ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2021Справа № 910/11871/20
Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І., при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
про стягнення 452 705,98 грн.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення 452 705,98 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №2463/18-ТЕ-41 про постачання природного газу від 01.10.2018 року щодо несвоєчасної оплати за переданий газ, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 452 705,98 грн, з яких 376 610,48 грн - сума пені, 76 095,50 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 16.09.2020.
15.09.2020 року через відділ діловодства суду відповідач надав суду відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що перерахунок коштів позивачу відповідач здійснював на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП у відповідності до умов п.7.2 Договору, на які відповідач не міг вплинути, тому у АТ «НАК «Нафтогаз України» були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних та пені.
16.09.2020 року у підготовче судове засідання сторони з'явились та надали усні пояснення. У судовому засідання оголошено перерву на 15.10.2020 року.
15.10.2020 року через відділ діловодства суду відповідач надав суду клопотання про зупинення розгляду справи №910/11871/20 на час перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі №903/918/19.
15.10.2020 року розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 підготовче засідання призначене на 11.11.2020 року.
05.11.2020 року через відділ діловодства суду відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру пені на 75% та розстрочити виконання рішення суду рівними частинами щомісячно протягом рок, посилаючись на перебування відповідача у ситуації складного фінансово-економічного становища, основною причиною якого є значна заборгованість споживачів та їх неплатоспроможність, у тому числі бюджетних установ/організацій. В обгрунтування свого клопотання надав суду баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2017 року, баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2018 року, баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2019 року, довідку про стан дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 01.10.2020 року.
11.11.2020 року у підготовче судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 року суд відклав підготовче засідання на 09.12.2020 року.
04.12.2020 року через відділ діловодства суду позивач надав суду заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та додаткові пояснення щодо останньої судової практики.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 року у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/11871/20 відмовлено.
09.12.2020 року у підготовче засідання сторони з'явились та не заперечували проти закриття підготовчого провадження по справі та переходу справи по суті. Суд ухвалою від 09.12.2020 року закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 13.01.2021 року.
10.12.2020 року через відділ діловодства суду відповідач надав суду письмові пояснення до заперечення позивача від 04.12.2020 року щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
13.01.2020 року у судове засідання з'явилися сторони надали усні пояснення. Судом на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву на 28.01.2021 року.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 28.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
01.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу №2463/18-ТЕ-41, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
У відповідності до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до цього договору, якими сторони погоджували ціну природного газу, а також продовжували дію договору. Так, відповідно до додаткової угоди № 19 від 27.09.2019 кінцевим строком постачання природного газу сторони визначили вересень 2019 року.
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 206 014 033,10 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств та наявні в матеріалах справи.
Водночас, як стверджує позивач, а відповідач не заперечує, ТОВ «Євро-Реконструкція» за поставлений природний газ здійснювало оплату з порушенням п. 6.1. договору постачання газу, що підтверджується випискою по операціях відповідача у період з 01.10.2018 по 31.03.2020.
Отже, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач нараховує 376 610,48 грн - суми пені, 76 095,50 грн - 3% річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу №2463/18-ТЕ-41 від 01.10.2018, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-вуідсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором постачання природного газу №2463/18-ТЕ-41 від 01.10.2018 належним чином, поставивши відповідачу природний газ, однак в порушення умов вказаного договору, відповідач розрахунки за поставлений природний газ здійснював з порушенням строків, передбачених п. 6.1 договору. При цьому, останній зазначає, що прострочення виконання зобов'язань за договором відбувалось не з його вини, оскільки відповідач здійснює оплату за рахунок коштів, що надходять на рахунок із спеціальним режимом використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Так, пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені та 3% річних і встановив, що заявлені до стягнення суми нарахування є арифметично правильними та відповідно обґрунтованими.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо необґрунтованого нарахування пені та 3% річних на суму заборгованості з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на кого покладено спеціальні обов'язки» № 217 від 18.06.2014 з огляду на те, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Зокрема, суд зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, при цьому зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.
В той же час, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 75% та розстрочення виконання рішення суду рівними частинами щомісячно протягом року з дня ухвалення такого рішення, у зв'язку з тим, що основним джерелом доходу відповідача є кошти, які надійшли за надані комунальні послуги від споживачів, заборгованість яких перед відповідачем за надані послуги з опалення та постачання гарячої води становить 422 271,94 грн. Також відповідач зауважує на тому, що згідно фінансової звітності товариства за 2017, 2018, 2019 роки його фінансова діяльність є збитковою.
За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019р. по справі 916/4692/15.
Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Проте, наразі відповідачем належним чином доказово не обгрунтовано суду обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру пені. До того ж, за висновками суду, заявлений позивачем розмір пені не є надмірно великим.
Отже, враховуючи баланс інтересів обох учасників судового процесу, з огляду на те, що фактично заява відповідача позбавлена належного доказового обґрунтування, остання підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Окрім того, відповідачем зазначено про необхідність розстрочки виконання рішення суду у відповідності до статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Приписами статті 331 ГПК України встановлено, що за клопотанням сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за клопотанням стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Однак відповідачем не надано суду належних доказів наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
Ураховуючи встановлене вище, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 20; ідентифікаційний код 37739041) на користь Акціонерного товариства Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 376 610 (триста сімдесят шість тисяч шістсот десять) грн 48 коп., 3% річних у розмірі 76 095 (сімдесят шість тисяч дев'яноста п'ять) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 6 790 (шість тисяч сімсот дев'яноста) грн 59 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 10.02.2021.
Суддя Н.І. Ягічева