Справа № 487/3434/18
Провадження № 4-с/487/21/21
10.02.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва в скалі головуючого судді - Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання - Гузан Є.А., розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича на дії приватного виконавця, -
03 грудня 2020 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О., якою просила визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. неправомірними; скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. про арешт коштів боржника від 09.12.2019 року у виконавчому провадженні №60832889, в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунок в АТ «Державний ощадний банк України» філії - Миколаївське обласне управління ТВБВ №10014/0221 відкритий на ім'я ОСОБА_1 , а саме, на пенсійний рахунок № НОМЕР_1 , на який нараховується пенсія по втраті годувальника та соціальний рахунок № НОМЕР_2 , на який нараховується соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства.
В обґрунтування поданої скарги зазначила, що вона інвалід 2 групи з дитинства та сиротою з дитинства, в зв'язку з чим їй призначено пенсію по втраті годувальника та державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства, для одержання яких нею було відкрито в АТ «Державний ощадний банк України» філії - Миколаївське обласне управління ТВБВ, пенсійний рахунок № НОМЕР_1 та соціальний рахунок № НОМЕР_2 . На підставі оскаржуваної нею постанови приватний виконавець Куліченко Д.О. наклав арешт на вищенаведені рахунки. Зазначила, що дані грошові кошти були її єдиним джерелом до існування. До того ж, постановою приватного виконавця від 22 лютого 2020 року виконавче провадження №60832889 було завершено в зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу, однак арешт з рахунків приватним виконавцем знято не було. Наведені обставини послугували підставою для звернення до суду з відповідною скаргою.
Окрім того, просила поновити строк на подачу скарги з зв'язку з тим, що про накладення арешту їй стало відомо 23.10.2020 року, після чого вона тривалий час намагалась вирішити питання про зняття арешту в порядку досудового врегулювання спору, що є підставою для визнання причин пропуску поважними та поновлення пропущеного строку.
Ухвалою судді від 04.12.2020 року прийнято до розгляду дану скаргу.
Представник скаржника в призначене судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності та відсутності скаржника. Вимоги викладені в скарзі підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Приватний виконавець в призначене судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Надав до канцелярії суду копії виконавчого провадження №60832889.
При вирішенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення зі скаргою, суд приходить до висновку, що причини пропуску десятиденного строку для звернення є поважними, клопотання про поновлення стрку в розумінні ст. 449 ЦПК України обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи №487/3434/18, матеріали скарги №4-с/487/21/21 та виконавче провадження №60832889, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Згідно ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 2 ст. 13 Закону № 1404-VIII визнано, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Судом встановлено, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06.05.2009 року у розмірі 12512,21 грн. Окрім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 229,90 грн.
30 вересня 2019 року на виконання даного рішення, Заводським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист №487/3434/18 (№2/487/1797/18).
09.12.2019 року приватним виконавцем Куліченко Д.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60832889 з примусового виконання вищенаведеного виконавчого листа.
В межах даного виконавчого провадження, Постановою приватного виконавця від 09.12.2019 року було накладено арешт на всі грошові кошти боржника в будь-якій грошовій одиниці та валюті, що містяться на всіх рахунках, у всіх банківських та інших фінансових установах, а також на кошти на всіх рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника та належать боржнику.
Так, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, в тому числі і на соціальний рахунок на який зараховується матеріальна допомога НОМЕР_2 та пенсійний рахунок на який зараховується пенсія по втраті годувальника № НОМЕР_1 (Довідки АТ «Державний ощадний банк України» філії - Миколаївське обласне управління ТВБВ від 18.02.2020 року №167 та від 18.02.2020 року №166).
Постановою приватного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 22.02.2020 року ВП №60832889 виконавчий лист №487/3434/18 виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 30.09.2019 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 закону України «Про виконавче провадження».
Отже, головним державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови накладено арешт, в тому числі, і на рахунок, на який зараховується пенсія ОСОБА_1 у зв'язку із чим скаржник позбавлений можливості отримання будь-яких грошових коштів зі своїх соціального та пенсійного рахунків.
Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено накладення арешту на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші соціальні доходи боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України № 1404, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Натомість, у розділі ІХ Закону України «Про виконавче провадження» передбачено дії державного виконавця у разі виявлення що боржник отримує заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Частиною 2 статті 70 Закону визначено, що з пенсії боржника може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Отже, дії приватного виконавця при винесенні постанови про арешт коштів боржника, а саме: кошти які знаходяться на рахунках НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , які відкриті для пенсійних та соціальних витрат, суперечать приписам ч. 2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Хонякіна проти Грузії» № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. Частиною 3 даної статті визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Наведене свідчить, про те, що повернення виконавчого документу стягувачу в даному випадку не є підставою для скасування накладеного приватним виконавцем арешту.
Однак, накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_1 та на які зараховується пенсія та соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства, призводить до порушення конституційних прав заявника та позбавляє її коштів на існування, та суперечить порядку утримання із пенсії.
За такого, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. про арешт коштів боржника, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд,
Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк для подання скарги.
Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича на дії приватного виконавця - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича від 09.12.2019 року у виконавчому провадженні №60832889 у частині накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунках НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 відкритих на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.В. Щербина