ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.01.2021Справа № 910/14091/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600)
до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код 00032945)
про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача: Гаврищишин А.М.
від відповідача: Середа О.С.
До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з позовом до Фонду державного майна України, в якому позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України № 1320 від 10.08.2020 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" в частині виключення позиції: "19480600, Єдиний майновий комплекс державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ, вул. Кирилівська, 85, Міністерство енергетики України" з Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках (а саме Додатку 7 до наказу Фонду державного майна України 28.12.2019 N 1574), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574;
- зобов'язати Фонд державного майна України виключити позицію "19480600, Єдиний майновий комплекс державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ, вул. Кирилівська, 85, Міністерство енергетики України" із наказу Фонду державного майна України № 1320 від 10.08.2020 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишено без руху. Встановлено Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів надсилання (опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек) копії позовної заяви № 44/22-947 від 14.09.2020 та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача.
02.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11.11.2020.
30.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
11.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом оголошено перерву до 09.12.2020.
11.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські електромережі" про залучення вказаного товариства до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У підготовчому засіданні 09.12.2020 суд розглядав заяву Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські електромережі" про залучення останнього до участі у розгляді справи у якості третьої особи.
Представник позивача заперечував щодо задоволення такої заяви та залучення до участі у розгляді справи третьої особи.
Представник відповідача у дане засідання не з'явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.
Суд, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські електромережі" та заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засіданні від 09.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 20.01.2021.
У судовому засіданні 20.01.2021 оголошено перерву до 29.01.2021.
У судовому засіданні 29.01.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.
Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 29.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
20.10.2019 набув чинності Закон України № 145-ІХ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" було включено до переліку, затвердженого Законом України № 847- ХІV "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
20.11.2019 Фондом державного майна України було видно наказ № 1140 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році" (із змінами), яким Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" було внесено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році.
03.12.2019 Фондом державного майна України було видано наказ № 1255 "Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".
В подальшому, 28.12.2019 Фондом державного майна України було видано наказ № 1574 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році".
10.08.2020 Фондом державного майна України було видано наказ № 1320 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" (далі - наказ № 1320).
Згідно абз. 3 п. 3 ч. 4 наказу № 1320 у розділі "Апарат Фонду" було виключено позицію: єдиний майновий комплекс Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з "Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації".
Звертаючись з даним позовом позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України № 1320 від 10.08.2020 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" в частині виключення позиції: "19480600, Єдиний майновий комплекс державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ, вул. Кирилівська, 85, Міністерство енергетики України" з Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках (а саме Додатку 7 до наказу Фонду державного майна України 28.12.2019 N 1574), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 та зобов'язати Фонд державного майна України виключити позицію "19480600, Єдиний майновий комплекс державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ, вул. Кирилівська, 85, Міністерство енергетики України" із наказу Фонду державного майна України № 1320 від 10.08.2020 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році".
В обґрунтування позивних вимог позивач вказує, що оспорюваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню виходячи з наступного:
- наявні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод на інтересів особи, яка звернулася до суду;
- невідповідність оскаржуваного наказу правовим актам вищої юридичної сили;
- доведена до логічного завершення приватизація може покращити фінансовий стан підприємства, дасть змогу за рахунок інвестицій урізноманітнити діяльність Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на енергетичному ринку, виконати вимоги законодавства, що регулює діяльність енергетичного ринку щодо надання фінансових гарантій при купівлі електроенергії.
У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
- приватизація Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" призведе до втрати такого учасника ринку електроенергії, як єдиний постачальник "останньої надії", який забезпечує надання послуг з постачання електричної енергії категоріям споживачів визначених ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії";
- відповідно ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об'єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;
- оскільки, постачальник останньої надії є одним із обов'язкових учасників ринку електроенергії, який забезпечує стале функціонування ринку електроенергії та здійснює постачання електричної енергії категорії споживачів визначених ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", його приватизація призведе до порушення правових основ та принципів функціонування ринку електричної енергії та порушення Закону України "Про ринок електричної енергії" в цілому.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд державного майна України (далі - Фонд) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Положення Фонду, як державного органу приватизації та органу управління об'єктами державної власності визначені положеннями законів України "Про Фонд державного майна України", "Про управління об'єктами державної власності", "Про приватизацію державного і комунального майна".
Приписами ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд у сфері приватизації державного майна, зокрема, здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; приймає рішення про приватизацію; бере та передає функції управління майном державних підприємств; розриває контракти з керівниками державних підприємств, функції з управління майном яких передані Фонду державного майна України.
Відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.
В абзацах 2, 3 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: затверджують переліки об'єктів, що підлягають приватизації; класифікують об'єкти приватизації відповідно до цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" переліки об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.
Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що уповноважені органи управління державним майном або корпоративними правами, управління яких вони здійснюють, за результатами аналізу господарської діяльності суб'єктів господарювання подають щороку до 1 жовтня державним органам приватизації пропозиції стосовно включення об'єктів права державної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації на наступний рік, разом з висновками щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації запропонованих до переліків об'єктів та прогнозом соціально-економічних наслідків приватизації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" закріплено, що постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" здійснюється виключно у таких випадках: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Згідно п. 1.2.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
За умовами ч. 2 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Якщо конкурс не відбувся, Кабінет Міністрів України з метою забезпечення загальносуспільних інтересів може тимчасово, на строк до шести місяців, покласти обов'язки щодо виконання функцій постачальника «останньої надії» на електропостачальника державної Форми власності, який відповідає кваліфікаційним вимогам та критеріям.
