ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2021 Справа № 904/3823/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго»
до Дніпропетровської обласної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Новомосковська міська рада
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради»
про визнання недійсним рішення
Представники учасників справи:
від позивача: Осадчий А.В.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: Саване О.І.
29.08.2019 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» з вимогами до Дніпропетровської обласної ради про визнання недійсним п. 13 рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №389-14/VII «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує його права в частині внесення об'єкту нерухомого майна - теплових мереж та розподільчих теплових камер, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, до переліку об'єктів спільної власності територіальних сіл, селищ, міст Дніпропетровської області із закріпленням на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня "Солоний Лиман", оскільки, на момент прийняття оскаржуваного рішення власником вказаного майна була територіальна громада м. Новомосковськ, а за позивачем воно було закріплено на праві господарського відання.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019, на підставі ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/3823/19 передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 позовну заяву Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» прийнято до розгляду суддею Спичаком О.М., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.11.2019, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Новомосковську містку раду; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман»; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
08.11.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що оспорюване рішення було прийняте на підставі наданих Комунальним підприємством «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман» актів обстеження майна, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94. Згідно з вказаних актів було виявлено майно, яке не обліковувалось в бухгалтерському обліку Комунального підприємства «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман», а саме, тепломережі, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94.
Крім того, відповідач вказав на те, що з Акту приймання-передачі, за яким Дочірнє підприємство ОКП «Дніпротеплоенерго» «Новомосковськтеплоенерго» та її цілісний майновий комплекс були передані із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до спільної власності територіальних громад міста Новомосковськ, не вбачається (в акті конкретно не вказано), що були передані саме ті теплові мережі, якими доповнено перелік об'єктів майна спільної власності за оспорюваним рішенням.
11.11.2019 Комунальним підприємством «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман» (нова назва - Комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради») подані письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 12.11.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання.
12.11.2019 позивачем подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 розгляд справи №904/3823/19 в режимі відеоконференції призначено на 25.11.2019.
25.11.2019 позивачем подано відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
25.11.2019 представником Дніпропетровської обласної ради було подано клопотання про витребування у відповідача оригіналу акту приймання-передачі від 04.09.2012, затвердженого головою Дніпропетровської обласної ради та головою Новомосковської міської ради, з додатками до нього, яким визначено перелік майна, що входить до складу передачі на виконання рішення Дніпропетровської обласної ради №327-14/VІ від 17.08.2012.
Судове засідання, призначене на 25.11.2019, не відбулось у зв'язку з технічною неможливістю його проведення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 задоволено вказане клопотання відповідача про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 розгляд справи в режимі відеоконференції призначено у судовому засіданні на 05.12.2019.
У підготовчому засіданні 05.12.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження та 30 днів та відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 розгляд справи в режимі відеоконференції призначено у судовому засіданні на 27.12.2019.
09.12.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив
26.12.2019 позивачем подано клопотання про витребування доказів, якому позивач просив суд зобов'язати відповідача надати докази того факту, що відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради №327-14/VI від 17.08.2012, до комунальної власності територіальної громади міста Новомосковськ було передано не весь цілісний майновий комплекс, а тільки його частину - без теплових мереж; витребувати у Комунального підприємства «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман»:
- оригінал Актів обстеження майна, які були складені в процесі реорганізації та відповідно до яких було встановлено, що фактично розташовані теплові мережі та розподільчі теплові камери не знаходяться на бухгалтерському обліку лікарні;
- оригінали наказу Управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.01.2001 та Акту приймання-передачі основних засобів від 12.01.2001, відповідно до яких до третьої особи були передані на баланс лікарні будівлі і споруди водогрязелікарні з фізіотерапевтичним корпусом з підземними інженерними мережами теплопостачання, водопостачання каналізації;
- оригінали інвентаризаційних карток.
У підготовчому засіданні 27.12.2019 судом було частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів (лише в частині витребування документів), відкладено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 розгляд справи в режимі відеоконференції призначено у судовому засіданні на 17.01.2020.
У підготовчому засіданні 17.01.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 розгляд справи в режимі відеоконференції призначено у судовому засіданні на 10.02.2020.
10.02.2020 позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати від Комунального підприємства «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман» дані щодо результатів проведення інвентаризації активів і зобов'язань у 2019 році, а саме:
- оригінал наказу про проведення інвентаризації активів і зобов'язань в 2019 році;
- оригінал акту інвентаризації активів і зобов'язань в 2019 році;
- оригінал протоколу інвентаризаційної комісії з проведення інвентаризації в 2019 році;
- оригінал звернення до Дніпропетровської обласної ради із проханням розглянути на черговій сесії Дніпропетровської обласної ради питання закріплення за Комунальним підприємством «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман» тепломереж по вул. Герасименка, 94 у с. Новотроїцьке, які не мають документального підтвердження.
Крім того, у вказаному клопотання позивач просив суд витребувати у відповідача:
- оригінал пояснювальної записки до п. 13 проекту оспорюваного рішення;
- оригінал пакету документів, який надавався Комунальним підприємством «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман» до звернення про закріплення за ним тепломереж по вул. Герасименка, 94 у с. Новотроїцьке, які не мають документального підтвердження;
- відомості про розміщення проекту п. 13 рішення на сайті Дніпропетровської обласної ради;
- оригінал протоколу засідання постійної комісії відповідача з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, де попередньо розглянуто та схвалено проект оспорюваного рішення.
У підготовчому засіданні 10.02.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 26.02.2020.
26.02.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій позивач вказав додаткові підстави позову.
Зокрема, позивач зазначив, що відповідачем було порушено Регламент під час прийняття оспорюваного рішення, так як питання доповнення переліку об'єктів майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області об'єктом теплові мережі та розподільчі теплові камери, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, із закріпленням на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради» не розглядалося попередньо на профільній комісії, а враховуючи, що виявлення лікарнею при інвентаризації майна тепломереж, які не мають документального підтвердження щодо їх юридичного статусу, та закріплення їх на праві господарського відання відбулось протягом однієї доби (19.10.2018) взагалі, за твердженням позивача, свідчить про те, що прийняття оспорюваного рішення відбувалось «заднім числом» без належного оформлення згідно з Регламентом.
Вказана заява була прийнята судом до розгляду у підготовчому засіданні 26.02.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 26.02.2020.
У підготовчому засіданні 26.02.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про часткове задоволення клопотання позивача про витребування доказів; відкладено підготовче засідання на 17.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 підготовче засідання у справі №904/3823/19 призначено на 15.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 підготовче засідання у справі №904/3823/19 призначено на 20.05.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 підготовче засідання у справі №904/3823/19 призначено на 17.06.2020.
27.05.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на заяву позивачу про зміну підстав позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 підготовче засідання у справі №904/3823/19 призначено на 22.07.2020.
02.07.2020 представником Дніпропетровської обласної ради було подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просив доручити, Господарському суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача.
У підготовчому засіданні 22.07.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 08.09.2020.
27.07.2020 представником Дніпропетровської обласної ради було подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просив доручити, Господарському суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача.
Підготовче засідання, призначене на 08.09.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 підготовче засідання у справі №904/3823/19 призначено на 06.10.2020.
У підготовчому засіданні 06.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.11.2020.
У судовому засіданні 06.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 18.11.2020.
18.11.2020 позивачем подано клопотання про дослідження електронних доказів.
У судовому засіданні 18.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 02.12.2020.
30.11.2020 до Господарського суду міста Києва від Дніпропетровської обласної ради надійшли додаткові письмові пояснення.
У судовому засіданні 02.12.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 15.12.2020.
У судовому засіданні 15.12.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 22.12.2020.
Судове засідання, призначене на 22.12.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 судове засідання у справі №904/3823/19 призначено на 09.02.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник третьою особи 2 у судовому засіданні 09.02.2021 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
Представник відповідача у судове засідання 09.02.2021, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 01.02.2021 (за ідентифікатором пошуку 0105477259193).
Представник третьої особи 1 у судове засідання 09.02.2021, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду з 30.01.2021 знаходиться у точці доставки/видачі (за ідентифікатором пошуку 0105477259207).
