ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/16765/20
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом 1) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
2) комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"
до фізичної особи-підприємця Прис Віктора Петровича
про розірвання договору, виселення з нежитлового приміщення та стягнення заборгованості 44947,44 грн.
Представники сторін: не викликались.
Печерської районної в місті Києві державна адміністрація та комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Прис Віктора Петровича про розірвання договору, виселення з нежитлового приміщення та стягнення заборгованості 44947,44 грн., а саме:
- розірвати договір від 13 лютого 2019 року № 73/608 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду укладений між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового бонду Печерського району м. Києва" та фізичною особою- підприємцем Присом Віктором Петровичем;
- виселити фізичну особу-підприємця Приса Віктора Петровича з нежитлового приміщення, загальною площею 74, 50 кв. м., що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 25 А;
- стягнути з фізичної особи - підприємця Приса Віктора Петровича заборгованість за оренду нежитлового приміщення, загальною площею 74, 50 кв. м., що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 25 А, 44947,44 гривень на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (р/рахунок заявника НОМЕР_1 в ГУ по м. Києву та Київській обл. АТ "Ощадбанк" МФО 322669, код ЄДРПОУ 35692211).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 1 десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
27.11.2020 до канцелярії суду позивач 1 подав заяву з доданими документами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 14.12.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 74288451.
Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
13.02.2019 року між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), фізичною особою-підприємцем Прис Віктором Петровичем (орендар) та комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (підприємство-балансоутримувач) укладено договір №73/608 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець на виконання пункту 280 протокольного рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 25.09.2018 № 43/119, розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.11.2018 № 643 "Про укладання додаткових договорів до договорів про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду", керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Васильківська, 25А, розміщення складів, камер схову - 6 %.
Відповідно до ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Цей договір є укладений з моменту підписання його сторонами і діє до 28 березня 2021 року включно (п.9.1 договору).
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 74,5 кв.м., у т.ч. у підвальному поверсі 74,5 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об'єкта (п. 2.4. договору).
На виконання умов договору сторони склали акт відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди, за адресою: м. Київ, вул. В. Васильківська, 25А, а саме: нежиле приміщення загальною площею 74,5 кв.м., у т.ч. у підвальному поверсі 74,5 кв.м. згідно викопіювання з поповерхового плану.
Згідно п. 3.1 договору в редакції додаткового договору №1 про внесення змін від 13.02.2019, орендна плата визначена на підставі пункту № 29 таблиці 2 Методики розрахунку плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, і становить з 13.02.2019 без ПДВ: 124, 22 грн за 1 кв.м. орендної площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку лютий 2019 - 9 254, 69 грн. ПДВ 1850, 94 грн. Загальна сума до сплати становить: 11 105,63 грн.
Відповідно до ч.1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Мар'яненка, 7, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, ЄДРПОУ 35692211, ІПН 356922126550, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п.3.7 договору).
Відповідно до п. 4.2. договору, орендар зобов'язаний, зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Листом №432/10-216 від 16.10.2020 року позивач-2 направив відповідачу повідомлення-претензію про сплату заборгованості та припинення доступу до приміщення, в якому вимагав не допускати в подальшому дій, що призводять до затримки сплати за оренду займаного приміщення, сумлінно виконувати умови укладеного договору оренди нежитлового приміщення №73/608 від 13.02.2019р., сплатити в повному обсязі до 23.10.2020р. заборгованість за оренду приміщення в сумі 37 751,61 грн.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Будь-яких доказів оплати матеріали справи не містять.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача 2 щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 43 569,79 грн. ( заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2020 року по 31.10.2020 року) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач 2 просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 923,57 грн., 3% річних в розмірі 301,38 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 152,70 грн. нараховані станом на 20.10.2020 року.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6.2 договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Крім того, орендар згідно пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості. У випадку примусового стягнення орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також можуть стягуватись у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням та іншими процедурами розірвання договорів (демонтаж, зберігання тощо).
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 923,57 грн. наданим позивачем 2 і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 301,38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 152,70 грн. наданим позивачем 2 і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачі просять розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №73/608 від 13.02.2019 року.
Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Цивільного кодексу України.
Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
За змістом ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", або договором оренди.
Розглядаючи питання розірвання будь-якого договору суди мають встановити його чинність на момент прийняття відповідного рішення.
Так, в матеріалах справи наявне повідомлення Печерської районної в місті Києві державна адміністрація про відмову від договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1905/01-1897/В-040 від 04.09.2019 року, в якому посилаючись на п.5.1.3 договору , позивач 1 повідомив відповідача про відмову від договору оренди №73/608 від 13 лютого 2019 року та вважатиме його розірваним з моменту отримання фізичною особою-підприємцем Прис Віктором Петровичем даного повідомлення.
Пунктом 5.1.3 договору передбачено, що орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.
За змістом п. 9.3 договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв'язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.
На підтвердження направлення повідомлення про відмову від договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1905/01-1897/В-040 від 04.09.2019 року надано фіскальний чек від 06.09.2019 року щодо направлення рекомендованого листа №0101508141140, без опису вкладення у нього.
Отже, в суду відсутня можливість встановити, що наданий фіскальний чек підтверджує відправлення на адресу відповідача саме повідомлення про відмову від договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду вих. №1905/01-1897/В-040 від 04.09.2019 року.
А також, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем вищезазначеного повідомлення (дати такого отримання) та повернення даного листа з повідомленням з відміткою відділення зв'язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.
А тому, на момент звернення позивачів до суду даний договір не є розірваним.
Відповідно до п.6.7 договору , при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.
На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.9.6 договору).
Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).
При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.
Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за договором №73/608 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 13.02.2019 року за період з березня 2020 року по жовтень 2020 року включно
Враховуючи вищезазначене, умови договору, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 4.2.21 договору передбачено, що орендар зобов'язаний: після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.
Отже, оскільки договір розірваний судом та у зв'язку з чим відповідач втрачає статус орендаря, тому вимога щодо виселення з державного нерухомого майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір від 13 лютого 2019 року № 73/608 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду укладений між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та фізичною особою-підприємцем Присом Віктором Петровичем.
3. Виселити фізичну особу-підприємця Приса Віктора Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) з нежитлового приміщення, загальною площею 74,50 кв. м., що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 25 А.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Прис Віктора Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка, буд. 7 код ЄДРПОУ 35692211) основну заборгованість в розмірі 43 569 (сорок три тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 79 коп., пеню в розмірі 923 (дев'ятсот двадцять три) грн. 57 коп., три проценти річних в розмірі 301 (триста одна) грн. 38 коп., інфляційні нарахування в розмірі 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 70 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 306 (шість тисяч триста шість) грн. 00 коп.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Прис Віктора Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. Омельяновича-Павленка, 15, код ЄДРПОУ 37401206) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М. Мудрий