Рішення від 09.02.2021 по справі 761/4558/20

Справа № 761/4558/20

Провадження № 2/761/1520/2021

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Савенко О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмір 78 477,47 грн., що були сплачені в якості авансу за договором про надання послуг № 070619/1 від 07.06.2019 року; 15 558,20 грн. в якості пені; 20 000 грн. в якості моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 червня 2019 року, між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір №070619/1 (надалі - Договір) про надання послуг, за умовами якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується надати послуги (виконати роботи) з розробки дизайн-проекту. Загальна вартість робіт становила 4184 доларів США. На виконання умов договору 07 червня 2019 року позивачем було сплачено 2500 доларів США та 11 500 грн., що становило 70 % від загальної вартості проекті. Граничним терміном виконання робіт за Договором було 10 вересня 2019 року, проте в зазначений строк відповідачем так і не було виконано своїх зобов'язань за договором. 18 жовтня 2019 року позивачем було отримано листа від відповідача, яким повідомлено про розірвання Договору. Позивачем в якості авансу була сплачена сума у розмірі 70 % від загальної вартості робіт, проте робота так і не була виконана.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

04 серпня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено, що до надання послуг остання приступила 10.06.2019 року, послуги надавались належним чином та поетапно. Результат наданих послуг були схвалені та прийняті позивачем. Строк надання послуг змінився з вересня 2019 року на жовтень 2019 року, у зв'язку з неготовністю підлоги на третьому поверсі та фактичний диспут відповідача до третього поверху. Не зважаючи на те, що відповідно до умов договору позивач мала право вимагати вносити коригування до результатів надання послуг не більше двох разів, позивач просила внести коригування понад 10 разів. Внесення необґрунтованих коригувань та узгодження таких збільшували час надання послуг та пролонгували строк виконання проекту. У зв'язку з викладеним відповідач у відповідності до п. 8.5 договору відмовилась від виконання такого шляхом направлення на електронну адресу позивача відповідного листа, в результаті чого договорі було розірвано. Не зважаючи на факт розірвання договору, відповідачем були надані послуги загальним об'ємом 90%, вартість яких значно перевищує авансовий платіж, тому відповідач заперечує проти позову та просить у його задоволенні відмовити.

20 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Допитана у якості свідка позивачка ОСОБА_1 повідомила, що вносила багато правок через помилки відповідача в проекті та кресленнях, підтвердила, що договір дійсно розірваний на вимогу відповідача. Крім того свідок повідомила, що велика частина роботи була виконана відповідачем та в подальшому такий проект використовувався для облаштування будинку.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, направила до суду відзиву на позов.

Суд, вислухавши пояснення сторони позивача, допитавши позивача у якості свідка, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 07 червня 2019 року, між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір №070619/1 про надання послуг. За умовами даного договору позивач доручає, а відповідач зобов'язується надати послуги (виконати роботи) з розробки дизайн-проекту, а саме розробці графічного матеріалу, технічної документації на проект (ескізні креслення, креслення робочого проекту, демонстраційні малюнки чи коллажі, додаткові схеми), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору загальна Вартість робіт становила 4184 чотири тисячі сто вісімдесят чотири доларів США.

Відповідно до пункту 3.4. Договору оплата послуг здійснюється у доларах або в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день оплати в наступному порядку: в день підписання Договору позивач сплачує виконавцю авансову суму в розмірі 70% від загальної вартості проекту, що складає $2928,8 (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім доларів 80 центів США); в день підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг з розробки креслень, замовник виплачує виконавцю суму у розмірі 30% від загальної вартості проекту, що складає $1255,2 (одна тисяча двісті п'ятдесят поять доларів 20 центів США).

Відповідно до пункту 2.1. Договору відповідач приступає до виконання робіт після авансового платежу згідно п.3.4.1 та надання відповідачу вихідних даних, передбачених п.п.4.3.1 цього Договору. Обумовлена дата початку проектних робіт 10.07.19 (перший день робочого тижня).

Відповідно до пункту 2.2. Договору термін виконання проекту 64 робочих днів, без врахування вихідних та святкових днів, а також днів, які необхідні Замовнику на узгодження робочого матеріалу.