У судовому засіданні 09.02.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Новомосковської міської ради від 26.12.2011 №399 надано згоду на прийняття із спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Дніпропетровської області цілісний майновий комплекс ДП «Новомосковськтеплоенерго» з балансовою вартістю 6000000 грн, який закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством ОКП «Дніпротеплоенерго», до комунальної власності територіальної громади міста Новомосковськ.
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 №327-14/VI Дочірнє підприємство ОКП «Дніпротеплоенерго» «Новомосковськтеплоенерго» та її цілісний майновий комплекс передано із сіпльної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Новомосковськ.
За актом приймання-передачі від 04.09.2012 (на виконання рішення Новомосковської міської ради від 26.12.2011 №399 та рішення Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 №327-14/VI) Дочірнє підприємство ОКП «Дніпротеплоенерго» «Новомосковськтеплоенерго» та її цілісний майновий комплекс були передані із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до спільної власності територіальних громад міста Новомосковськ.
Зокрема, з вказаного акту вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу входить: 1) котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (парова) та 2) котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (водогрійна).
Додатком до Акту приймання-передачі від 04.09.2012 є Інвентаризаційний опис станом на 01.09.2012 (відповідно до акту приймання-передачі від 04.09.2012).
Позивачем долучено до позовної заяви Перелік основних засобів, які знаходяться на балансі ДП «Новомосковськтеплоенерго» станом на 01.09.2012, в якому вказано, що до основних засобів, які знаходяться на балансі ДП «Новомосковськтеплоенерго» входять, зокрема, будівля розподільчої камери Сол.Лиман водонагрівна (інв. номер 9, рік 1991), будівля розподільчої камери Сол.Лиман парова (інв. номер 29, рік 1998), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 38, рік 1989), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 84, рік 1992), тепломережі зовнішні Сол.Лиман (інв. номер 113, рік 2001).
За Передавальним Актом від 10.12.2012, затвердженим рішенням Новомосковської міської ради №678 від 10.12.2012, у зв'язку з правонаступництвом, Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» - «Новомосковськтеплоенерго» передало, а Комунальне підприємство «Новомосковськтеплоенерго» прийняло все майно (в тому числі цілісний майновий комплекс), всі права та обов'язки ДП «Новомосковськтеплоенерго».
З вказаного акту вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу входить: 1) котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (парова) та 2) котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (водогрійна).
Додатком до Передавального акту від 10.12.2012 є Інвентаризаційний опис майна станом на 10.12.2012, в якому вказано, що до основних засобів, які знаходяться на балансі ДП «Новомосковськтеплоенерго» входять, зокрема, будівля розподільчої камери Сол.Лиман водонагрівна (інв. номер 9, рік 1991), будівля розподільчої камери Сол.Лиман парова (інв. номер 29, рік 1998), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 38, рік 1989), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 84, рік 1992), тепломережі зовнішні Сол.Лиман (інв. номер 113, рік 2001).
Відповідно до Статуту Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго», воно є правонаступником Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» - «Новомосковськтеплоенерго».
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №389-14/VII «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», зокрема, доповнено перелік об'єктів майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області об'єктом теплової мережі та розподільчі камери, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, із закріпленням на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман» (п. 13 рішення).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що розпорядження об'єктами теплових мереж та розподільчих камер, розташованих за адресою: Дніпропетровська обл., с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 із закріпленням їх на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради» відповідач мав право лише у тому випадку, якщо зазначене майно на момент прийняття Рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №389-14/VII перебувало в спільній власності громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області.
Однак, за твердженням позивача, на момент прийняття оскаржуваного рішення, власником вказаного у п. 13 рішення майна була територіальна громада міста Новомосковськ, а майно знаходилось на праві господарського відання у позивача.
Крім того, позивач зазначив, що відповідачем було порушено Регламент під час прийняття оспорюваного рішення, так як питання доповнення переліку об'єктів майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області об'єктом теплові мережі та розподільчі теплові камери, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, із закріпленням на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради» не розглядалося попередньо на профільній комісії, а враховуючи, що виявлення лікарнею при інвентаризації майна тепломереж, які не мають документального підтвердження щодо їх юридичного статусу, та закріплення їх на праві господарського відання відбулось протягом однієї доби (19.10.2018) взагалі, за твердженням позивача, свідчить про те, що прийняття оспорюваного рішення відбувалось «заднім числом» без належного оформлення згідно з Регламентом.
