ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2021Справа № 910/4645/20
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літера А; ідентифікаційний код 21626809)
до 1. Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" (04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграда , будинок 4, корпус 6 А; ідентифікаційний код: 32404600)
2. Приватного підприємства "Базальт" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 15-Б; ідентифікаційний код: 30211764)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 554 858, 57 грн,
Представники сторін:
від позивача: Пушкарь О.М.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Сабадин А.В.
третя особа: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" та Приватного підприємства "Базальт" про стягнення 554 858, 57 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що у зв'язку із виплатою потерпілому страхового відшкодування в розмірі 554 858, 57 грн, до позивача перейшло право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки: до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" в межах ліміту відповідальності 100 000, 00 грн та до Приватного підприємства "Базальт" 454 858, 57 грн., як особи відповідальної за спричинену шкоду джерелом підвищеної небезпеки, а саме автобусом «Богдан» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності останньому.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
06.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення відповідача-2 щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/4645/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.06.2020.
21.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача-1 з додатками для долучення до матеріалів справи.
03.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача-2 виплачене страхове відшкодування в розмірі 454 858, 57 грн та стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 судовий збір в розмірі 8 322, 88 грн.
У підготовчому засіданні 03.06.2020 представник відповідача-2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки винна у вчиненні ДТП третя особа - ОСОБА_1 станом на 12.04.2019 не перебував у трудових відносинах з відповідачем-2, а тому заявлена шкода повинна бути відшкодована безпосередньої її заподіювачем, а не стягуватися з приватного підприємства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.06.2020.
09.06.2020 до Господарського суду міста Києва засобами поштового зв'язку повторно надійшов відзив на позовну заяву відповідача-2.
22.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та заява про залучення до участі у розгляді справи третьої особи.
Із поданої відповіді на відзив вбачається, що на думку позивача відповідачем-2 не доведено тієї обставини, що автобус «Богдан» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить третій особі на відповідній правовій підставі, а відтак шкода повинна стягуватися безпосередньо з власника вказаного транспортного засобу - відповідача-2.
У підготовчому засіданні 24.06.2020 представник відповідача-2 надав суду заперечення на відповідь на відзив із яких вбачається, що доводи позивача не можуть братися судом до уваги, оскільки станом на дату ДТП автобус «Богдан» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перебував у третьої особи у користуванні на підставі довіреності від 16.03.2019, а ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем-2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 залучено до участі у розгляді справи, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ОСОБА_1 у зв'язку з чим відкладено підготовче засідання на 22.07.2020.
13.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові докази позивача на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 19.08.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.09.2020.
23.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача-2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2020.
16.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача-1 з доказами щодо оплати на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 100 000, 00 грн.
У зв'язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному, судове засідання призначене на 16.10.2020 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 розгляд справи призначено на 18.11.2020.
У судовому засіданні 18.11.2020 представник позивача повідомив суд про наявність клопотання про долучення додаткових доказів по справі, а саме долучення копії протоколу про адміністративне правопорушення відносно третьої особи та пояснень ОСОБА_1 від 12.04.2019 працівникам поліції після вчинення ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 вирішено перейти зі стадії розгляду справи № 910/4645/20 по суті на стадію підготовчого засідання у справі, витребувано у Голосіївського районного суду м. Києва матеріали справи № 752/8603/19 (провадження № 3/752/3944/19) про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 та витребувано у Департаменту транспортної інфраструктури КМР (КМДА) інформацію щодо здійснення Приватним підприємством "Базальт" перевезень на території м. Києва, із зазначенням відповідних маршрутів та транспортних засобів станом на 12.04.2019, у зв'язку з чим оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.12.2020.
07.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Департаменту транспортної інфраструктури КМР (КМДА) на ухвалу суду від 18.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 судом оголошено перерву до 18.12.2020.
16.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли копії матеріалів справи № 752/8603/19 з Голосіївського районного суду м. Києва.
18.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли письмові пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.01.2021.
11.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача.
У судовому засіданні 27.01.2021 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, які відповідно просив суд задовольнити із врахуванням часткової сплати відповідачем-1 коштів в розмірі 100 000, 00 грн.
Представник відповідача-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог та надав суду клопотання про долучення додаткових доказів по справі.
Представники відповідача-1 та третьої особи у засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про місце, дату та час розгляду справи.
