Номер провадження: 11-кп/821/150/21Головуючий по 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа № 711/6785/20 Категорія: ст. 81 КК України Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
09 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання за участі: прокурора засудженого захисника представника ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2020 року, якою залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 ,
Захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, мотивуючи його тим, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та чесним ставленням до праці довів своє виправлення.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2020 залишено без задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 з підстав, що останній не довів те, що твердо став на шлях виправлення, оскільки його поведінка за весь період відбутого покарання, з урахуванням його характеристики не тільки на момент розгляду клопотання, а і станом на 15.11.2017 та 19.11.2019, не носить систематичного характеру і не є такою, що може слугувати прикладом для інших засуджених.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції від 09.12.2020 скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи та ухвалити нову ухвалу, якою клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 задовольнити, звільнивши його від відбування покарання на невідбутий строк.
Зазначає, що ОСОБА_7 , на момент розгляду клопотання, відбув три чверті строку призначеного покарання за умисний особливо тяжкий злочин, поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто наявні підстави, передбачені ст. 81 КК України для його звільнення умовно-достроково. Зокрема, ОСОБА_7 працевлаштований на промисловій зоні установи, відповідально ставиться до покладених на нього трудових обов'язків за що має заохочення за період з 2014 і по теперішній час. Крім того ОСОБА_7 зразково дотримується вимог режиму, правил внутрішнього трудового розпорядку, дисципліни, виконує вказівки адміністрації установи, за що також неодноразово заохочувався. Адміністрацією установи ОСОБА_7 характеризується позитивно, залучений до програми диференційованого виховного впливу за напрямками «фізкультура і спорт», «творчість», тобто приймає активну участь у житті установи, має добрі відносини з іншими засудженими.
Вказує, що ОСОБА_7 на початку терміну відбування покарання, перебуваючи в ЧВК № 62, мав декілька стягнень за проступки, які не є тяжкими, однак останнє за часом стягнення отримав 15.12.2017, тобто більше ніж 3 роки тому. Акцентує увагу на тому, що всі отримані засудженим стягнення вже давно погашені і фактично він вважається особою, що їх не має. Разом з цим ОСОБА_7 за період відбування покарання отримав 11 заохочень, в тому числі 2 заохочення у 2020 році, останнє з яких датоване 02.10.2020.
Ще раз звертає увагу на те, що у суду були відсутні підстави враховувати при вирішенні клопотання характеристику на ОСОБА_7 за 2017 рік, де останній характеризується з посередньої сторони, коли як в матеріалах справи були наявні характеристики за 2020, де він характеризується виключно з позитивної сторони.
Заслухавши суддю-доповідача, думки засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги у повному обсязі з наведених в ній підстав, прокурора про законність, обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і безпідставність апеляційних вимог засудженого, пояснення представника ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» ОСОБА_9 , який у вирішенні апеляційних вимог поклався на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 до задоволення не належить.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 81 КК України передбачено, що до осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Таке звільнення може бути застосоване у тому разі, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів виправлення.
Відповідно до сформованої судової практики «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.
Застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення є дискреційною нормою закону України про кримінальну відповідальність, тобто не є обов'язковим, а є виключно правом суду. При цьому висновку про можливість застосування положень ст. 81 КК України, повинно передувати вивчення та аналіз даних про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особу засудженого в цілому. Для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання, вирішальним не є факт відбуття певної частини покарання, а факт доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Судом першої інстанції при розгляді клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення умовно-достроково засудженого ОСОБА_7 наведених вимог закону дотримано.
Як встановлено з матеріалів провадження, вироком Менського районного суду Чернігівської області від 03.07.2013 ОСОБА_7 засуджений за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на 15 років з конфіскацією майна.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23.10.2013 вирок Менського районного суду Чернігівської області від 03.07.2013 щодо ОСОБА_7 змінено, перекваліфіковано його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 289 КК України та визнано засудженим за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 289 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на 12 років з конфіскацією майна.
16.02.2016 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції ЗУ № 838-VІІІ від 26.11.2015, зараховано ОСОБА_7 у строк відбутого покарання термін попереднього ув'язнення з 02.11.2012 по 23.10.2016.
Початком строку відбування покарання ОСОБА_7 є 02.11.2012, а кінцевим строком визначено 12.11.2023.
За вироком ОСОБА_7 засуджений, в тому числі, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, яке є особливо тяжким.
За наведених обставин, станом на 09.12.2020 - час розгляду судом клопотання про умовно-дострокове звільнення, ОСОБА_7 відбув три чверті строку покарання призначеного вироком Менського районного суду Чернігівської області від 03.07.2013 (з урахуванням внесених змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23.10.2013) і передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України.