За таких обставин, позивач просить суд визнати недійсним п. 13 Рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №389-14/VII «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області».
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що оспорюване рішення було прийняте на підставі наданих Комунальним підприємством «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман» актів обстеження майна, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94. Згідно з вказаних актів було виявлено майно, яке не обліковувалось в бухгалтерському обліку Комунального підприємства «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман», а саме, тепломережі, які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94.
Крім того, відповідач вказав на те, що з Акту приймання-передачі, за яким Дочірнє підприємство ОКП «Дніпротеплоенерго» «Новомосковськтеплоенерго» та її цілісний майновий комплекс були передані із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до спільної власності територіальних громад міста Новомосковськ, не вбачається (в акті конкретно не вказано), що були передані саме ті теплові мережі, якими доповнено перелік об'єктів майна спільної власності за оспорюваним рішенням.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.
Так, однією з підстав позову у даній справі позивачем визначено те, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (Рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №389-14/VII) теплові мережі та розподільчі теплові камери вже перебували у власності територіальної громади міста Новомосковська та на балансі Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» (позивача), у зв'язку з чим відповідач не мав будь-якого права ними розпоряджатися (тобто, приймати щодо них будь-яке рішення, в тому числі про закріплення на праві господарського відання за третьою особою).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з ч. 3 ст. 320 Цивільного кодексу України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України паво власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України (ч. 2 ст. 324 Цивільного кодексу України).
У ст. 327 Цивільного кодексу України зазначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
У ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
У п. 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
Враховуючи викладене, до предмета доказування у даній справі входять обставини, що ті об'єкти (теплові мережі та розподільчі теплові камери), щодо яких Дніпропетровська обласна рада прийняла Рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №389-14/VII про закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради», станом на дату прийняття оскаржуваного рішення вже перебували у власності територіальної громади міста Новомосковськ (а не територіальної громади Дніпропетровської області), та виключно Новомосковська міська рада мала право розпоряджатися (управляти) ними (в тому числі, передавати в господарське управління будь-яким особам) в інтересах територіальної громади міста Новомосковськ.
Як встановлено судом, Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 №327-14/VI Дочірнє підприємство ОКП «Дніпротеплоенерго» «Новомосковськтеплоенерго» та її цілісний майновий комплекс передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Новомосковськ.
За актом приймання-передачі від 04.09.2012 Дочірнє підприємство ОКП «Дніпротеплоенерго» «Новомосковськтеплоенерго» та її цілісний майновий комплекс були передані із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до спільної власності територіальних громад міста Новомосковськ, зокрема: 1) котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (парова) та 2) котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (водогрійна).
Позивачем долучено до позовної заяви Перелік основних засобів, які знаходяться на балансі ДП «Новомосковськтеплоенерго» станом на 01.09.2012, в якому вказано, що до основних засобів, які знаходяться на балансі ДП «Новомосковськтеплоенерго» входять, зокрема, будівля розподільчої камери Сол.Лиман водонагрівна (інв. номер 9, рік 1991), будівля розподільчої камери Сол.Лиман парова (інв. номер 29, рік 1998), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 38, рік 1989), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 84, рік 1992), тепломережі зовнішні Сол.Лиман (інв. номер 113, рік 2001).
Крім того, за Передавальним Актом від 10.12.2012, затвердженим рішенням Новомосковської міської ради №678 від 10.12.2012, у зв'язку з правонаступництвом, Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» - «Новомосковськтеплоенерго» передало, а Комунальне підприємство «Новомосковськтеплоенерго» прийняло все майно (в тому числі цілісний майновий комплекс), всі права та обов'язки ДП «Новомосковськтеплоенерго».
З вказаного акту вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу входить: 1) котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (парова) та 2) котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (водогрійна).