Суд, розглянувши клопотання відповідача-2 про долучення додаткових доказів по справі, ухвалив відмовити у їх долучені та повернути останні, оскільки відповідачем-2 пропущено строк на їх подання. Дана інформація занесена до протоколу судового засіданні від 27.01.2021.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 27.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
08.06.2018 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" (страховик) та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська ТЕЦ» (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 012-07-0625-30, за яким застраховано автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Вигодонабувачем за договором призначено ТОВ «Преміорі».
12.04.2019 у м. Києві на просп. Голосіївському, 87 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" згідно полісу № АМ8400159, автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.05.2019 у справі № 752/8603/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно висновку експертного дослідження № 69 від 08.05.2019 p., складеного на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Land Cruiser», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 склала 639 422,88 грн, а вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням фізичного зносу становить 500 158, 28 грн.
Із наявної в матеріалах справи ремонтної калькуляції № к-69 від 08.05.2019, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Land Cruiser», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 склала 639 422, 88 грн.
Фактичні витрати на ремонт автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 склали 554 858, 57 грн., що підтверджується рахунком-фактурою ТОВ «Автосаміт Біла Церква» № 0000000247 від 25.04.2019 р. та платіжними дорученнями ТОВ «Преміорі» № 179 від 06.05.2019, № 187 від 07.05.2019 p., № 202 від 08.05.2019 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі страхового акту № 7-15300 від 08.07.2019 та розрахунку суми страхового відшкодування сплатив на користь вигодонабувача страхове відшкодування в розмірі 554 858, 57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 03.01.2020 р.
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що позивачем виплачено потерпілій внаслідок ДТП особі суму страхового відшкодування за шкоду, спричинену автобусом «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до осіб відповідальних за збитки, а саме в межах суми 100 000, 00 грн (враховуючи встановлений ліміт відповідальності за полісом № АМ8400159) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" та в розмірі 454 858, 57 грн до Приватного підприємства «Базальт», оскільки останнє є власником автобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач-2 у своєму відзиву заперечує щодо стягнення з нього суми страхового відшкодування в розмірі 454 858, 57 з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 15.05.2019 року у справі № 752/8603/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень в дохід держави.
Відповідач-2 у своєму відзиві посилається на правові позиції Касаційного цивільного суду, в яких зазначено, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху).
Відтак, відповідач-2 посилається на те, що оскільки у діях водія наявний склад адміністративного правопорушення, то відповідно суд покладає на нього обов'язок щодо відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, а відтак заявлена позивачем до відповідача-2 сума страхового відшкодування повинна бути стягнута з винного водія - ОСОБА_1 .
Крім того, судом встановлено, що відповідачем-2 до свого відзиву надано копію довіреності від 16.03.2019 відповідно до якої Приватне підприємство «Базальт» надало ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) право управляти, користуватися та розпоряджатися належним Приватному підприємству «Базальт» на праві власності транспортний засіб - автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вказана довіреність видана безпосередньо керівником Приватного підприємства «Базальт» та дійсна до 16.04.2019.
Із поданої позивачем відповіді на відзив на позовну заяви вбачається, що на думку позивача, надана довіреність відповідача-2 від 16.03.2019 є нікчемною у відповідності до ч. 1 ст. 219 ЦК України, оскільки остання у відповідності до абз. 4 ч. 3 ст. 245 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, чого в свою чергу вчинено сторонами правочину не було, а відтак такий доказ не може братися судом до уваги у якості належного.
Крім того, позивач зазначає, що автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності Приватному підприємству «Базальт», що в свою чергу не оспорюється, а тому в силу положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України вказана особа є особою, яка має відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Суд вказує, що сторонами дійсно не оспорюється той факт, що транспортний засіб - автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві приватної власності Приватному підприємству «Базальт», а відтак, така обставина є встановленою.
Також позивач у своїй відповіді на відзив звертає увагу суду на те, що довіреність на ім'я ОСОБА_1 видана відповідачем-2 з наміром саме приховати трудові відносини, які фактично існують між підприємством та третьою особою, що також підтверджується відомостями від НПУ про те, що ОСОБА_1 є водієм юридичної особи, який має право керування транспортним засобом.
Із поданих відповідачем-2 заперечень на відповідь на відзив вбачається, що довіреність від 16.03.2019 видана на ім'я ОСОБА_1 юридичною особою - Приватним підприємством «Базальт» в особі директора Ірклієнко М.М. та засвідчена печаткою підприємства.
Таким чином, посвідчення вказаного документа в нотаріальному порядку, згідно вимог Цивільного Кодексу України, взагалі не вимагається, чим спростовуються доводи позивача про те, що довіреність є нікчемною оскільки не посвідчена нотаріально.
