Справа № 457/1497/20
провадження №2/457/114/21
(заочне)
09 лютого 2021 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого судді Грицьківа В.Т.,
з участю секретаря Кушнір М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Трускавцi в порядку спрощеного позовного провадження цивiльну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є власницею житлового будинку, що по АДРЕСА_1 , на підставі договору про зміну розміру часток у спільній частковій власності та поділу об"єкта нерухомості від 04.09.2019 року. У згаданому будинку зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , яка в будинку не проживає більше року. Тому позивачка просить задовольнити позов та визнати відповідачку такою, що втратила право на користування житлом та зобов"язати органи ДМС примусово зняти відповідачку з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
У судове засідання позивачка не з"явилася, подала суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовилася від позовної вимоги про зобов"язання органів ДМС примусово зняти відповідачку з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка про час і місце судового засідання повідомлена належним чином, однак до суду не з'явилася і не повідомила про причини своєї неявки, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що власником житлового будинку, що по АДРЕСА_1 , на підставі договору про зміну розміру часток у спільній частковій власності та поділу об"єкта нерухомості від 04.09.2019 року є ОСОБА_1 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.09.2019 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Згідно довідки відділу державної реєстрації Трускавецької міської ради Львівській області № 526 від 08.12.2020 року відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка, яка зареєстрована за вищевказаною адресою, з часу реєстрації по теперішній час жодного дня в зазначеному житловому приміщенні не проживала і не з'являлася, що стверджується, актами фактичного проживання, складених уповноваженими особами виконавчого комітету Трускавецької міської ради під час інспекційного виїзного обстеження житлового приміщення та письмовими поясненнями мешканців прилеглих житлових будинків, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст. 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Разом з тим, згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України, особа втрачає право на користування житлом, у разі її відсутності без поважних причин понад один рік якщо інше не встановлено договором або законом.
Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень та в гарантії збереження житла в державному та комунальному житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання в жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).
Аналізуючи наведені обставини, суд вважає, що ОСОБА_2 понад один рік без поважних причин не проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
За таких обставин, за змістом ч. 2 ст. 405 ЦК України, суд приходить до переконання, що в даному випадку мають місце порушення відповідачкою прав позивачки, які підлягають захисту шляхом визнання відповідачки ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1932151705.1 від 07.12.2020 року, яка знаходиться в матеріалах справи. Тому з відповідачки необхідно стягнути в користь позивачки судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Трускавецький міський суд Львівської області.
Суддя: В. Т. Грицьків