Додатком до Передавального акту від 10.12.2012 є Інвентаризаційний опис майна станом на 10.12.2012, в якому вказано, що до основних засобів, які знаходяться на балансі ДП «Новомосковськтеплоенерго» входять, зокрема, будівля розподільчої камери Сол.Лиман водонагрівна (інв. номер 9, рік 1991), будівля розподільчої камери Сол.Лиман парова (інв. номер 29, рік 1998), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 38, рік 1989), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 84, рік 1992), тепломережі зовнішні Сол.Лиман (інв. номер 113, рік 2001).
Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що до комунальної власності територіальної громади міста Новомосковськ та, відповідно на баланс позивача, було передано: котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (парова); котельня, 51291, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94 (водогрійна); будівля розподільчої камери Сол.Лиман водонагрівна (інв. номер 9, рік 1991), будівля розподільчої камери Сол.Лиман парова (інв. номер 29, рік 1998), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 38, рік 1989), тепломережі Сол.Лиман (інв. номер 84, рік 1992), тепломережі зовнішні Сол.Лиман (інв. номер 113, рік 2001), які знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Герасименка, 94.
Крім того, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 13.09.1990 №354 вирішено з метою забезпечення теплоенергією лікарні «Солоний Лиман», житлових будників і господарських споруд при лікарні передати на баланс «Дніпропетровськтеплокомуненерго» першу чергу збудованих котелень.
Наказом Дніпропетровського обласного виробничого об'єднання теплових мереж «Дніпропетровськтеплокомуненерго» Управління житлово-комунального господарства облвиконкому №391 від 29.12.1990 прийнято з 01.01.1991 на баланс котельню та теплотрасу (у зв'язку з закінченням будівництва об'єктів обласної фізіотерапевтичної лікарні «Солоний Лиман»). За актом передачі з балансу (березень 1990 року) «Дніпропетровськтеплокомуненерго» прийняло на баланс теплотрасу, довжиною 1214 метрів.
Однак, судом встановлено, що наказом Дніпропетровської обласної державної адміністрації Управління охорони здоров'я від 10.01.2001 №5 наказано головному лікарю Обласної фізіотерапевтичної лікарні «Солоний Лиман» прийняти на баланс закладу будівлі та споруди лікарні разом з інженерними мережами.
Вказані інженерні мережі були прийняті на баланс лікарні за Актом прийняття-передачі основних засобів.
До того ж, як вбачається з інвентарних карток, на балансовому обліку Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради» станом на дату прийняття Дніпропетровською обласною радою рішення від 17.08.2012 №327-14/VI (яким Дочірнє підприємство ОКП «Дніпротеплоенерго» «Новомосковськтеплоенерго» та її цілісний майновий комплекс передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Новомосковськ) вже знаходилась частина теплових мереж та продовжувала обліковуватись на балансовому обліку третьої особи після прийняття вказаного рішення.
Як пояснив відповідач у запереченнях на відповідь на відзив, з огляду на вказаний наказ та інвентаризаційні картки, а також у зв'язку з тим, що як у третьої особи, так і у відповідача, були відсутні правовстановлюючі документи (що було виявлено під час реорганізації Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради») щодо зазначених мереж для впорядкування вказаного питання , для документального оформлення зазначених об'єктів та забезпечення можливості державної реєстрації прав на них, було і прийняте оскаржуване позивачем рішення.
Судом встановлено, що як вбачається з актів обстеження майна, затверджених В.о. головного лікаря Комунального підприємства «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман» 19.10.2018, в них зазначено, що в бухгалтерському обліку Комунального підприємства «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман» відсутні наступні теплові мережі за адресою Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94:
1) від огорожі до теплової камери №3 - 40 погонних метрів;
2) від теплової камери №3 до теплової камери №9 - 224 погонні метри;
3) від теплової камери №9 до теплової камери №10 - 544 погонні метри;
4) від теплової камери №3 до теплової камери №4 - 232 погонні метри;
5) від теплової камери №4 до теплової камери №5 - 152 погонні метри;
6) від теплової камери №5 до магазину - 28 погонних метрів;
7) від теплової камери №5 до огорожі - 40 погонних метрів;
8) теплові камери;
9) від огорожі до теплової камери №7 - 168 погонних метрів;
10) від теплової камери №7 до житлового будинку по вул. Герасименка 77 - 628 погонних метрів;
11) від огорожі до теплової камери №6 - 112 погонних метрів;
12) від теплової камери №6 до будівлі лівого спального корпусу - 100 погонних метрів;
13) від теплової камери №6 до огорожі - 120 погонних метрів;
14) в будівлі лівого спального корпусу та приймального відділення - 140 погонних метрів;
15) від теплової камери №1 до теплової камери №2 - 152 погонні метри;
16) від теплової камери №1 до будівлі їдальні - 60 погонних метрів;
17) від теплової камери №11 до будівлі фізіотерапевтичного відділення №1 - 328 погонних метрів;
18) від теплової камери №1 до теплової камери №11 - 80 погонних метрів;
19) від будівлі газової котельні до будівлі дитячого відділення - 720 погонних метрів;
20) від будівлі газової котельні до теплової камери №1 - 128 погонних метрів;
21) від теплової камери №2 до будівлі пральні - 56 погонних метрів;
22) від теплової камери №2 до будівлі правого спального корпусу - 136 погонних метрів;
23) від теплової камери №2 до огорожі - 180 погонних метрів;
24) в будівлі дитячого відділення - 712 погонних метрів;
25) в будівлі фізіотерапевтичного відділення - 1312 погонних метрів;
26) в будівлі пральні та гаражу - 112 погонних метрів;
27) теплові камери;
28) від будівлі газової котельні до будівлі фізіотерапії - 120 погонних метрів.
Як вбачається з Актів закріплення майна на праві господарського відання, які затверджено Першим заступником голови Дніпропетровської обласної ради, вказані теплові мережі та теплові камери були закріплені на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Дніпропетровська Обласна фізіотерапевтична лікарня «Солоний Лиман».
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Суд звертає увагу на те, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Однак, з огляду на подані сторонами під час розгляду справи докази, оцінюючи їх в сукупності та з урахуванням принципу вірогідністю, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, та обов'язок доказування яких покладається на позивача.
Як вбачається з Акту передачі з балансу Обласної фізіотерапевтичної лікарні «Солоний Лиман» на баланс Виробничого об'єднання «Дніпропетровськтеплокомуненерго» від березня 1990 року, на баланс Виробничого об'єднання «Дніпропетровськтеплокомуненерго» (попереднику позивача) була передана теплотраса загальною протяжністю 1214 метрів.
Водночас, у зв'язку з закінченням будівництва об'єкта «Збільшення потужності системи підігріву лікувальних реагентів для фізіотерапевтичного корпусу ЛОК «Солоний Лиман», начальник управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації листом від 21.11.2001 просив директора ДП «Новомосковськтеплоенерго» прийняти на баланс котельню та зовнішні тепломережі довжиною 90 погонних метрів.
Суд зазначає, що протяжність теплових мереж, які були передані на баланс Комунальному підприємству «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради» за оспорюваним рішенням Дніпропетровської обласної ради відрізняється (є більшою) від тих теплових мемерж, які були передані відповідно до наявних в матеріалах справи доказів) на баланс ДП «Новомосковськтеплоенерго».
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що до переліку тих об'єктів (теплові мережі та розподільчі теплові камери), щодо яких Дніпропетровська обласна рада прийняла Рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №389-14/VII про закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради», увійшли ті об'єкти, які на підставі Рішення Дніпропетровської обласної ради від 17.08.2012 №327-14/VI були передані до комунальної власності міста Новомосковськ та які перебували на балансі позивача.
Тобто, не доведено, що відповідач розпорядився майном, яке не належало до сфери його управління.
Крім того, одним з засобом доказування є висновки експертів (відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем висновку експерта, складеного на його замовлення, суду не подано, так само як і не заявлено клопотань про призначення у справі судової експертизи з метою встановлення обставин, що входять до предмета доказування у даній справі.
Що стосується тверджень позивача про порушення відповідачем Регламенту під час прийняття оспорюваного рішення, суд зазначає наступне.