На виконання умов Договору 07 червня 2019 року позивачем було сплачено 2500 доларів США та 11 500 грн., що становило 70 % від загальної вартості проекті, що підтверджується, розпискою, яку відповідачем було надіслано на електронну пошту позивача.

Граничним терміном виконання робіт за Договором було встановлено 10 вересня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 8.5 Договору, виконавець має право відмовитись від виконання цього договору без будь-яких подальших зобов'язань перед замовником, попередивши його письмово за 10 робочих днів до дати розірвання договору в разі порушення замовником істотних умов договору, якими є; порушення термінів оплати, затверджених в п. 3.4 цього договору; невиконання або неналежне виконання замовником п. 4.3 цього договору.

Так, 18.10.2019 року відповідачем на електронну адресу позивача було направлено лист про розірвання договору, щодо якого позивач не заперечувала та підтвердила факт розігнання договору 18.10.2019 року.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Звертаючись до суду з позовом позивачка зазначала, що в зазначений строк відповідачем так і не було виконано своїх зобов'язань за договором.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було зазначено про порушення з боку відповідача строків виконання договору.

Проте у судовому засіданні було встановлено та підтверджено позивачем як свідком, що частина роботи по договору була виконана відповідачем та в подальшому дизайн проект, що розроблений відповідачем, використовується для облаштування будинку.

Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи у справі № 918/631/19 у постанові від 22.09.2020 року, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

В судовому засіданні позивач та її представник погодились, що договір було розірвано з ініціативи виконавця на підставі п. 8.5. договору згідно із повідомленням відповідача від 18.10.2019 року.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні встановлено факт виконання відповідачем спірного договору та використання позивачем результату роботи за таким договором, суд не вбачає підстав для повернення позивачу, сплаченого нею авансового платежу за договором про надання послуг № 070619/1 від 07.06.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з пунктом 6.2. Договору, за невиконання робіт, з вини виконавця в термін, передбачений за цим договором, виконавець виплачує замовнику пеню в розмірі в розмірі 0,5% від вартості невиконаних робіт по Договору за кожен день прострочення, але не більше 15% від суми зазначеної в п. 3.1. Договору.

Судом достеменно встановлено, що відповідачем було порушено строки виконання договору, так граничним терміном виконання договору було 10.09.2019 року, проте договір не був виконаний у визначений строк та 18.10.2019 року був розірваний.

Від кінцевого дня терміну виконання робіт до отримання повідомлення про припинення договірних відносин пройшло 37 днів, а отже розмір пені, з урахуванням обмежень, становить 15% від суми зазначеної в п. 3.1. Договору, тобто 627,6 доларів США, що на день подачі позову становить 15558 грн. 20 копійок відповідно до офіційного курсу НБУ.

У зв'язку з порушенням відповідачем строку виконання договору та на підставі пункту 6.2. договору, суд приходить до висновку про задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

В даному випадку позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та діями з боку відповідача, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано жодних доказів завдання їй моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом враховуються частково, тоді як відхиляються в частині своєчасно виконаних послуг.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідачем порушено строки виконання договору, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 15558,20 грн., в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, судовий збір у розмірі 155,58грн.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 80, 81 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 23, 509, 525, 526, 530, 536, 611, 693 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15558,20 грн. пені.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 155,58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст рішення суду складено 15.02.2021 року.

Попередній документ
94860742
Наступний документ
94860744
Інформація про рішення:
№ рішення: 94860743
№ справи: 761/4558/20
Дата рішення: 09.02.2021
Дата публікації: 16.02.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Розклад засідань:
28.04.2020 10:00 Шевченківський районний суд міста Києва
05.08.2020 11:30 Шевченківський районний суд міста Києва
22.10.2020 13:30 Шевченківський районний суд міста Києва
09.02.2021 12:45 Шевченківський районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
РИБАК М А
суддя-доповідач:
РИБАК М А
відповідач:
ФОП Савченко Ксенія Олександрівна
позивач:
Ітіна Лідія Леонідівна
представник позивача:
Третяк О.С.