З метою забезпечення безперервного постачання у разі ліквідації або банкрутству діючого електропостачальника, або у разі, коли жоден постачальник не погодиться укладати контракт зі споживачем Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-Р "Про визначення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії" визначено Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з 1 січня 2019 до 1 січня 2021.
Таким чином, суд вказує, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1344 від 06.11.2018, виконує операції з експорту та імпорту електроенергії, надання послуг із забезпечення транзиту електроенергії електромережами України, постачання електричної енергії споживачам. Підприємство є єдиним постачальником "останньої надії" на території України.
Положеннями пунктів 2.1.14 та 2.1.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 передбачено, що оператор системи не має права відмовити електропостачальнику, який звертається щодо укладення договору електропостачальника про надання послуг з розподілу.
З огляду на викладені вище обставини, суд погоджується з твердженнями відповідача, що приватизація Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" призведе до втрати такого учасника ринку електроенергії, як єдиний постачальник "останньої надії", який забезпечує надання послуг з постачання електричної енергії категоріям споживачів визначених статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Разом з тим, відповідно до ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об'єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі.
Як про це відзначає відповідач та з чим у свою чергу погоджується суд, на виконання зобов'язань України за договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон України "Про ринок електричної енергії" спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄЄ) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄЄ) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.
Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами направлена на посилення співробітництва у сфері енергетики, з урахуванням зобов'язань сторін стосовно виконання договору про заснування Енергетичного Співтовариства; посилення енергетичної безпеки, сприянню розвиткові належної інфраструктури та посиленню ринкової інтеграції та регуляторної адаптації до ключових елементів acquis ЄС, сприянню енергетичній ефективності та використанню поновлюваних джерел енергії, а також намаганню досягти високого рівня ядерної безпеки.
Згідно ст. 2 договору про заснування Енергетичного Співтовариства завдання Енергетичного Співтовариства, полягає в організації зв'язків між сторонами й створенні правової та економічної бази стосовно енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, як визначено в пункті 2, для: створення єдиного регуляторного простору енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, що є необхідним для відповідності географічним розмірам товарних ринків, яких це стосується для забезпечення виконання зобов'язань, які виникають із цього договору, сторони сприятимуть досягненню цілей Енергетичного співтовариства. сторони утримуватимуться від
Відтак, з огляду на викладене, суд наголошує на тому, що оскільки, постачальник "останньої надії" є одним із обов'язкових учасників ринку електроенергії, який забезпечує стале функціонування ринку електроенергії та здійснює постачання електричної енергії категорії споживачів визначених ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", то за таких підстав, його приватизація призведе до порушення правових основ та принципів функціонування ринку електричної енергії, а також до порушення Закону України "Про ринок електричної енергії" в цілому.
Так, 11.11.2019 наказом Фонду державного майна України № 1140 позивача було включено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році, за пропозиціями Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як уповноваженого органу управління, наданими Фонду листами від 04.10.2019 № 01/12-9211 та від 12.11.2019 № 01/12-1047, вказаного факту позивачем не заперечується та не спростовується.
Втім, наказом Фонду державного майна України від 10.08.2020 № 1320 внесено зміни до додатку 7 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках" затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574, а саме виключено позицію Єдиний майновий комплекс Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".
Разом з тим, суд відзначає, що в матеріалах справи містяться листи Міністерства енергетики та захисту довкілля України до Фонду державного майна України від 16.03.2020 № 26/1.2-19.3-6897 (вх. № 9/08413 від 18.03.2020) та (вх. 9/5385 від 20.05.2020).
В означених листах Міністерство, як орган управління вказує про недопущення приватизації підприємства та просить про негайне виключення його з переліків об'єктів, що підлягають приватизації, оскільки, підприємство відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р визнано електропостачальником "останньої надії" до 01.01.2021 та його приватизація не дозволить підприємству виконувати спеціальні функції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не доведено з посиланням на вірогідні засоби доказування перевищення Фондом державного майна України своїх положень передбачених Законом України "Про Фонд державного майна України" при виданні наказу № 1320, а судом у свою чергу таких обставин не встановлено.
Крім того, позивачем не доведено наявності беззаперечних обставин, щоб вказували на протиправність спірного наказу Фонду, як і не доведено яким же саме правовим актам вищої юридичної сили він не відповідає, а судом у свою чергу таких обставин не встановлено.
Відтак, виходячи із викладеного вище, враховуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не доведено наявності підстав з відповідними засобами доказування щоб свідчили про незаконність спірного наказу.
За таких підстав, наведені позивачем обставини з якими Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" обумовлює визнання незаконним та скасування наказу Фонду № 1320 від 10.08.2020, приймаючи до уваги положення Закону України "Про Фонд державного майна України" та Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не мають своїм наслідком визнання незаконним та скасування такого наказу, оскільки, позивач не навів, а суд не встановив обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання його незаконним..
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. У задоволенні позову Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600)
до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код 00032945) про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 08.02.2021
Суддя Д.О. Баранов