У статті 37 Регламенту Дніпропетровської обласної ради VII скликання, затвердженого рішенням обласної ради від 19.02.2016 №9-2VІІ, визначено, що рішення обласної ради, розпорядження голови ради підлягають оприлюдненню на офіційному сайті обласної ради невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів із дня їх прийняття (копія Регламенту долучена відповідачем до матеріалів справи).
Як зазначив відповідач, на підставі службової записки від першого заступника голови обласної ради Олійника С.В. (копія долучена відповідачем до матеріалів справи) на офіційному сайті обласної ради 01 жовтня 2019 року було опубліковано проект рішення Дніпропетровської обласної ради «Про деякі питання управління майном що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» (проект рішення долучений відповідачем до матеріалів справи).
Зазначений проект рішення був розглянутий на пленарному засіданні обласної ради 19.10.2018 та в результаті було прийнято рішенням обласної ради, згідно з пунктом 13 якого вирішено доповнити перелік об'єктів майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області об'єктом теплові мережі та розподільчі теплові камери, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, із закріпленням на праві господарського відання за комунальним підприємством „Дніпропетровська обласна фізіотерапевтична лікарня „Солоний лиман".
Крім того, на підставі службової записки першого заступника голови обласної ради Олійника С.В. та резолюції на ній голови обласної ради Пригунова Г.О. до порядку денного чотирнадцятої сесії Дніпропетровської обласної ради VII скликання було внесено проект рішення „Про деякі питання управління майном, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" (копія долучена відповідачем до матеріалів справи).
Як пояснив відповідач, до оприлюднення на офіційному сайті проекти рішень погоджуються із службовими особами, якщо питання, порушені в них, належать до їх компетенції.
Погодження проектів рішень оформляється на зворотному боці. Проект оскаржуваного рішення було завізовано та оприлюднено на сайті Дніпропетровської обласної ради. Зазначений проект рішення містив в собі пункт 13, який і оскаржується позивачем (копія проекту оскаржуваного рішення з листком візування долучено відповідачем до матеріалів справи).
Щодо тверджень позивача про прийняття обласною радою оскаржуваного рішення «заднім числом» з посиланням на те, що виявлення КП „Дніпропетровська обласна фізіотерапевтична лікарня „Солоний лиман" майна підприємства тепломереж, які не мають документального підтвердження та закріплення цього майна за ним рішенням обласної ради протягом однієї доби, суд вважає їх недоведеними.
Зокрема, як пояснив відповідач, зазначені в Актах обстеження тепломережі, були виявлені під час інвентаризації, яка проводилася у березні - квітні 2018 року. Тобто, про виявлення цього майна було і стало відомо не вдень прийняття оскаржуваного рішення, а за 4 місяці до цього. Акти обстеження було складно спеціально створеною комісію та лише затверджено керівником підприємства 18.10.2018.
Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи копію листа Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» Дніпропетровської обласної ради» від 10.10.2018 щодо виявлення тепломереж, які не обліковуються в бухгалтерському обліку комунального підприємства та розгляду питання доповнення переліку майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст дніпропетровської області виявленим майном на черговій сесії обласної ради.
Також, суд зазначає, що відповідно до статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Відповідач зазначив, що розгляд питання доповнення переліку об'єктів майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області об'єктом теплові мережі та розподільчі теплові камери, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новотроїцьке, вул. Герасименка, 94, із закріпленням на праві господарського відання за комунальним підприємством „Дніпропетровська обласна фізіотерапевтична лікарня „Солоний лиман" не доручався головою обласної ради профільній постійній комісії (комісії з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства) обласної ради. Також, зазначене питання не розглядалося на засіданні зазначеної комісії за її ініціативою. Однак, це не перешкоджає включенню зазначеного питання до порядку денного чотирнадцятої сесії Дніпропетровської обласної ради VII скликання, його розгляду депутатами обласною ради та прийняттю законного рішення з цього питання.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем Регламенту при прийнятті оскаржуваного рішення.
За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» про визнання недійсним п. 13 Рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 №389-14/VII «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 15.02.2021.
Суддя О.М. Спичак