Відповідно до довідок з місць відбування покарання про стягнення та заохочення на засудженого ОСОБА_7 , за час утримання під вартою, останній 11 разів, зокрема: 20.02.2014, 04.06.2015, 14.07.2016, 07.12.2016, 26.12.2018, 29.03.2019, 15.07.2019, 30.09.2019, 15.04.2020, 08.07.2020 та 02.10.2020 заохочувався правами начальника ЧВК-62 за сумлінну поведінку і ставлення до праці (4 рази), дотримання трудового розпорядку та вимог безпеки праці (7 разів). Разом з цим, до засудженого ОСОБА_7 19.03.2014, 10.10.2014, 26.02.2017, 10.07.2017, 16.11.2017, 06.12.2017 та 15.12.2017 застосовані стягнення у виді попереджень, доган та сурових доган за: порушення розпорядку дня; порушення локалізації; невиконання команд по розпорядку дня; відсутність в строю бригади.
Згідно характеристики начальника відділення ВС ВПР № 3 ДУ «Черкаська виправна колонія (№62)» ОСОБА_10 від 06.10.2020, ОСОБА_7 , утримуючись в СІЗО м. Чернігів, характеризувався посередньо, порушень вимог режиму утримання не допускав, до праці не залучався, стягнень і заохочень не мав. З 12.11.2013 утримувався в ДУ «Черкаська виправна колонія (№62)», де характеризувався позитивно, за допущені порушення встановленого порядку відбування покарання 7 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності у виді стягнень, які погашено у встановленому законом порядку. На заходи виховного та профілактичного характеру реагував задовільно, робив для себе належні висновки. Був працевлаштований на виробництві столяром на дільниці «Майстерня», до праці ставився задовільно, за що має 11 заохочень правами начальника установи. Дбайливо ставився до майна установи, виконував роботи із самообслуговування з достатнім рівнем навичок, до робіт із благоустрою установи ставився із розумною ініціативою, брав участь в організації виховних заходів. Приймав участь у програмі диференційованого виховного впливу за напрямками «Фізкультура та спорт», «Творчість».
Згідно характеристики заступника начальника СІЗО із соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» ОСОБА_11 від 11.11.2020, ОСОБА_7 , утримуючись в даній установі, до оплачуваних робіт не залучався, стягнень та заохочень не мав. У зв'язку з нетривалим перебуванням ОСОБА_7 в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», більш детальну характеристику остання позбавлена можливості надати.
Судом першої інстанції також досліджено матеріали особової справи на засудженого ОСОБА_7 , де містяться інші характеризуючі дані на останнього, зокрема, за характеристикою від 15.11.2017 засуджений характеризувався посередньо, був працевлаштований, однак до праці ставився безвідповідально, зусиль до виправлення не докладає. За характеристикою від 19.11.2019, ОСОБА_7 характеризувався негативно, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставився не завжди сумлінно, у зв'язку з чим 15.11.2017 адміністративною комісією установи відмовлено у застосуванні щодо нього пільги, передбаченої ст. 101 КВК України, як такому, що не став на шлях виправлення. За характеристикою від 29.07.2020, ОСОБА_7 вже характеризувався позитивно, однак 20.11.2019 адміністративною комісією установи відмовлено у застосуванні щодо нього пільги, передбаченої ст. 82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення.
Наявні в матеріалах кримінального провадження та особової справи характеристики на засудженого ОСОБА_7 сумнівів в достовірності занесених в них даних не викликають.
Вирішуючи апеляційні вимоги ОСОБА_8 щодо доцільності застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 81 КК України, колегія суддів бере до уваги те, що прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення в кожному конкретному випадку залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Згідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Перевіривши дані про поведінку та ставлення ОСОБА_7 до праці за весь період відбування покарання, колегія суддів враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень та усі дані про його особу в сукупності і приходить до висновку, що саме по собі дотримання умов і порядку відбування покарання у певний проміжок часу, не є достатньо переконливим важелем для ствердження про готовність засудженого до самокерованої правослухняної поведінки і доведення ним свого виправлення, з огляду на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання в установі є обов'язком засудженого, який він виконував формально, з огляду наявні у нього стягнення в період з 19.03.2014 по 15.12.2017 за порушення режиму і порядку відбування покарання. Дані стягнення хоч і погашені у встановленому законом порядку, однак беззаперечно свідчать про те, що за весь період відбування покарання поведінка ОСОБА_7 не була бездоганною, як наразі.
Наведені обставини, на переконання колегії суддів, не вказують на те, що процес виправлення ОСОБА_7 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі. Сам факт працевлаштування, успішного виконання трудових обов'язків з подальшим заохоченням, у певний період відбування покарання, не свідчить про виправлення ОСОБА_7 , а тому застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від покарання є передчасним.
Доводи сторони захисту про недоцільність, при вирішенні клопотання про умовно-дострокове звільнення, врахування характеристик на ОСОБА_7 за 2017 рік, де останній характеризується з посередньої сторони, колегія суддів визнає безпідставними, ще раз наголошуючи на тому, що належне виконання законних вимог адміністрації виправної колонії під час відбування покарання та належна поведінка є обов'язком засудженого впродовж всього строку відбування покарання і виправлення має ґрунтуватися на аналізі даних про поведінку за весь період відбування покарання, а не за певний проміжок часу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність, на даний час, підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , оскільки він своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч.1 ст. 407, ст.ст. 419, 537 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий
Судді