ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2021Справа № 910/10715/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" (01135, м.Київ, пр-т Перемоги 5-А, код ЄДРПОУ 38870739)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ" (01042, м.Київ, вул.Іоанна Павла ІІ,буд.4/6,корп.А,оф.914, код ЄДРПОУ 38365232)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РКДЗ" (09600, Київська область, Рокитнянський район, смт.Рокитне, вул.Білоцерківська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37066465)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна
Представники сторін:
Від позивача: Блінов С.І. за дов.
Від відповідача 1: не з'явився
Від відповідача 2: Кушнір О.В. адвокат
Акціонерне товариство "БАНК "ПОРТАЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "РКДЗ" про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 6/2017 від 23.05.2017, укладеного між ТОВ "УКРТРАНС-РЕМОНТ" та ТОВ "РКДЗ";
- зобов'язання ТОВ "РКДЗ" повернути належному власнику - ТОВ "УКРТРАНС-РЕМОНТ" майно-магістральний тепловоз моделі М62 № 1271-2, 1986 року випуску.
Позовні вимоги мотивовані тим, вищевказане майно, яке перебуває у заставі АТ "Банк "Портал", відчужене на оспорюваним правочином без згоди позивача, як заставодержателя.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.07.2020 позов залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.
30.07.2020 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позову.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.08.2020 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 01.09.2020.
19.08.2020 через канцелярію суду відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому учасник справи визнав позов у повному обсязі.
01.09.2020 відбулось підготовче засідання, за результатами якого було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.09.2020.
17.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «РКДЗ» (відповідач-2) засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти позову, стверджує про безпідставність заявлених вимог, оскільки позивач з дня укладення договору застави 16.04.2016 був не позбавлений права здійснити перевірку та з'ясувати стан, місцезнаходження рухомого майна, що є предметом застави, водночас шляхом подачі позову у липні 2020 у даній справі пропустив строк позовної давності щодо вимоги про визнання правочину недійсним, водночас надані позивачем витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про реєстрацію двох тепловозів, які переобладнанні з магістрального тепловозу моделі М62 № 1271-2, 1986 року випуску свідчать про відсутність обтяження на вказане майно.
22.09.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив. У підготовчому засіданні, яке відбулось 22.09.2020, представник позивача повідомила, що подала до канцелярії суду відповідь на відзив, представник відповідача-2 повідомив, що має намір підготувати заперечення на відповідь на відзив, у зв'язку з чим судом було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.10.2020.
У підготовчому засіданні, яке відбулось 06.10.2020 заслухавши пояснення сторін, суд ухвалив закрити підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті спору на 03.11.2020, яке не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному та було призначене на 17.12.2020.
08.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «РКДЗ» до канцелярії суду (засобами поштового зв'язку) надійшло заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 17.12.2020 суд розпочав розгляд справи по суті, закінчивши встановлення фактичних обставин справи та перевірку їх доказами, суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 12.01.2021.
Судове засідання 12.01.2021 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.01.2021, враховуючи повернення судді Ярмак О.М. з лікарняного, призначив справу до розгляду у судовому засіданні із викликом сторін на 09.02.2020.
У судовому засіданні 09.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача 2 проти позову заперечував.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23 вересня 2015 року між ПАТ «БАНК «ПОРТАЛ», правонаступником прав і обов'язків якого є АТ «БАНК «ПОРТАЛ» (банк за договором, позивач) та ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» (позичальник за договором, відповідач-1) був укладений Договір №1523-КЛ про відкриття кредитної лінії, та додаткові договори №1 до нього, за умовами якого позивач відкрив відповідачу-1 відновлювальну кредитну лінію і надав грошові кошти в розмірі 45 000 000,00 грн на строк з 23.09.2015 по 22.03.2019.
29.04.2016 в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором кредиту, між ПАТ «БАНК «ПОРТАЛ» (заставодержатель), ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» (заставодавець) був укладений договір застави № 25, відповідно до умов якого заставодавець передає в заставу Банку належне йому нерухоме майно, а саме тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський №1271, рік побудови 1986, у складі:- секція А заводський №5476 (рама тепловозу заводський №5474, рама переднього візку ТЗМ2.35.05.0001 зав. №449, рама заднього візку ТЗМ2.35.05.0001 зав. №459), секція Б заводський №5475 (рама тепловозу заводський №5475, рама переднього візку ТЗМ2.35.05.0001 зав. №456, рама заднього візку ТЗМ2.35.05.0001 зав. №425), адреса стоянки: м. Київ, вул. Алма- Атинська, 37, балансовою вартістю 11 960 000,00 грн (відповідно до довідки ЗАСТАВОДАВЦЯ №55/04-16 від 28 квітня 2016 року), і оціночною вартістю 10 800 000,00 грн з ПДВ відповідно до «Звіту про незалежну оцінку магістрального тепловозу 2М62 №1271 (секція А, секція Б), виконаного СПД-ФО Стеценко Валерієм Анатолійовичем на а дату оцінки 04 листопада 2015 року (далі - предмет застави).
