Справа № 373/2237/19
11 лютого 2021 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
його захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_11
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_12
його законного представника ОСОБА_13
його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_14 ,
представників потерпілої -
адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16
представника служби в справах
дітей ОСОБА_17
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в кримінальному провадженні № 12019110240000205 від 01.06.2019 про обвинувачення за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 119 КК України, -
встановив:
ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що як працівник Національної поліції був обізнаний з правилами зберігання та використання вогнепальної зброї, а також необхідністю дотримання заходів безпеки при поводженні з нею, проте 31.05.2019 в період часу з 13 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., знаходячись на території домоволодіння по АДРЕСА_1 разом із поліцейським ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_10 та неповнолітнім ОСОБА_12 , за домовленістю з двома останніми та спільно з ними, з метою реалізації злочинного наміру, направленого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка полягала у створенні небезпеки життю та здоров'ю невизначеної кількості людей, через здійснення пострілів з вогнепальної зброї, свідомо нехтуючи тим, що місце ураження кулі є громадським місцем, здійснив постріли з невстановленої вогнепальної зброї калібру 5,6 мм, використовуючи набої кільцевого спалаху, які споряджені кулями калібру 5,6 мм ( 22 LR), в напрямку будинку № 46 по вул. Героїв Дніпра в м. Переяславі-Хмельницькому, біля якого в той час перебували малолітні особи, в тому числі і ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час вчинення вищевказаних хуліганських дій, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, неодноразово, без відповідного дозволу, тримаючи в руках невстановлену вогнепальну зброю, калібру 5,6 мм, здійснював її переміщення у стані, можливому для швидкого використання (здійснення пострілів), споряджав набоями та здійснював із неї постріли.
31.05.2019 приблизно о 15 год. 36 хв., під час вчинення вищевказаних хуліганських дій, перебуваючи на ганку будинку АДРЕСА_1 , з невстановленої вогнепальної зброї, з використанням набоїв кільцевого спалаху, споряджених кулями калібру 5,6 мм (22 LR), не маючи на меті заподіяння смерті іншій людині, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, здійснив постріл в бік однієї з умовних мішеней, яка по траєкторії знаходилася між будинком АДРЕСА_2 , внаслідок якого куля влучила в голову малолітньому ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинивши ушкодження, від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Окрім того, у невстановлені місце та час, діючи умисно, придбав бойові припаси - набої, калібром 9 мм з маркуванням «ЛПЗ», набої, калібром 9 мм, з маркуванням « НОМЕР_1 », магазин від пістолету «Макаров» з маркуванням « НОМЕР_2 » з набоями в кількості 8 шт., 7 з яких з маркуванням « НОМЕР_3 та 1 шт. з маркуванням «36,70», які незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігав за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_3 .
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 16.12.2020 відносно нього було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення альтернативного виду запобіжного заходу - застави. Строк дії запобіжного заходу відповідно до цієї ухвали до 16 лютого 2021 року.
Обвинуваченому та його захиснику 04.02.2021 прокурором була вручена копія клопотання про продовження запобіжного заходу.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджуються зібраними органом досудового розслідування доказами. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, що свідчить про можливість його переховування від суду та про можливість незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у справі. Окрім того, зазначає про певний суспільний інтерес у цій справі, що привалює над принципом поваги до свободи особистості.
Вважає, що обвинуваченому слід продовжити обраний запобіжний захід з підстав, що зазначені в клопотанні з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 подане клопотання підтримав у повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_14 та її представники погодилися із такою позицією прокурора в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник вважають, що клопотання є необґрунтованим і базується лише на припущеннях, оскільки саме обвинувачення є нікчемним, бо відсутні докази вчинення злочину.
В свою чергу захисник обвинуваченого подав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт.
Клопотання вмотивоване тим, що підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Однак, пред'явлене обвинувачення, як і підозра, є необґрунтованим та носить надуманий характер і не базуються на матеріалах справи. Прокурор не надав суду доказів неможливості застосування до обвинуваченого менш суворого виду запобіжного заходу, адже ступінь ризиків, які були встановлені судом на час обрання запобіжного заходу, змінився. Вказує на те, що інші обвинувачені, яким було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави, в даний час не утримуються під вартою. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 119 КК України є злочином середньої тяжкості, ступінь ризиків, які були встановлені судом на час обрання запобіжного заходу, змінився.
До свого клопотання копій матеріалів, якими обґрунтовує доводи клопотання не подав.
Обвинувачений повністю погодився із доводами свого захисника та просив клопотання задовольнити в повному обсязі.
