ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
01.08.2007р.
м.Київ
№ 29/92
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс"
До Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
Предмет
адміністративного
позову
стягнення 8986 868,00 грн.
Печерське районне відділення Державного казначейства у м. Києві
Предмет
адміністративного
позову
Головуючий суддя Усатенко І.В.
Судді Митрохіна А.В.
Морозов С.М.
Секретар судових засідань Вознюк М.В.
Представники:
Від позивача
Сироткін О.А. - представник (довір. в справі)
Від відповідача-1 Степаненко С.Д. - представник (довір. в справі)
Від відповідача-2 Пристрома Є.В. - представник (довір. в справі)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.08.2007 о 14 год. 26 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07.08.2007, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 01.08.2007 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача-2 на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8986868,00 грн. та стягнення з відповідача-2 на користь позивача відсотків за порушення строків відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1467735,28 грн.
Клопотанням від 10.03.04 позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача-2 на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8986868,00 грн.; стягнути з відповідача-2 на користь позивача відсотків за порушення строків відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1467735,28 грн.; визнати недійсним Розпорядження про внесення змін у визначену платником податку суму податку на додану вартість за результатами комплексної (тематичної) документальної перевірки від 12.11.02 р. №529 та податкове повідомлення-рішення від 19.11.02 №173308/0, винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва.
Позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 8986868,00 грн.; стягнути Державного бюджету України на користь позивача процентів, нараховані на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1467735,28 грн.; визнати недійсним Розпорядження про внесення змін у визначену платником податку суму податку на додану вартість за результатами комплексної (тематичної) документальної перевірки від 12.11.02 р. №529 та податкове повідомлення-рішення від 19.11.02 р. №173308/0, винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем до податкового органу було подано декларацію з податку на додану вартість, згідно з якою сума експортного відшкодування з податку на додану вартість склала 7489201,00 грн., сума бюджетного відшкодування -1497667,00 грн., однак зазначені суми з Державного бюджету України повернуті не були, у зв'язку з чим позивачем були нараховані процентів на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1467735,28 грн.; спірне розпорядження та повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки, в якому зроблені хибні висновки щодо не підтвердження факту експорту товару, оскільки факт експорту підтверджується належно оформленими вантажно-митними деклараціями, які надавались відповідачу-1.
Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує, повністю підтримує висновки, викладені в акті перевірки та зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду було визнано недійсним договір №14/01-2002, укладений між позивачем та ТОВ "Юнітек" та встановлено, що спірна угода є однією з ланок в ланцюгу перепродажу товару та його фіктивного експорту, при чому податок на додану вартість по всьому ланцюгу до бюджету сплачений не був.
Відповідач-2 надав заперечення на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або зав рішенням суду, враховуючи викладене, у відповідача-2 не було правових підстав для відшкодування позивачу податку на додану вартість.
Розглянувши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
20.02.2002 року ТОВ "Інтекс" подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2002 року згідно з якою сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з податку на додану вартість за підсумками поточного звітного періоду склала 8986868,00 грн. (рядок 21 декларації), у тому числі сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована протягом 30 календарних днів з дати подання цієї декларації (рядок 6 розрахунку експортного відшкодування) складає 7489201,00 грн., залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів -1497667,00 грн.
Однак сума податку на додану вартість, зазначена ТОВ "Інтекс" в декларації за січень 2002 року платнику відшкодована не була.
ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена перевірка достовірності відшкодування податку на додану вартість з бюджету за січень 2002 року, про що складено Акт від 11.11.2002 №23-807-356 Про результати додаткової тематичної документальної перевірки ТОВ "Інтекс".
За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено: розпорядження від 12.11.2002 р. №529, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтекс", відповідно до пп. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2002 року у розмірі 8986868 грн.; а також податкове повідомлення-рішення від 19.11.2002 р. №172308/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтекс" відповідно до п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13736,00 грн., у тому числі 10989 грн. -основний платіж, 2747 грн. -штрафні санкції.
Перевіркою правомірності застосування нульової ставки оподаткування при здійсненні експортних операцій встановлено, що сума податку на додану вартість по нульовій ставці обчислена від обсягів реалізації товарів фактурною вартістю у сумі 44989287 грн. безпідставно.
Так, перевіркою встановлено, що у січні 2002 року ТОВ "Інтекс" за договором комісії №21/01 від 21.01.2002 р. з фірмою ТОВ "Інтеко" експортовані штампи комбіновані багатомісні рихтовочно-вирубні для пластмас у кількості 88 шт. на суму 44989287 грн. згідно вантажно-митної декларації №50700/2/000026 від 29.01.2002 р.
Розрахунки по договору комісії №21/01 від 21.01.2002 р. з фірмою ТОВ "Інтеко" проведено повністю, що підтверджено п/д №1 від 15.02.2002 р. на суму 44989287 грн. та актом виконаних робіт від 15.02.2002 р.
Згідно контракту UA/345/11 від 11.01.2001 р. та додаткової угоди від 10.01.2002 р. ТОВ "Інтеко" (комісіонер) реалізував штампи нерезиденту -Marine International LLC (США) (згідно вантажно-митної декларації - REIBEL TRANSPORT TRADE INC, Туреччина).
Згідно листа Національного Центрального бюро Інтерполу від 26.06.2002 р. компанія REIBEL TRANSPORT TRADE INC в Туреччині не зареєстрована.