Умовами п.1.2 договору застави № 25 визначено, що право власності заставодавця на Предмет застави підтверджується Договором поставки б/н від 08 липня 2014 року, Актом прийому-передачі Товару від 03.10.2014 по Договору поставки від 08.07.2014, Формулярами №2133.00.00.000 ФО ж.-д. №2М62-1271 секція А та №2133.00.00.000 ФО ж.-д. №2М62-1271, які видані Ворошиловоградским тепловозобудівельним заводом ім. Жовтневої революції.
Згідно наданого позивачем Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 49532392 від 05.05.2016 реєстратором Філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» 05.05.2016 до реєстру внесено запис за № 15809114 про обтяження заставою рухомого майна на підставі договору застави № 25 від 29.04.2016, об'єкт обтяження: тепловоз двохсекційний типу 2М62, рік побудови 1986, у складі: Секція а, секція Б, номер об'єкта №1271, обтяжувач: ПАТ «БАНК «ПОРТАЛ», боржник: ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ».
В п. 2.1.3 договору сторони погодили, що заставодавець зобов'язаний вживати усіх необхідних заходів щодо захисту предмету застави від будь-яких посягань зі сторони третіх осіб.
У відповідності до п. 2.1.8 договору заставодавець зобов'язаний без письмової згоди заставодержателя не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет застави чи його частини, його обтяження будь-якими зобов'язаннями, у тому числі: відчуження, відступлення, передавання в оренду (користування), спільну діяльність тощо. Правочини, вчинені (укладені) всупереч цьому пункту, є недійсними з моменту їх вчинення.
23.05.2017 на підставі договору купівлі-продажу № 6/2017, укладеного між ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» (продавець) та ТОВ «РКДЗ» (покупець, відповідач 2), відчужено переобладнаний магістральний тепловоз моделі М62 № 1271-2, 1986 року, після капітального ремонту в обсязі КР-2.
Факт переходу права власності на майно до ТОВ «РКДЗ» за вказаним правочином сторонами засвідчено видатковою накладною № 11 від 13.06.2018, Актом прийому-передачі № 1 від 13.06.2018 по договору № 6/2017 від 23.05.2017 та платіжними документами про його оплату.
Відповідно до п.8 договору купівлі-продажу № 6/2017 визначено, що зазначений у цьому договорі тепловоз нікому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, не переданий в заставу, в управління, в оренду (лізинг) чи безоплатне користування, не придбаний з відстрочкою або розстрочкою платежу, не є предметом обтяження, в податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб щодо тепловоза відсутні, будь-які судові спору відносно тепловоза відсутні, спільної діяльності, відносно вказаного тепловоза не укладено договір комісії, не існує жодних довіреностей, за якими треті особи наділені повноваженнями від імені продавця розпоряджатись тепловозом.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявляє вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 6/2017 від 23.05.2017 та зобов'язання повернути ТОВ "РКДЗ" на користь ТОВ "УКРТРАНС-РЕМОНТ" магістральний тепловоз моделі М62 № 1271-2, 1986 року випуску, оскільки оспорюваний правочин укладено та відповідно майно відчужено без згоди позивача, як заставодержателя за догоровом застави № 25 від 29.04.2016, чим порушено майнові права останнього.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 4 Закону України «Про заставу» встановлено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Статтею 9 Закону України «Про заставу» передбачено, що законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.
В частинах 1-2 ст. 12 Закону України «Про заставу» визначено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, тa/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Згідно з ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
В статті 50 Закону України «Про заставу» визначено, що при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний: виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права; не здійснювати уступки заставленого права; не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості; вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб; надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.
Згідно ст. 51 Закону України «Про заставу» при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право: незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону; вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право; в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.
Частиною 2 ст. 586 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведених правових норм вбачається, що предметом застави можуть бути: як майно, так і майнові права. При цьому, законодавець встановив, що заставодавець може відчужити заставлене майно (майнові права) тільки за згодою заставодержателя.
Підстави недійсності правочинів визначаються положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Приписами частини першої статті 203 цього Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.
Як вже зазначалось вище, умовами п.2.1.8 договору застави № 25 від 29.04.2016 визначено, що дії, пов'язані з передачею предмета застави третім особам, допускаються лише за умови отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено та жодною із сторін не спростовано, що станом на час укладення договору купівлі-продажу майна № 6/2017 від 23.05.2017 згода/дозвіл позивача на вчинення вказаного правочину та відчуження предмета застави боржником, була відсутня.
З огляду на відповідні законодавчі приписи, оцінивши подані сторонами докази, обставини справи у їх сукупності та з'ясувавши, що сторони оскаржуваного договору діяли укладаючи оскаржуваний договір купівлі-продажу №6/2017 від 23.05.2017 без згоди заставодержателя (ПАТ "Банк Портал"), що є порушенням п. 2.1.8 договору застави, ч.2 ст. 17 Закону України «Про заставу» та ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача та визнання недійсним договору купівлі-продажу №6/2017 від 23.05.2017 з моменту його укладення.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України). У разі недійсності правочину суд застосовує реституцію: кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
Зобов'язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.
