08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email
inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кп/381/31/21
381/327/18
09 лютого 2021 року місто Фастів
Колегія суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
перекладача - ОСОБА_11 ,
під час судового розгляду у режимі відеоконферензв'язку із ДУ «Київський СІЗО» кримінального провадження № 12016100090008388 від 19.07.2016 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ст. 257 КК України, -
У зв'язку з закінченням 14.02.2021 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , закінченням 17.02.2021 строку запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , на обговорення учасників судового розгляду було поставлено питання доцільності продовження строків зазначених запобіжних заходів.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив продовжити строк дії запобіжних заходів обвинуваченим, посилаючись на те, що обставини, які слугували підставою для обрання останнім запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та домашнього арешту ОСОБА_6 на даний час не відпали та продовжують існувати. Зокрема, прокурор зазначив, що наразі існує ризик того, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, оскільки останній не є громадянином України і не має місця проживання на території України, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання понад 10 років позбавлення волі, є громадянином Російської Федерації, на території України не має міцних соціальних зв'язків. Крім того, існує ризик, що ОСОБА_7 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення на території України, у томі числі і щодо ОСОБА_12 , оскільки місце проживання потерпілого йому відоме. Також продовжують існувати ризики, незаконного впливу на потерпілого і свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки його розгляд розпочато спочатку, а потерпілий ОСОБА_12 під час судових засідань неодноразово наголошував про те, що побоюється за своє життя.
Захисник ОСОБА_10 заперечив щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, про що подав до суду відповідне клопотання. Захисник посилався на те, що прокурори, на думку сторони захисту, жодного разу не обґрунтували та не довели наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а лише посилались на ризики, які нібито існували на час обрання та продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_7 під час досудового розслідування. При цьому, захисник звертає увагу на той факт, що під час судового провадження сторона захисту жодного разу не обґрунтувала свою позицію щодо необхідності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , пославшись на конкретні матеріали, надавши їх суду та стороні захисту про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати. Захисник також зазначає, що у всіх без виключення судових засіданнях необґрунтовано неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, щодо даних про його особу в їх сукупності. Сторона захисту також повідомила, що з метою постійного проживання ОСОБА_7 для нього орендоване житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним договором оренди від 10.11.2020, укладеним між власником цієї квартири - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .. Крім того, на даний нас по кримінальному провадженню зібрані усі докази і відсутні підстави вважати, що вони можуть бути знищені, приховані або спотворені, доказів того, що обвинувачений може чинити незаконний вплив на потерпілого і свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, може переховуватись від суду, органом державного обвинувачення не представлено, тобто на даний час відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , кожен окремо, наголошували на тому, що прокурором у даному випадку не подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , оскільки така вимога чітко зазначена у п. 5 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року. Також зауважили, що ні стороні захисту ні обвинуваченому примірник такого клопотання прокурором не вручався. Прокурором також не було надано відповідні матеріали, які б обґрунтовували наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а в матеріалах кримінального провадження докази наявності таких ризиків відсутні. Враховуючи викладене вважають, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу не подане, а ризики на які посилається прокурор не доведено.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_6 , підтримали клопотання захисника ОСОБА_10 . При цьому, захисник ОСОБА_9 просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 на особисте зобов'язання.
Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та їхні представники, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, до суду не з'явились. При цьому потерпілі, кожен окремо, надіслали на електронну адресу суду заяви у яких просять провести судове засідання призначене на 09.02.2021 без їх участі. Учасники судового розгляду не заперечували щодо проведення судового засідання за відсутності потерпілих та їхніх представників.
Заслухавши думку учасників судового процесу та оцінюючи наданий стороною захисту договір оренди житла, як підставу для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу та доказ наявності у нього проживання на території України та в межах доступності територіальної юрисдикції Фастівського міськрайонного суду Київської області, колегія суддів зазначає наступне.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 189, 257 КК України, які є тяжким та особливо тяжкими злочинами відповідно, і за які, у разі визнання його винним, може бути призначене покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
ОСОБА_7 є громадянином Російської Федерації, на території України у нього відсутні тісні соціальні зв'язки, місце роботи, а остання відома адреса проживання на території України була місцем утримування потерпілого.
Як видно зі змісту вказаного вище договору оренди житла від 10 листопада 2020 року, останній укладено між ОСОБА_17 та ОСОБА_14 .
Зважаючи на те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту зв'язаний з добросовісністю обвинуваченого та його поведінкою, враховуючи політико-правовий зв'язок обвинуваченого з Україною та загрозу можливого покарання, а також те, що домашній арешт не обтяжує будь-яких осіб, близьких до обвинуваченого, жодними правовими засобами щодо контролю за дотриманням умов запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку, що наданий стороною захисту договір оренди житла не може бути належним доказом та підставою для вирішення питання щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне. У судовому засіданні було оголошено про відсутність потерпілих та їхніх представників і ухвалено про можливість проведення даного судового засідання за їх відсутності з огляду на положення ст. 325 КПК України. Не зважаючи на це, до цього часу потерпілими була висловлена категорична позиція щодо неможливості застосування домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у безпосередній близькості до їхнього місця проживання. Їхня думка щодо можливості застосування домашнього арешту ОСОБА_7 в м. Біла Церква колегії суду невідома.
За даних обставин, у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником не доведено, що запитуваний ними менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту, зможе запобігти вказаним ризикам, визначених ст. 177 КПК України.
Суд вважає необґрунтованим посилання сторони захисту на ту обставину, що прокурором належним чином, зокрема у письмовому вигляді, не подано клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, що і було здійснено судом у даному судовому засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на даний час підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 немає, і раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити, виходячи із наявних ризиків можливого ухилення ОСОБА_7 від суду, оскільки останній є громадянином Російської Федерації, на території України не має міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання; обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання понад 10 років та до 15 років позбавлення волі. Крім того, продовжує існувати ризик його впливу на потерпілих та свідків у даному провадженні, які ще не допитані новим складом суду, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, у тому числі щодо потерпілого ОСОБА_12 , оскільки останній зазначав, що має побоювання за свою безпеку у разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 на більш м'який.
Одночасно, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, та клопотання його захисника про зміну йому запобіжного заходу на особисте зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.
Обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в певну пору доби. До цього часу відомостей щодо порушення ОСОБА_6 обраного йому запобіжного до суду не надано, що свідчить про достатність та дієвість останнього. Будь-яких доказів, які б свідчили про існування необхідності зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який, захисником та обвинуваченому суду не надано, а доцільності цього не доведено. Тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання сторони захисту, та продовження раніше обраного запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 372, 376 КПК України, колегія суддів
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 09 квітня 2021 року, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на 2 місяці, а саме до 09 квітня 2021 року, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 на особисте зобов'язання - відмовити.
Встановити ОСОБА_6 заборону залишати житло за адресою АДРЕСА_2 в період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. з покладанням на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язків:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання ;
- носити електронний засіб контролю
- надати суду довідку про працевлаштування.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Білоцерківський відділ поліції ГУ НП у Київській області.
Копію ухвали надіслати для виконання начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_18 -Тьолушкіна
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3