номер провадження справи 9/194/19
02.02.2021 Справа № 908/3159/19
м.Запоріжжя
За позовом: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул.Адмірала Ушакова, 251)
до відповідача: Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7", код ЄДРПОУ 05478717 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573068 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)
про стягнення суми 267 816,35 грн.
за зустрічним позовом: Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7", код ЄДРПОУ 05478717 (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)
до відповідача: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091 Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Ушакова, 251)
про визнання договору укладеним
Колегія суддів у складі: головуючий - Боєва О.С.
судді: Колодій Н.А.
Корсун В.Л.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від Концерну "МТМ": Нікітін А.В., Юдіна А.А.;
від КП "ВРЕЖО № 7": Алейнікова Т.В.;
від Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради: Савченко А.В.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до відповідача: Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7", про стягнення суми 299915,69 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, суми 7480,55 грн. - 3% річних, всього - суми 307396,24 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.11.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3159/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 14.11.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3159/19, присвоєний номер провадження 9/194/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
06.12.2019 до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7" до Концерну "Міські теплові мережі" про визнання укладеним договору купівлі-продажу теплової енергії між Концерном "Міські теплові мережі" та КП "ВРЕЖО №7".
Ухвалою суду від 10.12.2019 прийнято до розгляду зустрічний позов, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №908/3159/19.
Ухвалою суду від 21.01.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, підготовче засідання відкладено.
04.02.2020 судом (суддя Боєва О.С.) ухвалено: передати справу № 908/3159/19 на колегіальний розгляд.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначання складу колегії суддів від 06.02.2020 справу № 908/3159/19 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Азізбекян Т.А., Науменко А.О. Ухвалою суду від 10.02.2020 справу прийнято до провадження зазначеною колегією, призначено підготовче засідання.
Склад колегії неодноразово змінювався.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Корсун В.Л., Топчій О.А. Ухвалою суду від 15.09.2020 справу прийнято до провадження зазначеною колегією, підготовче засідання призначено на 06.10.2020. Ухвалою суду від 06.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2020. У судовому засіданні 04.11.2020 оголошено перерву до 02.12.2020.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Корсун В.Л., Колодій Н.А.
Ухвалою суду від 07.12.2020 справу прийнято до провадження зазначеною колегією (справа була прийнята колегією на стадії розгляду справи по суті), судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.01.2021. У судовому засіданні 11.01.2021 оголошено перерву до 02.02.2021.
03.09.2020 до суду від Концерну «Міські теплові мережі» надійшла відповідь на письмові пояснення КП «ВРЕЖО № 7».
19.11.2020 до господарського суду від КП «ВРЕЖО № 7» надійшли додаткові пояснення по справі з доповненим та виправленим контррозрахунком, 08.12.2020 до суду від Концерну «МТМ» надійшла відповідь на ці додаткові пояснення, в т.ч. з переліком нежитлових приміщень на які надавались послуги та детальним розрахунком нарахувань за спожиту теплову енергію.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
02.02.2021 до господарського суду від КП «ВРЕЖО № 7» надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.
За змістом ч.ч. 2, 3, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.
Ухвалою суду від 06.10.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Главою 6 ГПК України передбачений порядок розгляду справи по суті, в т.ч. порядок вирішення заяв та клопотань.
Так, в статті 207 параграфу 2 глави 6 ГПК України зазначено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Заслухавши представника КП «ВРЕЖО № 7» та представників інших учасників справи щодо заявленого клопотання, суд залишив без розгляду клопотання КП «ВРЕЖО № 7» про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, як таке, що без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні. Заявником не доведено, а судом не встановлено поважності причин не подання доказів у встановлені ГПК України строки. Тим більше, що підготовче провадження у справі закрито ще 06.10.2020.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З наведених вище підстав, залишені без розгляду докази подані КП «ВРЕЖО № 7» та Концерном «Міські теплові мережі» до додаткових пояснень та відповіді на додаткові пояснення, окрім зазначених в них переліків нежитлових приміщень та розрахунків (контррозрахунків).