Перевіркою також встановлено, що ТОВ "Інтекс" придбало штампи комбіновані у ТОВ "Юнітек", яке в свою чергу придбало зазначений товар у ТОВ "Тайрекс", яке придбало товар у ТОВ "Промбуддеталь", яке також придбало товар у ТОВ "Солкор", яке фінансово-господарською діяльністю взагалі не займалось, договорів не укладало, до податкового органу не звітувало, податків до бюджету не сплачувало.
Враховуючи зазначене, перевіркою зроблено висновок щодо не підтвердження факту експорту товару, а отже щодо безпідставності застосування нульової ставки.
Також встановлено, що передачі штампів від першої ланки до останньої фактично не було, а мало місце так зване "документальне оформлення" купівлі-продажу товару, що і стало підставою для звернення ТОВ "Інтекс" до ДПІ у Печерському районі м. Києва з податковою декларацією за січень 2002 року про експортне відшкодування податку на додану вартість, яке начебто виникло внаслідок зазначеного вище "експорту" товару, що є порушенням пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".
Як встановлено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, експортовані штампи комбіновані багатомісні рихтовочно-вирубні для пластмас у кількості 88 шт. були придбані ТОВ "Інтекс" у ТОВ "Юнітек" згідно договору №14/01-2002 від 14.01.2002 р., у результаті чого у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у сумі 8986736,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.07 скасовано рішення господарського суду міста Києва у справі №32/101 за позовом ДПІ у Печерському районі м. Києва до ТОВ "Інтекс" та ТОВ "Юнітек" про визнання недійсним договору №14/01-2002 від 14.01.2002 р. купівлі-продажу штампів комбінованих (які в подальшому були експортовані ТОВ "Інтекс"); договір №14/01 визнано недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР; стягнуто з відповідачів в доход держави все одержане ними за угодою, а саме з ТОВ "Інтекс" товар - штампи комбіновані багатомісні рихтовочно-вирубні для пластмас у кількості 88 шт. загальною вартістю 53920416,00 грн., у т.ч. ПДВ 8986736,00 грн., а у випадку відсутності майна вартість цього майна; стягнуто з ТОВ "Юнітек" кошти у сумі 53920416,00 грн., у т.ч. ПДВ 8986736,00 грн.
Постановою встановлено, що спірна угода є однією з ланок в ланцюгу документального оформлення "перепродажу" товару з метою фіктивного експорту, застосування нульової ставки з ПДВ для подальшого безпідставного відшкодування з бюджету.
Відповідно із п.1.8. ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР(в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податків у випадках, визначених цим Законом.
Ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" встановлено порядок обчислення і сплати податку, ст.7.4. регулює виникнення податкового кредиту.
Відповідно до п.7.5.2. ст.7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит, в разі ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) -є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях, згідно з п.7.3.6. Закону.
Ст.7.7.Закону встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом.
Згідно до п.7.7.1. ст.7.7. суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Ст.8 Закону про ПДВ визначає особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, однак ці особливості стосуються терміну експортного відшкодування, та переліку документів, які додаються до розрахунку експортного відшкодування і не містять обмежень, щодо застосування до зазначених операцій інших норм Закону про ПДВ (у т.ч. щодо нарахування процентів).
П.8.1. ст.8 Закону про ПДВ встановлюється термін експортного відшкодування, та перелік документів який подається до розрахунку експортного відшкодування (митні декларації, платіжні доручення): платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Відповідно із п.8.4. ст.8 Закону про ПДВ експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту податкового періоду, розрахованого з урахуванням пункту 8.2 ст.8 (який визначає порядок включення суми експортного відшкодування до складу податкового кредиту), що має дорівнювати частці обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій (який встановлюється у т.ч. нормами ст.7 п.7.7.1 Закону України про ПДВ) з продажу товарів (робіт, послуг) такого податкового періоду (включаючи їх оподаткування при імпорті).
Відповідно із п.7.7.3. ст.7 Закону про ПДВ, сума ПДВ, визначена за результатами звітного періоду, згідно з підпунктом 7.7.1 статті 7 цього Закону, має від'ємне значення, підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.
Суми ПДВ, невідшкодовані протягом встановленого терміну (абз.1 п.7.7.3.ст.7. Закону) вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, право на податковий кредит у ТОВ "Інтекс" згідно договору №14/01-2002 від 14.01.2002 не виникло, а отже заборгованість з податку на додану вартість у сумі 8986868,00 грн. бюджету відсутня.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним розпорядження та податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині стягнення з коштів державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість у сумі 8986868,00 грн. та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1467735,28 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 48 гл. 8 розділу II Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Відповідно до ст.50 Бюджетного Кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів (ст.5 Бюджетного кодексу України). Суми податку на додану вартість (сплачені платником податку) зараховуються до Державного бюджету України.
У відповідності до п.4.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідно до пунктів 1, 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86 ( 20489-01): бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку на додану вартість з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" та Указом Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні".
Зокрема, підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову навність ще й такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповдіних сум.
Відповдіно до підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Тобто, положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та його відшкодуванням. Таким чином, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість.
З вищенаведеного вбачається, що в даному не існує надмірної сплати податку на додану вартість, за таких обставин, у позивача не виникає право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач не подав суду доказів, які б підтверджували факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.
З огляду на наведене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Усатенко І.В.
Судді Митрохіна А.В.
Морозов С.М.