Також відповідач-2 заперечує щодо доводів позивача про приховування відповідачем-2 трудових відносин з третьої особою, оскільки ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством «Базальт», що в свою чергу підтверджується наданими суду додатковими доказами, а саме: податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них доходу за другий квартал 2019 року; квитанцією № 2 за другий квартал 2019 року; звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечена; допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування форми Д4 за квітень 2019 року; відомостями про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за квітень 2019 року; відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за квітень 2019 року; квитанцією № 2 за квітень 2019 року.
Що стосується заявлених позивачем вимог до відповідача-1, то суд вказує, що останнім 16.10.2020 до суду подано докази сплати суми страхового відшкодування в розмірі 100 000, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням та відповідно не заперечується сторонами.
З огляду на відшкодування відповідачем-1 шкоди в розмірі 100 000, 00 грн, позивачем було уточнено позовні вимоги в цій частині, а відтак суд розглядає останні із врахування поданої позивачем заяви та сплати відповідачем-1 вказаних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають закриттю в частині заявлених вимог до відповідача-1 в розмірі 100 000, 00 грн, а вимоги до відповідача-2 задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтями 512, 514 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу, в тому числі і калькуляція є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до позивача у зв'язку із виплатою ним суми страхового відшкодування 554 858, 57 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 03.01.2020 перейшло право вимоги в розмірі 100 000, 00 грн до страховика винної у спричиненні ДТП особи - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" щодо відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування з урахуванням встановленого полісом № АМ8400159 ліміту відповідальності за майнову шкоду.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до страхового полісу № АМ/8400159 відповідальність Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" обмежена встановленими лімітом за майнову шкоду в розмірі 100 000, 00 грн, а відтак різниця непокритої відповідачем-1 суми страхового відшкодування в розмірі 454 858, 57 грн перейшла до відповідача-2, якому і належить на праві приватної власності автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Водночас, відповідач-2 у своїх запереченнях щодо заявлених до нього позовних вимог звертає увагу суду на те, що станом на 12.04.2019 на час вчинення описуваної вище ДТП транспортний засіб автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перебував у користування у фізичної особи - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 16.03.2019, яка чинна до 16.04.2019, а тому заявлена сума страхового відшкодування в розмірі 454 858, 57 грн повинна стягуватися з вказаної особи у зв'язку з тим, що саме ОСОБА_1 було спричинено таку шкоду.
Суд, дослідивши надану відповідачем-2 довіреність від 16.03.2019, якою Приватне підприємство «Базальт» в особі керівника М.М. Ірклієнка уповноважило Глуховського С.О. управляти, користуватися та розпоряджатися належним Приватному підприємству «Базальт» на праві власності транспортний засіб - автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається: особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Частиною 1 ст. 245 ЦК України передбачено, що форма довіреності повинна відповідати ж якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Довіреності, посвідчені посадовими особами, зазначеними в ч. 3 ст. 245 ЦК України прирівнюються до нотаріально посвідчених.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про нотаріат» до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються, зокрема, довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.
Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріуса, бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядувань довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами (абз. 4 ч. 3 ст. 245 ЦК України).
Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено обов'язку нотаріального посвідчення довіреності юридичної особи на право користування і розпорядження транспортним засобом.
Водночас, суд вказує, що третя особа, ОСОБА_1 у засіданнях 23.09.2020 та 18.11.2020 під технічну фіксацію надав свої пояснення по суті вказаного спору та зазначив, що станом на 12.04.2019 він - ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством «Базальт» та відповідно здійснював пасажирські перевезення за маршрутом № 507 - «Залізничний вокзал «Південний» - Національний музей народної архітектури та побуту України.
Також ОСОБА_1 зазначив, що 12.04.2019 (станом на дату ДТП) також здійснював пасажирські перевезення по вказаному вище маршруту на замовлення відповідача-2 та повідомив суд про деталі здійснення ним маршрутних перевезень, в частині виконання встановлених відповідачем-2 планів і порядку нарахування заробітної плати.
При тому третя особа повідомила суд, що трудова книжка із відповідним записом про місце роботи знаходиться у відповідача-2 та не була йому належним чином повернута при звільненні.
Про існування наданої відповідачем-2 довіреності від 16.03.2019 ОСОБА_1 взагалі не було відомо, а транспортний засіб - автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ніколи ним не використовувався у власних цілях як це вбачається із довіреності відповідача-2.