При цьому, надання стороною пояснень суду та відповідей на такі пояснення іншою стороною, наведення доводів та міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду не суперечить приписам п.п. 2, 3 частини 1 статті 42 ГПК України.
02.02.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
09.12.2019 від Концерну «Міські теплові мережі» до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (т.1, а.с.221-227), за якою позивач просив стягнути з відповідача суму 258 500,65 грн., з якої: сума 251 045,27 грн. - заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, сума 7455,38 грн. - 3% річних. Вказана заява була прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі суду від 10.12.2019.
03.02.2020 до господарського суду від Концерну "Міські теплові мережі" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (т. 2, а.с. 122-127), якою позивач фактично зменшує розмір заявленої до стягнення суми основної заборгованості за надані послуги з центрального опалення, збільшує розмір 3% річних, а також заявляє до стягнення інфляційні втрати, та просить стягнути з КП "ВРЕЖО №7" суму 251 045,27 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, суму 8718,25 грн. - 3% річних, суму 8052,83 грн. - інфляційних втрат, всього - суми 267816,35 грн. Зазначена заява прийнята судом до розгляду (ухвала суду від 05.03.2020).
Таким чином, предметом розгляду є вимоги Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з КП "ВРЕЖО №7" суми 251045,27 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 по квітень 2019, суми 8718,25 грн. - 3% річних, суми 8052,83 грн. - інфляційних втрат.
Позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних, поданої до суду 03.02.2020, зазначивши, зокрема, про наступне. Концерн «МТМ» на виконання основної мети своєї діяльності надавав відповідачу послуги з централізованого опалення. За період з листопада 2018 року по квітень 2019 у відповідача утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення. Відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладення якого покладається і на споживача, і на теплопостачальну організацію, на думку позивача, не виключає можливості стягнення зі споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність між сторонами договору на надання послуг з централізованого опалення не є підставою для несплати за надані Концерном «МТМ» послуги, оскільки обов'язок оплати випливає з Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Також позивач зазначив, що у 2019 році підготував для відповідача належним чином оформлений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 704458 від 01.08.2019 та неодноразово запрошував на його укладення шляхом направлення листів. Відповідач не відгукнувся на пропозицію позивача та не уклав договору про надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. За вказаний період наданих позивачем відповідачу послуг, заперечень з боку останнього на належну якість надання послуг не надходило. Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії та рішенням про початок та закінчення опалювальних сезонів у м. Запоріжжі. Крім того, зазначив, що у зв'язку з тим, що об'єкти споживання теплової енергії відповідача мають спільне з будинком підключення до теплової мережі позивача, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019, відповідно до яких Концерном «МТМ» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 16, 526, 625, 626, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 179, 193 ГК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».