Факт отримання відповідачем-2 за спірним договором майна: магістрального тепловозу моделі М62 № 1271-2, 1986 року випуску, що був виготовлений внаслідок переобладнання тепловозу двохсекційного типу 2М62, рік побудови 1986, у складі: секція А заводський номер №5476, секція Б, заводський №5475 (предмет застави по договору застави № 25 від 29.04.2016) в два інші тепловози типу М62, рік побудови 1986, заводські №1271-1 та №1271-2, матеріалами справи підтверджений та жодною із сторін не оспорюється.
Враховуючи, що це майно придбане відповідачем 2 за договору, що визнаний судом недійсним у судовому порядку з моменту його вчинення, та враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, вимога позивача про зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 магістральний тепловоз моделі М62 №1271-1, 1986 року випуску, після капітального ремонту в обсязі КР-2 - 1 шт, як належному власнику, є обґрунтованою та задовольняється судом у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Натомість, відповідачем не надано доказів та не доведено обґрунтованості викладених ним заперечень.
У відзиві на позов відповідача-2 заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно вимог статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст.261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Позивачем вказано, що йому стало відомо про укладення оспорюваного правочину та відчуження предмета застави в результаті укладення договору купівлі-продажу №6/2017 від 23.05.2017 та передачі майна відповідачу-2 по акту від 13.06.2018.
Згідно п. 3.4 договору купівлі-продажу №6/2017 від 23.05.2017 право власності на тепловоз переходить від продавця до покупця з дати підписання акту прийому-передачі.
Акт прийому-передачі №1 спірного майна по договору купівлі-продажу №6/2017 від 23.05.2017 підписаний сторонами 13.06.2018.
Таким чином, саме з 13.06.2018 відповідач-2 набув право власності на переобладнаний магістральний тепловоз моделі М62 №1271-2, 1986 року випуску, після капітального ремонту в обсязі КР-2, на підставі п. 3.4 договору купівлі-продажу №6/2017 від 23.05.2017, що стало відомо позивачу, та є початком перебігу строку позовної давності щодо оспорювання дійсності цього правочину та його наслідків.
Отже, звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовом у даній справі - 22.07.2020 (згідно штемпеля канцелярії суду), позивач не пропустив строк позовної давності, що спростовує доводи відповідача-2 про протилежне та наявності підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до заявлених вимог.
Щодо посилань відповідача на положення статті 19 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо після реєстрації обтяження відповідне рухоме майно внаслідок переробки, приєднання, поділу, виділення або іншим чином перетворилося в інше за своїми ознаками рухоме майно, обтяження рухомого майна, яке було початковим предметом обтяження, поширюється на рухоме майно, в яке воно перетворилося або невідокремлюваною частиною якого воно стало, за умови реєстрації змін у відомостях про обтяження в порядку, встановленому статтею 13 цього Закону. Пріоритет такого обтяження встановлюється з моменту реєстрації відповідних змін у відомостях про обтяження.
Згідно вимог статті 13 цього Закону, у разі якщо зміна відомостей про обтяження відбулася за ініціативою боржника без відома обтяжувача, обтяжувач зобов'язаний зареєструвати відповідну зміну відомостей про обтяження протягом п'яти днів із дня отримання від боржника письмового повідомлення про таку зміну відомостей. Якщо таке повідомлення не було отримане обтяжувачем, він не несе відповідальності за відсутність реєстрації зміни відомостей про обтяження.
За відсутності доказів повідомлення відповідача 1 про здійснення переобладнання (перебудови) предмета застави в два окремих тепловоза, відповідна реєстрація змін в предмет обтяження не була обов'язковою.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 6/2017 від 23.05.2017, укладений між ТОВ "УКРТРАНС-РЕМОНТ" (01042, м.Київ, вул.Іоанна Павла ІІ,буд.4/6,корп.А,оф.914, код ЄДРПОУ 38365232) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РКДЗ" (09600, Київська область, Рокитнянський район, смт.Рокитне, вул.Білоцерківська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37066465).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РКДЗ" (09600, Київська область, Рокитнянський район, смт.Рокитне, вул.Білоцерківська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37066465) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ"(01042, м.Київ, вул.Іоанна Павла ІІ,буд.4/6,корп.А,оф.914, код ЄДРПОУ 38365232) майно: магістральний тепловоз моделі М62 № 1271-2, 1986 року випуску.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ"(01042, м.Київ, вул.Іоанна Павла ІІ,буд.4/6,корп.А,оф.914, код ЄДРПОУ 38365232) на користь Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" (01135, м.Київ, пр-т Перемоги 5-А, код ЄДРПОУ 38870739) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РКДЗ" (09600, Київська область, Рокитнянський район, смт.Рокитне, вул.Білоцерківська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37066465) на користь Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" (01135, м.Київ, пр-т Перемоги 5-А, код ЄДРПОУ 38870739) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп витрат по сплаті судового збору.
5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 11.02.2021
Суддя О.М.Ярмак