ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2021Справа № 910/17310/20
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомКомунального підприємства "Аеропорт Вінниця"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Джоніка"
простягнення 7 163 грн 23 коп.
Представники:
від позивача:не з'явились
від відповідача:Ковальчук А.С. - представник на підставі оредру
06.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Аеропорт Вінниця" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Джоніка" про стягнення 224 438 грн 70 коп. заборгованості по стандартній угоді ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) - додаток В № 751219 від 23.12.2019, в тому числі: 217 275 грн 47 коп. основного боргу, 2 934 грн 25 коп. інфляційних втрат та 4 228 грн 98 коп. 3 % річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеної сторонами угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) - додаток В № 751219 від 23.12.2019 неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 217 275 грн 47 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 2 934 грн 25 коп. інфляційних втрат та 4 228 грн 98 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/17310/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2020.
30.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
У підготовчому засіданні 03.12.2020 судом оголошено перерву до 14.01.2021.
12.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 934 грн 25 коп. інфляційних втрат та 4 228 грн 98 коп. 3 % річних.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Таким чином, суд приймає зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 934 грн 25 коп. інфляційних втрат та 4 228 грн 98 коп. 3 % річних.
14.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, пояснення та клопотання про закриття провадження в частині.
У підготовчому засіданні 14.01.2021 суд постановив зарити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.02.2021.
Представник позивача у судове засідання 01.02.2021 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
У судове засідання 01.02.2021 з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 01.02.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд
Протягом 2019 - 2020 років між Комунальним підприємством "Аеропорт Вінниця" (обслуговуюча компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Джоніка" (перевізник) існували відносини щодо надання послуг з наземного обслуговування, що підтверджується підписаними між сторонами додатками В до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура), а саме:
Стандартною угодою ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) - додаток В № 751219 від 23.12.2019 (додаток В № 751219 від 23.12.2019), яка діяла з 23.12.2019 до 31.03.2020.
Відповідно до пункту 1.1 Параграфу 1 «Наземні послуги та збори» Додатку В № 751219 від 23.12.2019 для наземного обслуговування, що складається з прильоту та подальшого відправлення повітряного судна, обслуговуюча компанія надає послуги додатка А по тарифам, перелік яких визначений у вказаному пункті.
Згідно з пунктом 1.2 Параграфу 1 «Наземні послуги та збори» Додатку В № 751219 від 23.12.2019 для наземного обслуговування, яке складається з прибуття та відправлення повітряного судна, обслуговуюча компанія нараховує плату перевізнику згідно з визначеними у даному пункті тарифами.
Відповідно до п. 3.1 Параграфу 3 «Порядок розрахунків» Додатку В № 751219 від 23.12.2019 розрахунки за надані послуги перевізник здійснює упродовж 5 робочих днів з дати отримання рахунків обслуговуючої компанії та після підписання акта виконаних робіт.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На підставі Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування № 751219 від 23.12.2019 позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату від 05.03.2020 № 108 на суму 39 549 грн 34 коп., № 110 на суму 24 029 грн 94 коп., від 08.03.2020 № 112 на суму 114 116 грн 43 коп., № 113 на суму 7 580 грн 87 коп., № 114 на суму 63 609 грн 70 коп.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними між сторонами належним чином засвідченими копіями актів надання послуг від 05.03.2020 № 108 на суму 39 549 грн 34 коп., від 05.03.2020 № 110 на суму 24 029 грн 94 коп., від 08.03.2020 № 112 на суму 114 116 грн 43 коп., від 08.03.2020 № 113 на суму 7 580 грн 87 коп., № 114 на суму 63 609 грн 70 коп.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов угоди та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за угодою, позивачем нараховано відповідачу 2 934 грн 25 коп. інфляційних втрат та 4 228 грн 98 коп. 3 % річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та нормам чинного законодавства.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлений законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 Цивільного кодексу України України визначає, ще використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасники господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язанню можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконанню зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
За пунктом 3.3 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом е Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.
Суд зазначає, що стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовне національної валюти України (гривні).
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1, 2 ст. 192 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частина 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Згідно з частиною другою статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексаиії не підлягає.
Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Тарифи з наземного обслуговування виражені в іноземній валюті, відтак, правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат відсутні, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 228 грн 98 коп. 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, вимоги про стягнення 2 934 грн 25 коп. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Джоніка" (вул. Волинська, 66-А, м. Київ, 03151, ідентифікаційний код 40711230) на користь Комунального підприємства "Аеропорт Вінниця" (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, ідентифікаційний код 01130532) 4 228 (чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн 98 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 96 коп.
3. В іншій частині щодо вимог про стягнення 2 934 грн 25 коп. інфляційних втрат відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 11.02.2021
Суддя Н.Б.Плотницька