Відповідач за первісним позовом проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. КП «ВРЕЖО № 7» не є споживачем наданих послуг з опалення у розумінні чинного законодавства про надання житлово-комунальних послуг. Так, дійсно у господарському віданні та на балансі КП «ВРЕЖО № 7» перебувають приміщення комунальної форми власності, згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 № 439/9. Проте підприємство фактично використовує лише 2 приміщення - по пр. Металургів, 11, та по вул. Товариській, 39. Всі інші приміщення, що обліковуються підприємством, є об'єктом і предметом виду основної діяльності КП «ВРЕЖО № 7» згідно Статуту, а не просто надані у господарське відання задля використання у своїй господарській діяльності. У всіх без винятку господарських правовідносинах, пов'язаних з нерухомими майном, Підприємство виступає балансоутримувачем приміщень, що надаються в користування тертім особам на підставі рішень Запорізької міської ради. На думку відповідача, позивач протягом 2018-2019 опалювального періоду двічі нараховував плату за послуги опалення в підвальних приміщеннях, як для співвласників будинку, так і для КП «ВРЕЖО №7», а фактично це не опалення, а втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами, прокладеними в підвалі, вартість яких є нижчою по відношенню до вартості послуги з опалення, визначається у відсотковому відношенні згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315. Крім того, вважає, що позивачем не надано доказів, що: 1) система опалення об'єкта теплопостачання є відокремленою або не відокремленою від системи опалення житлового будинку; 2) відсутні акти встановлення приладів комерційного обліку спожитої тепло енергії, договірні теплові навантаження з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді; відсутні акти готовності до опалювального періоду, акти промивки системи централізованого опалення, акти вводу в експлуатацію приладу обліку теплової енергії тощо (по кожному приміщенню окремо). Також вважає, що оскільки договір не був укладений, спірні правовідносини щодо стягнення існуючої заборгованості мають ґрунтуватись виключно на розрахунках за кожним приміщенням окремо, за фактично надані та документально підтверджені послуги з опалення, а копії рахунків та актів виконаних робіт до моменту надання проекту договору (30.07.2019) є неналежними доказами, оскільки не мають значення для вирішення позадоговірного спору. На думку відповідача, факт наявності теплопостачання в приміщення жодним документом не підтверджений та до позову не доданий. Таким чином, сторони не дійшли згоди по істотним умовам договору, а саме переліку приміщень, порядку обрахунку та вартості послуг з опалення. Чинному законодавству відповідає типовий договір, затверджений постановою КМУ № 830 віл 21.08.2019, який позивачем на адресу КП «ВРЕЖО № 7» не надходив. Станом на серпень 2019 позивач, як постачальник послуг, повинен був укласти договір, ґрунтуючись, при цьому, на чинному Законі України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017 і керуючись типовим договором з постачання теплової енергії, затвердженим постановою КМУ № 830 віл 21.08.2019. Додатково відповідач зазначив, що жодним чином не ухилявся від укладення договору про надання послуг з опалення та оплати, надіславши 02.08.2019 на адресу позивача свій проект договору, але жодної відповіді від Концерну «МТМ» не отримало. В листуванні між сторонами спору протягом 2019 року КП «ВРЕЖО № 7» неодноразово зауважувало, що Концерн «МТМ» неправомірно вимагає сплати за послуги з опалення за приміщення, до яких КП «ВРЕЖО №7» фактично не має відношення в розумінні вимог законодавства про житлово-комунальні послуги, а саме за: - вільні приміщення (загальна площа яких становить більшість у виставлених рахунках концерну); - допоміжні приміщення; нежитлові приміщення, що перебувають у позичці третіх осіб; - нежитлові приміщення, що перебувають в оренді третіх осіб; - приміщення, які в період з 01.10.2018 по 04.01.2019 перебували на балансі КП «Наше місто» і лише 04.01.2019 фактично були передані Підприємству. З урахуванням викладеного вважає, що розрахунок суми основного боргу не відповідає нормам чинного законодавства, не конкретизований по яким і коли приміщенням нараховано, коли і на підставі чого відкореговано оплату за послуги опалення. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Також Концерном «МТМ» надано відповідь на відзив (т. 2, а.с.20-24), КП «ВРЕЖО №7» - заперечення на відповідь на відзив (т. 2, а.с.39-42), які прийняті судом до розгляду.