На підтвердження факту перебування третьої особи у трудових відносинах 12.04.2019 з відповідачем-2 18.11.2020 позивачем до матеріалів справи було надано копію протоколу серії БД № 196072 про адміністративне правопорушення, який було складено 12.04.2019 на ОСОБА_1 та в якому зазначено, що місце роботи останнього - водій маршрутного таксі № 507 автобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить Приватному підприємству «Базальт».
Крім того позивачем до матеріалів справи надано копію пояснень ОСОБА_1 від 12.04.2019, які були відібрані рядовим поліції НПУ щодо спричиненого 12.04.2019 ДТП, в яких зазначено, що ОСОБА_1 працює у Приватному підприємстві «Базальт».
З метою повного та об'єктивного розгляду справи для належної оцінки наявних в матеріалах справи доказів та перевірки наданих третьої особою пояснень судом було додатково витребувано у Голосіївського районного суду м. Києва матеріали справи № 752/8603/19 (провадження № 3/752/3944/19) про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 та витребувано у Департаменту транспортної інфраструктури КМР (КМДА) інформацію щодо здійснення Приватним підприємством "Базальт" перевезень на території м. Києва, із зазначенням відповідних маршрутів та транспортних засобів станом на 12.04.2019, у зв'язку з чим оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.12.2020.
Із наданих до суду копій матеріалів справи № 752/8603/19 (провадження № 3/752/3944/19) Голосіївського районного суду м. Києва про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 судом встановлено достовірність та допустимість наданих позивачем доказів, а саме: протоколу серії БД № 196072 про адміністративне правопорушення від 12.04.2019 та письмових пояснень ОСОБА_1 від 12.04.2019, які належним чином підтверджують фактичне перебування третьої особи у трудових відносинах з відповідачем-2.
Крім того, із наданих Департаментом транспортної інфраструктури КМР (КМДА) пояснень також встановлено достовірність обставин, на які посилалася третя особа в засіданнях при дачі суду пояснень, а саме що відповідачем-2 на підставі договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування станом на 12.04.2019 здійснювалося обслуговування автобусного маршруту маршрутним таксі № 507 - Зал. вокзал «Південний» - Національний музей народної архітектури та побуту України, на якому і сталася описана вище ДТП, за участю транспортних автобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:
а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи надані сторонами у засіданнях пояснення, всебічне, повне, об'єктивне та безпосереднє дослідження судом доказів, які містяться в матеріалах справи суд за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку, що ОСОБА_1 фактично перебував станом на 12.04.2019 у трудових відносинах з Приватним підприємством «Базальт», оскільки ОСОБА_1 здійснювалися відповідні дії в частині виконання трудових обов'язків та відповідно здійснювалися пасажирські перевезення на транспортному засобі відповідача-2 по маршруту № 507, який обслуговується саме вказаним підприємством, а відтак у відповідності до ст. 1194 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України різниця суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 454 858, 57 підлягає сплаті відповідачем -2 на користь позивача, а відтак позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Водночас, з огляду на викладене вище, враховуючи пояснення представників сторін, суд вказує, що надана відповідаечм-2 довіреність від 16.03.2019, про яку третій особі взагалі не було відомо, оцінюється судом критично, оскільки з огляду на те, що остання є одностороннім правочином у суду виникають сумніви щодо фактичної її видачі третій особі 16.03.2019 та з метою, яку в ній закріплено, а саме безкоштовне користування ОСОБА_1 транспортним засобом - автобусом «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
При тому, що факт використання вказаного транспортного засобу у власних цілях, як і факт отримання такої довіренності ОСОБА_1 заперечується.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, оскільки після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем-1 було сплачено кошти в розмірі 100 000, 00 грн, у зв'язку з чим предмет позову в цій частині припинив своє існування, то за таких підстав, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог 100 000, 00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, адже, в даній частині відсутній предмет спору.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 та ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається пропорційно на відповідачів.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі в частині позовних вимог в розмірі 100 000, 00 грн до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" - закрити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Базальт" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 15-Б; ідентифікаційний код: 30211764) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літера А; ідентифікаційний код 21626809) суму страхового відшкодування в розмірі 454 858 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн 57 коп. та витрати по сплаті судового в розмірі 6 822 (шість тисяч вісімсот двадцять дві) грн 93 коп.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" (04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, будинок 4, корпус 6 А; ідентифікаційний код: 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літера А; ідентифікаційний код 21626809) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 499 (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) грн 94 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 08.02.2021
Суддя Д.О. Баранов