В ході судового засідання прокурор, який брав участь у справі, заперечив проти такого клопотання захисника та вважає, що обставини справи не змінилися, а тому підстав для зміни запобіжного заходу немає.
Потерпіла ОСОБА_14 та її представники погодилися із такою позицією прокурора.
Перевіривши надані матеріали клопотання сторони обвинувачення та захисту та заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Судом встановлено, що прокурором подане клопотання у строк, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 184 та ч. 1 ст. 199 та пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України.
Відповідно до приписів ст. ст. 199, 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути таке клопотання прокурора.
Суд вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення надані докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим низки кримінальних правопорушень. Зокрема, до суду направлено обвинувальний акт, що є процесуальним рішенням, яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і на які вказує прокурор: переховуватися від суду з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його винуватості.
Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Крім того, у суду відсутні докази достатніх гарантій забезпечення явки обвинуваченого в судове засідання за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на зменшення ризику, який існував на час продовження судом відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначений прокурором у клопотанні. Дотримання мети і підстави запобіжного заходу є визначальним при вирішенні питання щодо запобіжного заходу.
Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зважаючи на відсутність підстав вважати, що такий ризик припинився від дня постановлення ухвали суду про обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, наявні.
Стосовно такого ризику, як незаконний вплив на свідків суд констатує, що всі свідки сторони обвинувачення судом допитані. Однак, існує ризик впливу на інших обвинувачених з огляду на досліджені судом письмові докази.
У судовому засіданні судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність жодного ризику, який зазначений прокурором в клопотанні. Зазначення прокурором у клопотанні без достатніх доказів існування певних підстав та ризиків, яких не існувало чи вони припинили своє існування, свідчить про необґрунтованість таких вимог прокурора, що мають бути залишені судом без задоволення. Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень у поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, дає підстави вважати, що існує ризик вчинення особою дій щодо переховування від суду. Суд перейшов до дослідження доказів по справі - допиту свідків, потерпілих та обвинувачених, а з врахуванням необхідності безпосередності дослідження доказів під час судового провадження суд вважає, що ризик незаконного впливу на інших учасників провадження наявний.
Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Чинним КПК України визначено обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, але прямо не визначені такі обставини під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу.
Виходячи з принципів, що закладені в ст. ст. 7 та 9 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність застосування таких засад як верховенство права; законність; безпосередність дослідження показань, речей і документів під час заявленого обвинуваченим клопотання.
Клопотання сторони захисту, що є предметом цього розгляду, подане після спливу тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про продовження дії запобіжного заходу. Таким чином, сторона захисту позбавлена необхідності зазначати нові обставини, які не розглядалися судом під час обрання та продовження запобіжного заходу. Отже, слід виходити з того, що під час вирішення даного клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, що подане до суду після спливу тридцяти денного строку з дня постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу, суд приймає до уваги аргументи сторони захисту про те, що мета та підстави, а також обставини, що враховувалися судом при обранні запобіжного заходу змінилися.
На підтвердження цього стороною захисту повинні бути подані відповідні докази, що підтверджують їх зміну в цілому або ж частково.
З наявних у справі доказів судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність або зменшення жодного ризику, який був зазначений прокурором в клопотанні про продовження запобіжного заходу та ухвалі суду про продовження запобіжного заходу.
Суд не мав можливості безпосередньо дослідити показання всіх учасників кримінального провадження, а тому стверджувати про відсутність ризику впливу на них обвинуваченим передчасно.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, направлених на порушення громадського порядку із застосуванням вогнепальної зброї, що свідчить про особливу зухвалість його дій та їх підвищену суспільну небезпечність. Також обвинувачується у вбивстві через необережність.
Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України»).
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
При розгляді даного клопотання суд звертає увагу на такі чинники: особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків у місці постійного проживання, наявність місця роботи, репутацію, майновий стан тощо.
Зважаючи на законодавчо визначену мету заходів забезпечення кримінального провадження - досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України), а також мету застосування запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду (ч. 1 ст. 177 КПК України), суд, зважаючи на приписи ст. ст. 94, 370 КПК України доходить до висновку, що у даному кримінальному провадженні при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу має бути досягнута зазначена вище мета.
Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України»).
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає, що законодавчо визначені підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а продовження саме такого виду запобіжного заходу є доцільним.
В силу п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 раніше несудимий, обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання, в тому числі і на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначається розмір застави щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Доказів зменшення ризиків, які існували на час обрання та продовження до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, в суді не здобуто.
Керуючись ст. ст. 9, 177, 194, 199, 331 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто з 11 лютого 2021 року до 11 квітня 2021 року, утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному КПК України, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-р/2019.
Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2021.
Суддя ОСОБА_1