Третя особа - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради надала письмові пояснення по суті заявлених первісних позовних вимог (т. 2 а.с.157-161), відповідно до яких підтримала позицію відповідача за первісним позовом, вважає первісні позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Зустрічні вимоги КП «ВРЕЖО № 7» до Концерну «МТМ», які підтримані позивачем за зустрічним позовом в повному обсязі, мотивовані, зокрема, наступним. Згідно рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради № 511 від 01.11.2018 та №130 від 04.04.2019 опалювальний період 2018-2019 у м. Запоріжжя розпочався з 04.11.2018 та завершився 05.04.2019. З 01.05.2019 введений в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, п п. 2 ч. 2 ст. 8 якого передбачений обов'язок Виконавця комунальної послуги готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. 01.08.2019 Концерн «МТМ» надав на підписання КП «ВРЕЖО № 7» проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води без розрахунку теплового навантаження, без обстежень приміщень, без врахування повної або часткової відсутності приладів опалення в приміщеннях та без дотримання вимог типового договору. Оскільки типовий договір, складений відповідно до вимог чинного законодавства, від виконавця комунальної послуги з надання опалення - Концерну «МТМ», не надходив, листом від 02.08.2019 за вих. № 1582 КП «ВРЕЖО № 7» направило на адресу відповідача свій проект договору купівлі-продажу теплової енергії по районам м. Запоріжжя, в тому числі по нежитловим приміщенням Заводського району м. Запоріжжя. В супровідному листі додатково було зазначено, що у питанні вибору виду договору між теплопостачальною організацією та споживачем необхідно користуватись висновками Верховного суду, викладеними в його постановах, в т.ч. в Постанові від 05.03.2019 по справі № 904/547/18. КП «ВРЕЖО № 7» наполягало на підписанні договору купівлі-продажу теплової енергії, разом з переліком нежитлових приміщень м. Запоріжжя, які споживають теплову енергію та за які КП «ВРЕЖО №7» повинно сплачувати послуги з опалення, та просило відповідача підписати проекти вказаного договору, на підставі п. 1.4.1 договору розрахувати теплове навантаження на нежитлові приміщення з урахуванням встановленого теплового обладнання та разом з примірником договору, оформленим належним чином, повернути на адресу КП «ВРЕЖО №7». Однак відповідь на лист отримана не була, договір підписаний не був, протокол розбіжностей або інші заперечення на адресу КП «ВРЕЖО № 7» не надходили. Листом віл 22.08.2019 КП «ВРЕЖО №7» повторно нагадало про необхідність підписання направленого проекту договору та розрахунку теплового навантаження з урахуванням встановленого теплового обладнання. В силу приписів ч. 7 ст. 181 ГК України, ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ КП «ВРЕЖО №7» вважає договір купівлі-продажу теплової енергії між КП «ВРЕЖО №7» та Концерном «МТМ» укладеним, оскільки після отримання договору 07.08.2019 сплинув 30-денний термін та виконавець комунальної послуги не припинив надання такої послуги, не надав жодних заперечень та зауважень з приводу наданого проекту договору. У разі, якщо одна із сторін ухиляється від укладення договору, інша сторона має право звернутися до суду з позовом про спонукання укласти договір. Оскільки ціна договору не могла бути розрахована КП «ВРЕЖО №7» без теплового навантаження на кожне приміщення окремо, яке відповідачем не було надано, то позивач склав власний розрахунок ціни договору (п. 1.4.2) з урахуванням Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 та тарифів на послуги з ЦО, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2018 № 1725 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреби бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) Концерну «Міські теплові мережі». Позивач за зустрічним позовом просив визнати договір купівлі-продажу теплової енергії укладеним в редакції, викладеній у зустрічній позовній заяві.
Концерн «МТМ» надав відзив на зустрічний позов, проти заявлених вимог заперечив, зазначивши, що проект договору купівлі-продажу теплової енергії був направлений КП «ВРЕЖО №7» вже після направлення йому Концерном 30.07.2019 пропозиції укладення договору № 704458 від 01.08.2019 про надання послуг з централізованого опалення, на яку не було надано жодних заперечень або протоколу розбіжностей у відповідності до ст. 181 ГК України. Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що направлений ним договір купівлі-продажу вважається укладеним згідно з ч. 7 ст. 181 ГК України є необґрунтованим, оскільки даною нормою передбачено прийняття пропозиції другої сторони тільки у разі наявності протоколу розбіжностей, який в свою чергу не переданий у двадцятиденний строк до суду. В даному випадку протоколу розбіжностей від Концерну «МТМ» не надходило, тому згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України такий договір вважається неукладеним та правові наслідки здійснення фактичних дій одною стороною (надання послуг з централізованого опалення) визначаються нормами Цивільного кодексу України. Концерном «МТМ» не була надана відповідь на запропонований проект договору, оскільки предмет договору купівлі-продажу не був взаємопов'язаним з предметом запропонованого Концерном проектом договору про надання послуг з централізованого опалення, тому не може бути заперечень (уточнень) або протоколів розбіжностей у цілком протилежних (відносно предмету спору) договірних правовідносинах, які регулюються різними нормативно-правовими актами. Заперечуючи проти зустрічного позову, Концерн «МТМ» також зазначив про те, що вимоги зустрічного позову невзаємопов'язані з первісним позовом.
