ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.02.2021Справа № 910/20478/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у підготовчому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (с. Невгоди, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11162)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (пров. Тараса Шевченка, 3, м. Київ, 01001)
про визнання недійсним договору,
Представники сторін:
від позивача: Назаренко С.М.,
від відповідача: Кулькін О.М.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про визнання недійсним договору поставки № ДП-2/21 від 01.07.2020, укладеного між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір був підписаний від імені позивача особою, яка не була уповноважена на вчинення вказаних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/20478/20, призначено підготовче засідання на 25.01.2021.
21.01.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло заперечення проти вирішення спору в господарському суді, у якому просив залишити позов без розгляду.
В підготовче засідання 25.01.2021 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив, оголосити в підготовчому засіданні перерву до 08.02.2021, встановити позивачу строк для подання письмових пояснень щодо заперечень відповідача у строк до 03.02.2021.
02.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заперечення відповідача проти вирішення спору в господарському суді.
В підготовче засідання 08.02.2021 з'явилися представники сторін.
В підготовчому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти вирішення спору в господарському суді, просив залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що третейська угода, укладена мі сторонами у вигляді третейського застереження в договорі поставки № ДП-2/21 від 01.07.2020, не визнана недійсною, не втратила чинності та може бути виконана.
Представник позивача заперечив проти вказаних тверджень відповідача, посилаючись на те, що підстави для залишення позову відсутні.
Розглянувши заперечення відповідача проти вирішення спору в господарському суді, заслухавши пояснення представників, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" обґрунтовані недійсністю договору поставки № ДП-2/21 від 01.07.2020 з огляду на те, що цей договір був підписаний від імені позивача особою, яка не була уповноважена на вчинення вказаних дій.
Відповідно до пункту 6.2.1 договору поставки № ДП-2/21 від 01.07.2020, сторони Договору також домовились про те. що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв'язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов'язані з виконанням, порушенням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього Договору, можуть бути
передані зацікавленою Стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» (Місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8) у відповідності з його Регламентом, який є невід'ємною частиною третейського застереження. Місцезнаходження, найменування Сторін, місце та дата укладення третейського застереження, є тотожними до реквізитів, зазначених у цьому Договорі. Третейський суд складається з одного третейського судді.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною першою статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Приписами статті 2 Закону визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Статтею 12 Закону встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Частиною п'ятою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено у ч. 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
Як вбачається зі змісту договору, у п. 6.2.1 договору поставки № ДП-2/21 від 01.07.2020 між позивачем та відповідачем укладена саме третейська угода у вигляді третейського застереження, викладена в письмовій формі, підписана сторонами та скріплена їх печатками, містить вказівку про конкретно визначений третейський суд.
Обставин недійсності, встати чинності чи неможливості виконання угоди позивача та відповідача про передачу даного спору на вирішення третейського суду Господарським судом міста Києва не встановлено.
Суд звертає увагу, що принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 зі справи № 920/241/19 та постанові Верховного Суду від 24.09.2020 зі справи № 824/198/19.
Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди.
Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" звернулося до місцевого господарського суду із запереченням в порядку частини першої статті 226 ГПК України та просить залишити позов у справі № 910/20478/20 без розгляду, посилаючись на укладення сторонами третейської угоди у вигляді третейського застереження.
У п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Наведений п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачає саме імперативний обов'язок суду залишити позов без розгляду не просто по факту, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, а саме, якщо будь-яка із сторін цієї угоди, зокрема і відповідач, попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору і не пізніше початку розгляду справи по суті.
Тобто, фактично законодавець дає сторонам можливість як за волевиявленням всіх сторін укласти арбітражу угоду, так і за їх спільним волевиявленням змінити арбітражну підсудність та розглядати справу у відповідному господарському суді України, яке виражається в тому, що одна зі сторін угоди передає спір до такого суду і жодна зі сторін вказаної арбітражної угоди не заявляє заперечень проти цього до подання своєї першої заяви щодо суті спору і до початку розгляду справи по суті.
Водночас, щодо доводів позивача суд зазначає, що у сторін дійсно існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду.
Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін, тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду.
При цьому, чинне законодавство України не позбавляє сторін права на вирішення спору саме господарським судом.
Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Тому, в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Крім того, п. 4.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист.
Поряд з викладеним суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність взаємної згоди сторін спору на його вирішення комерційним судом, оформленої відповідним арбітражним застереженням, оскільки п. 6.2.1 саме такою згодою і являється.
Враховуючи те, що договір поставки № ДП-2/21 від 01.07.2020 містить третейське застереження, а від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, суд доходить висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про визнання недійсним договору поставки № ДП-2/21 від 01.07.2020, укладеного між позивачем та відповідачем, підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Отже, позивачу підлягає поверненню сплачена ним сума судового збору в разі подання ним відповідного клопотання в порядку приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 22, 226, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про визнання недійсним договору поставки № ДП-2/21 від 01.07.2020, укладеного між позивачем та відповідачем, залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 15.02.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко