вимог ухвали суду від 14.12.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 24.12.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 77207410.
Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд системи" (постачальник за договором) та Приватним акціонерним товариством "Енергополь-Україна" (покупець за договором) укладено договір поставки товару № БС-0083 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати) у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати будівельні матеріали, що визначені у цьому договорі (надалі - товар).
Відповідно до пункту 2.1. договору ціна за одиницю товару кожного найменування за згодою сторін визначається специфікацією, що міститься в додатку до цього договору та є його невід'ємною частиною додатково погоджується сторонами при поставці кожної конкретної партії товару з урахуванням умов поставки, додаткових знижок та інших обставин, що впливають на ціну товару, та остаточно вказується в рахунках-фактурах, видаткових та/або товарно-транспортних накладних на товар.
Згідно з пунктом 5.1. договору розрахунки на кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу строком на 2 календарних дні з моменту передачі товару покупцю.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього договору та закінчується 31.12.2019 (пункти 9.1., 9.2. договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару від 17.04.2019 № БС-0083 позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявних в матеріалах справи підписаних між сторонами видаткових накладних: від 25.01.2019 № 121 на суму 69 338 грн 98 коп., від 11.02.2019 № 224 на суму 69 338 грн 98 коп., від 12.02.2019 № 233 на суму 1 389 грн 14 коп., від 11.02.2019 № 223 на суму 69 338 грн 98 коп., від 12.03.2019 № 519 на суму 4 868 грн 28 коп., від 12.03.2019 № 523 на суму 1 255 грн 80 коп., від 07.03.2019 № 475 на суму 6 100 грн 18 коп., від 20.03.2019 № 666 на суму 81 981 грн 04 коп., від 20.03.2019 № 687 на суму 35 520 грн 77 коп., від 08.04.2019 № 1028 на суму 354 грн 70 коп., від 12.04.2019 № 1178 на суму 111 149 грн 29 коп., від 22.04.2019 № 1338 на суму 35 520 грн 77 коп., від 17.04.2019 № 1237 на суму 5 855 грн 69 коп., від 17.04.2019 № 1238 на суму 17 334 грн 74 коп., від 16.04.2019 № 1228 на суму 69 338 грн 98 коп., від 24.04.2019 № 1380 на суму 30 591 грн 89 коп., від 30.08.2019 № 3803 на суму 44 961 грн 00 коп., від 10.09.2019 № 3992 на суму 40 095 грн 38 коп., від 19.09.2019 № 4275 на суму 247 170 грн 25 коп., від 20.09.2019 № 4278 на суму 71 475 грн 84 коп.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем частково оплачено поставлений позивачем товар, що підтверджуєтсья випискою по рахунку позивача від 25.01.2019 по 31.12.2019.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 50 000 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 50 000 грн 00 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за договором поставки товару від 17.04.2019 № БС-0083, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50 000 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 667 грн 93 коп. інфляційних втрат та 1 800 грн 30 коп. 3 % річних.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 667 грн 93 коп. інфляційних втрат та 1 800 грн 30 коп. 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 01.05.2020 № 3/20 в загальному розмірі 8 000 грн 00 коп.
У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд системи" (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Нечаєв і партнери" (далі - адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 3/20, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає доручення клієнта про надання правової допомоги на умовах, визначених цим договором.
Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 8 000 грн 00 коп. представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 01.05.2020 № 3/20, копію рахунку від 04.12.2020 № 124, копію акта про надані юридичні послуги від 04.12.2020, банківську виписку по рахунку адвокатського об'єднання, оригінал ордеру від 04.12.2020 серії КВ № 063510, копію свідоцтва від 30.01.2015 № 4311.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на ціну позову та заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також час, витрачений адвокатом на такі послуги, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та ступенем складності справи, а тому визнається судом обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" (вул. Кондратюка, 1, м. Київ, 04201, ідентифікаційний код 20022334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд системи" (вул. Набережно-Печерська дорога, 9-А, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 40443988) заборгованість у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп., 1 667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн 93 коп. інфляційних втрат, 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн 30 коп. 3 % річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Б.Плотницька