КП «ВРЕЖО №7» надано відповідь на відзив (т. 2, а.с.76), Концерном «МТМ» - заперечення (т. 2, а.с.83-84), які прийняті судом до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши учасників справи, суд
Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.
Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" є суб'єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).
Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.
Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України; Законів України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії»; «Про ліцензування видів господарської діяльності», Постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».
Регулювання та встановлення відносин у сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Закони України «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації»; Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», Постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151 «Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості».
Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб'єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачений, зокрема, обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 наведених вище Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Відповідно до цих Правил споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Статтею ст.1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Із вищенаведеного слідує, що теплова енергія не використовується для безпосереднього споживання, а визначає перелік господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів. Встановлено розмежування відносин окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Враховуючи відсутність типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з дотримання процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України.
Комунальні послуги надаються споживачеві згідно з договором, що укладається у відповідності до типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, а сторони не можуть відступати від затверджених норм, а можуть тільки уточнювати окремі норми типового договору.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин і діяв до 01.05.2019, визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
У статті 1 цього Закону визначено, що споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ч. 6 ст. 19 Закону).
Згідно з приписами статтей 23, 24 Закону власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю. Балансоутримувач має право здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 цього Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Цей обов'язок кореспондується з обов'язком виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Даною постановою також затверджено форму та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно зі Статутом КП «ВРЕЖО №7» підприємство у свої діяльності підзвітне та підконтрольне власнику - Запорізькій міській раді та органу управління майном відповідно до норм чинного законодавства. Предметом діяльності підприємства є у тому числі: облік нерухомого майна комунальної власності, іншого майна, яке закріплено на праві господарського відання за підприємством та забезпечення їх належного утримання, збереження та використання; укладення договорів користування (оренди/позички) у відповідності до вимог чинного законодавства, рішень Запорізької міської ради та її виконавчого комітету; стягнення дебіторської заборгованості за надані підприємством житлово-комунальні послуги (п.п.1.6, 2.2 Статуту).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 № 439/9 "Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7" Запорізької міської ради" вилучено з господарського відання Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради та передано в господарське відання Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» Запорізької міської ради майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення. На виконання вказаного рішення КП «Наше місто» Запорізької міської ради та КП «ВРЕЖО №7» підписані акти приймання-передачі об'єктів нерухомого майна з 01.10.2018.
Вимоги первісного позову у даній господарській справі мотивовані, зокрема, тим, що системи опалення об'єктів споживання теплової енергії приміщень, до яких здійснювалось постачання теплової енергії, є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинків, в яких вони розташовані, та мають спільне з будинком підключення до теплової мережі позивача. Факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Запорізької місткої радим про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019 в місті Запоріжжя та підтверджується також рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії (послуги з централізованого опалення). Всупереч чинного законодавства, КП «ВРЕЖО №7» не належним чином виконував свої зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення. При цьому, Концерном «МТМ» зазначено, що ним було підготовлено проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 704458 від 01.08.2019 та направлено його відповідачу для підписання, однак останній на пропозицію щодо укладення договору не відгукнувся, договір не укладено. Відсутність укладеного між сторонами договору з централізованого опалення та постачання гарячої води, обов'язковість укладання якого лежить і на Споживачеві, і на Теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.
Надані Концерном «МТМ» до матеріалів справи докази свідчать, що останнім направлялись акти приймання-передачі теплової енергії за період листопад 2018 - квітень 2019 згідно особового рахунку № 704458 та рахунки за спожиту теплову енергію №704458 на адресу КП «ВРЕЖО №7» (споживач, балансоутримувач), про що свідчать відповідні реєстри на відправку рекомендованих листів з повідомленням (т.1, а.с. 14-35). Згідно з банківськими виписками КП «ВРЕЖО №7» здійснено часткову оплату в загальному розмірі 200 000,00 грн. за спожиту у період листопад 2018 - квітень 2019 теплову енергію, що надходила до нежитлових приміщень з приладами опалення (т. 1, а.с.79-81).
Листом від 29.07.2019 вих. № 576/04 «Про укладення договору» Концерн «МТМ» направив на адресу КП «ВРЕЖО №7» для підписання проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 704458 від 01.08.2019 (у двох примірниках), з посиланням у даному листі на введення з 01.05.2019 в дію Закону України від 09.11.2017 №2189-ІVIII «Про житлово-комунальні послуги», та просив підписати даний договір і повернути один примірник у двадцятиденний строк з дня отримання. Згідно з відбитком вхідного штемпеля вказаний лист з додатком був отриманий КП «ВРЕЖО №7» 30.07.2019 (т. 1, а.с. 36-43).
В пункті 2 цього проекту договору зазначено: «Суб'єкти користування послугами: власники (орендар) нежитлового приміщення за адресами: (п.3). В пункті 3 - наведено характеристики об'єкту надання послуг, що складається з переліку нежитлових приміщень з адресами об'єктів (будинків), які знаходяться у Заводському районі м.Запоріжжя, і включає в себе 42 нежитлових приміщення, розташованих у підвальних, цокольних та перших поверхах; підставами включення вказаних приміщень до договору зазначено: акт приймання-передачі об'єктів нерухомого майна з господарського відання КП «Наше місто» до КП «ВРЕЖО №7», рішення про передачу комунальної власності в господарське відання КП «ВРЕЖО №7». В пункті 29 проекту договору передбачалось, що за погодженням сторін, у відповідності до ст.631 ЦК України, умови договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладення - з 01.11.2018.
Вищевказаний проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 704458 від 01.08.2019 КП «ВРЕЖО №7» підписаний не був, відповіді на лист Концерну «МТМ» від 29.07.2019 вих. № 576/04 КП «ВРЕЖО №7» не надано.
При цьому, із змісту листування, наданого в матеріали справи КП «ВРЕЖО №7», вбачається, що Концерном «МТМ» у січні 2019 на адресу КП «ВРЕЖО №7» також направлялась пропозиція щодо підписання договору № 704458 купівлі-продажу теплової енергії від 01.12.2018, про що в т.ч. свідчать копії опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення, надані Концерном «МТМ» (т. 1, а.с. 29). КП «ВРЕЖО №7» направлялись листи (т.1, а.с. 95, 97), якими двічі повертався проект договору №704458 від 01.12.2018, із викладенням заперечень стосовно умов вказаного проекту договору, а саме - було зазначено про відсутність розрахунків вказаного у ньому теплового навантаження, без обстеження при цьому приміщень та неврахування повної або часткової відсутності приладів опалення в більшості нежитлових приміщеннях, що прийняті КП «ВРЕЖО №7» у господарське відання згідно рішення виконавчого комітету № 439/9 від 21.09.2019 «Про передачу майна комунальної водності в господарське відання КП «ВРЕЖО №7» та відповідно до акту прийому-передачі об'єктів нерухомого майна. Зазначалось про необхідність проведення сумісного обстеження приміщень для уточнення (коригування) переліку приміщень по яким надається послуга і які мають бути включені до договору. Крім того, КП «ВРЕЖО №7» у своїх листах вказував про незгоду з направленими на його адресу актами приймання-передачі за спожиту теплову енергію та виставленими рахунками за спірний період, вказуючи на необхідність узгодження усіх спірних питань та розбіжностей, що виникають перед укладенням договору, про які також зазначалось у попередніх листах (т. 1, а.с. 94, 96, 98). Договір №704458 купівлі-продажу теплової енергії від 01.12.2018 сторонами не був підписаний.
Листом від 02.08.2019 вих. №1582 (т. 1, а.с. 105) КП «ВРЕЖО №7» направило на адресу Концерну «Міські теплові мережі» власні проекти договорів купівлі-продажу теплової енергії по районам міста Запоріжжя, в тому числі проект договору купівлі-продажу теплової енергії б/н, без дати з додатками 1-3 (т. 1, а.с.124-127) по нежитловим приміщенням Заводського району м. Запоріжжя. Згідно з Додатком № 3 до цього проекту договору до переліку об'єктів постачання теплової енергії включено нежитлові приміщення перших, цокольних поверхів та підвали, всього - за 23 адресами, та визначеними періодами нарахувань окремо за кожним з цих приміщень. В пункті 1.4 проекту договору зазначено період відпуску теплової енергії: з 01 жовтня 2018 по 31 грудня 2019.
У вказаному листі КП «ВРЕЖО №7» зазначило, що поставка теплової енергії у нежитлові приміщення не може відбуватися відповідно до умов Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, та наполягало на підписанні договору купівлі-продажу теплової енергії разом з переліком нежитлових приміщень, розташованих за адресами, вказаних у Додатку №3 до договору, за якими КП «ВРЕЖО №7» повинно сплачувати послуги з опалення; просило підписати проект договору, розрахувавши при цьому, у відповідно до п. 1.4.1. проекту договору, теплове навантаження на нежитлові приміщення з урахуванням встановленого теплового обладнання.
У листі вих. № 1735 від 22.08.2019 (т.1, а.с. 107) КП «ВРЕЖО №7» у відповідь на претензію Концерну «МТМ» щодо погашення заборгованості за спожиту теплову енергію зазначило про неотримання від Концерну відповіді на лист від 02.08.2019 вих. №1582 та необхідність підписання до 23.09.2019 направлених проектів договорів зі здійсненням розрахунку теплового навантаження.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 с. 73, ч.ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з матеріалів справи та наданих сторонами пояснень договірні відносини між ними відсутні, розрахунки за теплову енергію здійснювались на підставі особового рахунку № 704458 .
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).
Разом з тим, в даному випадку позивач за первісним позовом - Концерн «Міські теплові мережі», має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем за первісним позовом у спірний період теплової енергії в обсягах, вказаних в актах-приймання передачі та виставлених рахунках і, відповідно, виникнення обов'язку останнього щодо виконання грошового зобов'язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі.
Звертаючись з позовом позивач повинен довести обсяги фактично наданих послуг по кожному з об'єктів. Натомість, з урахуванням пояснень відповідача за первісним позовом, неможливо встановити по яким саме об'єктам нараховано заборгованість, оскільки, як вбачається з фактичних обставин справи, у сторін існують суттєві розбіжності щодо переліку приміщень, які у спірний період знаходились у господарському віданні КП "ВРЕЖО№7" (з урахуванням, в тому числі, наступної передачі деяких об'єктів у користування (оренду/позичку), величини теплового навантаження по кожному з об'єктів, неврахування повної або часткової відсутності приладів опалення та необхідності у зв'язку із цим проведення сумісного обстеження приміщень по яким надаються послуги, і які повинні оплачуватись КП "ВРЕЖО№7", для уточнення (коригування) переліку приміщень, їх площ.
Із наданого Концерном «МТМ» в матеріали справи переліком нежитлових приміщень КП «ВРЕЖО №7» по Заводському району м. Запоріжжя у кількості 41 адрес будинків, в яких розташовані ці приміщення, і на які, за його твердженням, надавалась послуги з 04.11.2018 по 05.04.2019, слідує, що період надання послуг не є однаковим, до переліку у різний час вносились зміни, зокрема у зв'язку із укладенням/розірвання договорів оренди, позички.
З урахуванням необхідності детального розрахунку обсягу спожитої теплової енергії для централізованого опалення кожного з приміщень, які перебувають на балансі КП «ВРЕЖО №7», із наданих позивачем документів неможливо встановити по яким саме об'єктам нараховано заборгованість, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існують неврегульовані питання щодо переліку приміщень, отже відсутня зведена інформація щодо точної кількості приміщень, та проведених нарахувань, по яким заявлені вимоги.
Концерном "МТМ" належним чином не обґрунтовано правових підстав включення в єдиний особовий рахунок значної кількості приміщень, які знаходяться у багатоквартирних будинках за різними адресами, які мають різні індивідуальні ознаки та характеристики (площу, наявність або відсутність приладів опалення) та інші фактори, що впливають на розрахунок суми за послуги централізованого опалення. Складення та надання споживачу єдиного акту приймання-передачі теплової енергії за кількома приміщеннями, без конкретизації адреси кожного об'єкта та деталізації здійснених нарахувань, позбавляє можливості здійснити належну оцінку здійснених нарахувань. Детального розрахунку суми заборгованості по кожному з приміщень Концерном «МТМ» не надано.
Позивачем за первісним позовом також не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за спірними адресами, зокрема: ним не доведений факт, що система опалення об'єкта теплопостачання є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку, що має підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо.
Враховуючи все вищевикладене, є необґрунтованим посилання Концерну «МТМ» на те, що об'єкти споживання теплової енергії мають спільне із житловими будинками підключення до теплової мережі, системи опалення приміщень є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинків, а тому факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та кінець опалювального сезону 2018-2019 років та актами-приймання передачі теплової енергії (послуги централізованого опалення).
При цьому, судом враховано, що акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період КП «ВРЕЖО №7» не підписані, останній повертав зазначені акти та виставлені рахунки теплопостачальній організації без підписання у зв'язку із запереченнями проти вказаних у них кількості відпущеної теплової енергії та сум до сплати.
Разом із тим, КП «ВРЕЖО №7» в цілому не заперечує проти необхідності здійснення оплати за теплову енергію за умови врегулювання спірних питань, що виникли між сторонами. Згідно з банківськими виписками, КП «ВРЕЖО №7» здійснено часткову оплату в загальному розмірі 200 000,00 грн. за спожиту у період листопад 2018 - квітень 2019 теплову енергію, що надходила до нежитлових приміщень з приладами опалення (т.1, а.с.79-81).
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні первісного позову у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог, Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7", зокрема, зазначило, що відповідь від Концерну «Міські теплові мережі» на направлену підприємством пропозицію щодо укладення договору отримана не була, протокол розбіжностей або інші заперечення на адресу КП «ВРЕЖО №7» не надходили. У зв'язку із цим, в силу приписів ч.7 ст.181 Господарського кодексу України вважає договір купівлі-продажу теплової енергії укладеним, оскільки у встановлений термін виконавець комунальної послуги не припинив надання такої послуги, не надав жодних заперечень та зауважень з приводу наданого проекту договору.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Статтею 649 цього Кодексу визначено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору, вирішуються сторонами або судом.
Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 181 цього Кодексу сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч. 7 ст. 181 ГК України).
В силу зазначеної норми договір вважається укладеним (з урахуванням пропозицій викладених у протоколі розбіжностей) у разі, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей, у встановлений строк не передасть до суду неврегульовані розбіжності. Оскільки, в даному випадку, Концерном «МТМ» відповідний протокол розбіжностей не направлявся, тому відсутні підстави вважати договір купівлі-продажу укладеним у редакції запропонованій КП «ВРЕЖО №7» та, відповідно, визнання такого договору укладеним в судовому порядку.
Крім того, в частині 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Як слідує із наданого КП «ВРЕЖО №7» проекту договору купівлі-продажу теплової енергії в ньому не вказано величину теплового навантаження (п. 1.4.1), яке КП «ВРЕЖО №7» у супровідному листі № 1582 від 02.08.2019 пропонувало розрахувати Концерну «МТМ» і чого не було зроблено, внаслідок чого вказана істотна умова договору відсутня.
На підставі викладеного, у задоволені зустрічного позову судом відмовляться.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Повне рішення складено та підписано 15.02.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.С. Боєва
Суддя Н.А. Колодій
Суддя В.Л. Корсун